Провадження № 11-сс/803/1894/25 Справа № 205/14259/25 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6
(приймає участь в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7
(приймає участь в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження №42023132610000409 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник зазначає, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України є недоведеними та не підтверджуються доказами, доданими до клопотання;
- слідчим суддею не враховані відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, вік та стан здоров'я;
- підозрюваний не перебував у розшуку;
- в ухвалі суду зазначено прізвище іншого підозрюваного ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 було задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в умовах гауптвахти до 17листопада 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 151400 грн.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України , наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, врахував тяжкість та обставини вчиненого кримінального правопорушення, врахував особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання , міцні соціальні зв'язки, вік та стан здоров'я.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пункт 5 ч. 1 ст. 176 КПК України передбачає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, з наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні прокурора відомості свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання та зазначеними в ухвалі слідчого судді, що не оскаржується захисником.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає покарання до 10 років позбавлення волі, що полягає у самовільному залишенні місця служби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем ( крім строкової служби), що свідчить про ризик за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Також підозрюваний може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які є військовослужбовцями, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. До клопотання долучені покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а тому зазначене підтверджує наявність ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, слідчий суддя врахував, що підозрюваний також може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтувавши наявність цього ризику в ухвалі , крім того, на його існування вказує ігнорування встановлених законодавством України вимог щодо порядку несення військової служби та те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час воєнного стану протягом тривалого часу, що вказує на високу суспільну небезпечність підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні слідчого та встановлені в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також відомості щодо особи підозрюваного, а саме, що він є військовослужбовцем, наявні міцні соціальні зв'язки, постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Крім цього, ОСОБА_6 підозрюється за ч. 5 ст. 407 КПК України, тому щодо нього відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі суду першої інстанції зазначено прізвище іншої особи, не можуть бути підставою для її скасування, оскільки це є очевидною опискою, яка відповідно до ст. 379 КПК України може бути виправлена судом та не впливає на зміст і законність правильного рішення.
Твердження захисника про те, що підозрюваний не перебував у розшуку, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відсутність офіційного оголошення у розшук не змінює обставин того, що підозрюваний самовільно залишив військову частину та тривалий час ухилявся від виконання обов'язків військової служби.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , а саме те, що він підозрюється у самовільному залишенні місця служби , вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем ( крім строкової служби), на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано визначив заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 гривень, оскільки ОСОБА_6 підозрюється за ч.5 ст. 407 КК України, що є тяжким злочином, має матеріальне забезпечення як військовослужбовець, тому колегія суддів вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до положень глави 18 КПК України запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються в межах строку досудового розслідування.
Статтею 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Згідно з протоколом затримання від 17 вересня 2025 року ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України о 18 годині 10 хвилин 17 вересня 2025 року.
Таким чином, з огляду на вищевказане, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 197 КПК України, якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, то це має суттєве значення для обчислення строку тримання під вартою, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов неправильного висновку щодо встановлення строку тримання під вартою до 17 листопада 2025 року, що перевищує строк застосування цього запобіжного заходу, встановлений ст. 197 КПК України, внаслідок чого ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України.
Керуючись ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 листопада 2025 року.
Визначити заставу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 151 400 гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
У разі звільнення ОСОБА_6 з-під варти під заставу, покласти на нього обов'язки: - прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін обов'язків у разі внесення застави визначити до 15 листопада 2025 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити підозрюваного ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
_____________ ________________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3