Провадження № 22-ц/803/9135/25 Справа № 211/3024/25 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
07 жовтня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 211/3024/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги відповідача Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 липня 2025 року, та на додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 вересня 2025 року -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі - КПТМ «Криворіжтепломережа») про виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості власників квартири в порядку захисту прав споживачів.
В обґрунтування позову вказує, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2022 позивачка придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на особових рахунках за якою обліковується заборгованість перед КПТМ «Криворіжтепломережа» за спожиті послуги, яка виникла до 06.12.2022 за попереднього власника, в сумі 70 050,10 грн. Однак, вона за договором купівлі-продажу вказаної квартири не брала на себе зобов'язання з погашення боргів за комунальні послуги попереднього власника, а отже не несе відповідальності по їх сплаті, оскільки фактично не користувалася ними, а тому у неї відсутні зобов'язання по їх сплаті. Звернувшись до відповідача 31.01.2025 з відповідною заявою, отримала повідомлення про вилучення боргу попереднього власника, що не відповідає дійсності з огляду на продовження зазначення суми заборгованості 70 050,10 грн. в її рахунках за інформацією ТОВ «Нова-Ком».
З метою захисту прав споживача житлово-комунальних послуг, позивачка просила суд: зобов'язати відповідача виключити із сум заборгованості (виключити з обліку по особовому рахунку) за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника в сумі 70 050,10 грн., яка виникла за період до 06.12.2022.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Зобов'язано КПТМ «Криворіжтепломережа» виключити з обліку по особовому рахунку за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири, що виникла за період до 06 грудня 2022 року в сумі 70 050 грн. 10 коп.
Стягнуто з КПТМ «Криворіжтепломережа» на користь держави судовий збір у сумі 1 211 гривень 20 коп.
Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року стягнуто з КПТМ «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень 00 копійок.
В апеляційній скарзі відповідач КПТМ «Криворіжтепломережа» просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, як основного, так і додаткового рішення суду у цій справі.
Апеляційна скарга в частині оскарження рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року мотивована тим, що особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє сукупність даних про житлове приміщення, він оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника. Відповідач вказує, що судом не встановлено в чому саме порушено цивільні права позивачки та не встановлено факт оспорювання такого права у спосіб, обраний позивачкою. Також, зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, в розумінні норм статей 15,16 ЦК України, що не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи, пред'явлення позову про встановлення факту відсутності жодного відношення позивачки до заборгованості та зобов'язання виключити заборгованість за житлово-комунальні послуги. Також, вважає, що вимоги позивачки не передбачені діючим законодавством в якості способу захисту прав, а саме по собі нарахування заборгованості не встановлює для позивачки будь-яких обов'язків, її вимоги є різновидом претензії.
Звертає увагу суду на те, що особовий рахунок, який відкритий за адресою: АДРЕСА_1 , є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача. У лютому 2025 року, на підставі звернення позивачки, підприємством виконано виключення заборгованості попереднього власника у розмірі 70 050,10 грн., яка виникла за період до 06.12.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , про що позивачка повідомлялася листом №163113 від 06.03.2025. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що після вказаних звернень КПТМ «Криворіжтепломережа» надсилає позивачці вимоги про сплату заборгованості попереднього власника квартири у розмірі 70 050,10 грн. Позивачка в якості доказу надає до позову роздруківку з сайту ТОВ «НОВА КОМ», яке не залучено до участі в справі. До того ж, дана довідка не є вимогою КПТМ «Криворіжтепломережа» про сплату заборгованості попереднього власника.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Коваленко Р.А., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Апеляційна скарга в частині оскарження додаткового Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних доводів та доказів не співмірності заявлених позивачкою витрат на правову допомогу, оскільки, як неодноразово посилався відповідач і у відзиві та у усних поясненнях, підприємство не порушувало прав позивачки, жодних майнових претензій до позивачки відповідач не пред'являє, сам факт рахування за певною квартирою суми боргу, не свідчить про порушення прав, у даному випадку, позивачки. Саме по собі зазначення суми заборгованості по особовому рахунку не є досудовою претензією. Облік такої заборгованості на існуючому особовому рахунку не впливає на отримання позивачкою ОСОБА_1 послуг, які надаються відповідачем, та на реалізацію права власності на квартиру.
Розмір витрат має бути співмірним із ціною позову (в даному випадку він немайновий), складністю справи, витраченого часу адвокатом, обсягом наданих послуг ціною позову та або значенням справи для сторони. Дана цивільна справа, не є резонансною, складною та її розгляд не викликав публічний інтерес. Навпаки, дана цивільна справа є стандартною, а, отже, відповідач вважає, що будь-яких складних питань для складання процесуальних документів, а також представництва адвоката в даній справі не вимагала від адвоката надскладних зусиль, таких які він оцінює в 1000, 00 грн. за одну годину, участь у судовому засіданні - 1500,00 грн.. Вартість 1000, 00 грн за годину, участь у судовому засіданні - 1500,00 грн.. є лише узгоджена між сторонами, але будь яких обґрунтувань не містить. Тобто, сторона Адвоката запропонувала Клієнту вартість своїх послуг, на яку (вартість) Клієнт погодився, проте, це не значить що вся вартість послуг, яку узгодив Адвокат з Клієнтом повинно бути судом задоволені в повному обсязі, так як дані сторони ні чим не обмежені у своїх домовленостях, тобто буд-яких запобіжників (стримуючих факторів тощо) під час домовленості між сторонами не існує.
Відповідач вважає стягнуту суму правничої допомоги - 8000,00 грн. завищеною.
Відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача КПТМ «Криворіжтепломережа» - адвоката Федоренко В.С., яка підтримала доводи апеляційних скарг та просила їх задовольнити, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Р.А., який заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу в частині оскарження рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 грудня 2022 року, ОСОБА_1 є власницею житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста, станом на 01 березня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 КПТМ «Криворіжтепломережа» виставлено борги попереднього власника в сумі 70 050,10 грн., що підтверджується довідками ТОВ «Нова-Ком» та Криворізькою об'єднаною міською довідково-інформаційною службою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості по особовому рахунку позивачки, яка виникла у попереднього власника квартири, порушує його права на вільне користування житловим приміщенням, у зв'язку з чим погодився із обраним способом захисту, шляхом виключення з обліку по особовому рахунку позивачки чужої заборгованості, що виникла у попереднього власника нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом(ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, непередбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13, підстав відступити від зазначеного висновку не встановлено.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Згідно пункту 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який вступив в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
При цьому, діючим законодавством не передбачено обов'язку нового власника (наймача) квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2020 року у справі N 686/6276/19 (провадження N 61-3604 св 20) та у постанові від 15.10.2020 року по справі № 522/19127/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 грудня 2022 року, ОСОБА_1 є власницею житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста, станом на 01 березня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 КПТМ «Криворіжтепломережа» виставлено борги попереднього власника в сумі 70 050,10 грн., й доказів протилежного суду не надано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність чужого боргу за надані послуги на особовому рахунку квартири, власницею якої на теперішній час є позивачка, порушує права позивачки.
Відповідно до положень статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб, який не суперечить закону.
Отже, з урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, відповідно до положень наведеної норми (статті 5 ЦПКУ), який підлягає відновленню, шляхом зобов'язавши відповідача виключим з обліку по особовому рахунку заборгованості, що виникла до 06 грудня 2022 року в сумі 70 050,10 грн.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Ухвалюючи у справі додаткове рішення, суд першої інстанції, керуючись нормами статей 133, 137 ЦПК України та враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, дійшов висновку про покладення на відповідачка КПТМ «Криворіжтепломережа» обов'язку з відшкодування позивачці ОСОБА_1 судових витрат, понесених з надання професійної правничої допомоги, у розмірі 8 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суду надано такі документи: договір № 59/24 про надання правової (правничої) допомоги від 20 грудня 2024 року, додаткову угоду від 20.03.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 59/24 від 20.12.2024 року, акт прийому - здачі наданих послуг від 10.07.2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 59/24 від 20.12.2024 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1372126 від 26 березня 2025 року.
Як слідує зі змісту договору № 59/24 про надання правової (правничої) допомоги від 20 грудня 2024 року, адвокат Коваленко Р.А. приймає на себе зобов'язання з надання клієнту ОСОБА_1 правової допомоги, зокрема представляє у встановленому законом порядку інтереси клієнта у суді з усіма правами позивача.
Згідно із пунктом 2 додаткової угоди від 20.03.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 59/24 від 20.12.2024 року, вартість послуг адвоката, за домовленістю сторін складає винагороду (гонорар), яка обчислюється та оплачується наступним чином: вартість години роботи адвоката складає 1000,00 грн.; прибуття до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та участь в судовому засіданні - 1500,00 грн., незалежно від його тривалості. Пунктом 3 даної додаткової угоди передбачено, що оплата послуг адвоката здійснюється на розрахунковий рахунок адвоката, протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом до КПТМ «Криворіжтепломережа» про виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості власників квартири в порядку захисту прав споживачів.
З акту прийому - здачі наданих послуг від 10.07.2025 року вбачається, що адвокатом Коваленко Р.А. клієнту ОСОБА_1 було надано наступні послуги:
консультація та правовий аналіз, вивчення документів, складання, оформлення, подача до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області адвокатом позовної заяви до КП «Криворіжтепломережа» про виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири в порядку захисту прав споживача, кількість затраченого часу - 4 години;
складання, оформлення, подання до суду та надсилання відповідачу по справі клопотання про долучення судової практики, у тому числі роздруківка судової практики, - кількість витраченого часу 1 година;
Таким чином, було витрачено 5 годин часу.
Прибуття до Довгинцівського райсуду міста Кривого Рогу та участь у судовому засіданні, незалежно від його тривалості - 2 засідання.
Отже, вартість наданих адвокатом Коваленко Р.А. та отриманих ОСОБА_1 , на користь якої було укладено договір, послуг згідно акту прийому-здачі робіт склала 8000,00 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу відповідають критеріям розумності, співмірності та справедливості, а тому наявні підстави для стягнення цих витрат у заявленому розмірі, який не є завищеним.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги відповідача Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» - залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року та додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: