07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13018/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (суддя Луніна О.С.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії та скасувати рішення № 046350018413 від 04.02.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови позивачеві в призначенні пенсії за віком по Списку № 1, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи з 27.10.2003 по 09.11.2006, згідно з довідкою № 14/6-47 від 08.1.2025 до пільгового страхового стажу, з урахуванням довідки роботодавця та записів у трудовій книжці; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення пенсії за віком по Списку № 1 позивачеві, з 27.01.2025 (з моменту звернення до органу ПФУ), за нормами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV за Списком № 1, з урахуванням довідок роботодавця та на підставі записів трудової книжки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 046350018413 від 04.02.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком по Списку № 1, відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати періоди роботи з 27.10.2003 року по 09.11.2006 року, згідно довідки № 14/6-47 від 08.1.2025 року до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити з 27.01.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 , відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням та в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішенням, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що відповідно до Закону № 1058 позивач не має права на призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не досягла пенсійного віку. Також зазначає про неможливість врахування спірного періоду трудової діяльності до пільгового стажу, оскільки атестація за посадою, на якій працювала позивач, не проводилась.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 27.01.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пільгової пенсії за віком.
Заява в порядку перерозподілу була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким прийнято рішення від 04.02.2025 за № 046350018413 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Згідно з названим рішенням: страховий стаж ОСОБА_1 становить 48 років 1 місяць 10 днів, пільговий стаж становить 18 років 1 місяць 24 дні. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 27.10.2003 по 09.11.2006, згідно з довідкою № 14/6-47 від 08.01.2025, оскільки зазначено професію медична сестра, а атестація проведена по професії фельдшер.
Вважаючи протиправним назване рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце якої підлягає атестації відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення такої атестації.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дійшла правового висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у справі). Таким чином, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наведений висновок є в повній мірі застосовним й до робіт за Списком № 1.
Матеріалами справи підтверджується, апелянтом не спростовується, що у період з 27.10.2003 по 09.11.2006 позивач працювала на посаді медичної сестри з повним робочим днем під землею, яка віднесена до пільгових робіт за Списком № 1.
Відтак, не проведення атестації робочого місця за цією посадою не може бути підставою для позбавлення позивача права на тримання пільгової пенсії, адже особа не може нести відповідальність за недотримання роботодавцем вимог чинного законодавства.
Також колегія суддів не знаходить обґрунтованими доводи апелянта, що позивач не досягла пенсійного віку, визначеного законом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в жовтні 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким доповнено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV розділом XIV-1, який містить, зокрема, пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Тобто вищенаведені закони явно суперечать один одному, а тому правове регулювання спірного питання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує належний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року під час розгляду зразкової адміністративної справи № 360/3611/20.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працювала на відповідних посадах за Списком № 1 станом на 1 квітня 2015 року, відповідно позивач має право на призначення пенсії згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом № 213-VII від 02.03.2015, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 2-р/2020.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що відмова УПФУ в Черкаській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 , яка на час звернення з заявою про призначення пенсії досягла 45 років, є протиправною.
Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в адміністративній справі № 160/13018/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 07 жовтня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 07 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова