Провадження № 22-ц/803/4628/25 Справа № 175/4737/24 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
24 вересня 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року, -
08 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Дніпропетровської обласної прокуратури, про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 29.06.2015 року співробітники Індустріального РВ ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області з метою залякування та спричинення перешкод у здійснені ОСОБА_1 представницької діяльності відносно ОСОБА_2 , безпідставно, незаконно, із застосуванням фізичної сили затримали позивача та доставили до приміщення Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, в результаті чого йому було завдано тілесні ушкодження у вигляді забою правого плеча. 30.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Дніпропетровської області з заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України, на що отримав відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 05.08.2015 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було винесено ухвалу, якою зобов'язано прокуратуру Індустріального району внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст. 214 КПК України відповідно до заяви від 30.06.2015 року. Протягом тривалого часу слідчі та прокурори фактично сприяють зволіканню розслідування кримінального провадження, не реагують на подані клопотання та докази, не здійснюють процесуальні дії які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК строк, ігноруючи тим самим свої обов'язки та завдання кримінального провадження в цілому, тим самим показуючи свою упередженість. Через вказані вище дії, зокрема, і неодноразові закриття кримінального провадження, ОСОБА_1 вимушений був звертатися до керівництва прокуратури, слідства, а також слідчих суддів зі скаргами на бездіяльність/дії останніх, в результаті чого був позбавлений можливості займатися повноцінно своїми справами, оскільки витрачав багато часу відвідуючи правоохоронні органи та судові засідання щодо розгляду скарг. Крім того, позивач звертає увагу на те, що тривалість досудового розслідування по вказаному вище факту понад дев'ять років призвела до емоційного виснаження та почуття безвиході. Постійні стреси, викликані надмірною тривалістю справи також призвели до погіршення здоров'я позивача, зокрема, з'явилися проблеми зі сном, надмірна дратівливість та тривожність, що суттєво вплинуло на його соціальні зв'язки. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн, що є не лише справедливою сумою компенсації надмірності тривалого досудового розслідування, а й необхідною для зцілення його душевних страждань (том 1 а.с.1-20).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Дніпропетровської обласної прокуратури, про відшкодування моральної шкоди - задоволенні частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.
Судовий збір віднесено за рахунок держави (том 2 а.с.2-9).
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є заниженим та недостатнім для відновлення порушеного права. Вказує, що визначення розміру моральної шкоди повинно базуватися на принципах справедливості, розумності та відповідності завданим стражданням, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову. Окрім того, визначений ним розмір моральної шкоди є обґрунтованим, враховуючи тривалість порушення прав, серйозність моральних страждань і вплив на його здоров'я та відповідає вимогам розумності та справедливості (том 2 а.с.19-23).
Не погодившись з таким рішенням суду, Територіальне управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення в частині задоволеної частини позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не встановивши наявність усіх зазначених елементів деліктної відповідальності держави, без достатнього обґрунтування визначив розмір моральної шкоди у сумі саме 10 000,00 грн., яка є безпідставною, необґрунтованою, не відповідає принципам розумності та поміркованості, і загалом призначений виключно для збагачення особи (том 2 а.с.30-34).
Не погодившись з таким рішенням суду, Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не встановивши наявність усіх зазначених елементів деліктної відповідальності держави, без достатнього обґрунтування визначив розмір моральної шкоди у сумі саме 10 000,00 грн., яка є безпідставною, необґрунтованою, не відповідає принципам розумності та поміркованості, і загалом призначений виключно для збагачення особи (том 2 а.с.49-54).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Дніпропетровської області з заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України, а саме щодо його незаконного затримання 29.06.2015 року співробітниками Індустріального РВ ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області.
Листом Дніпропетровської обласної прокуратури від 03.07.2015 року №06/20 звернення ОСОБА_1 направлено до прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Також роз'яснено про необхідність перевірити доводи заявника, у разі встановлення обставин, які вказують на наявність у діях працівників міліції ознак кримінального правопорушення, матеріали перевірки направити до прокуратури області для вирішення питання щодо внесення відомостей до ЄРДР.
Прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська розглянуто звернення ОСОБА_1 від 30.06.2015 року та повідомлено листом від 16.07.2015 року №К11с15, що в ході проведення перевірки встановлено, що доводи, які викладені у заяві, не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2015 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено, зобов'язано прокуратуру Індустріального району внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст. 214 КПК України відповідно до заяви від 30.06.2015 року.
10.08.2015 року прокуратура Індустріального району м. Дніпропетровська внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420215040660000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
30.09.2015 року слідчим слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області Морозом К.А. було закрито кримінальне провадження за № 420215040660000034.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2015 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області Мороза К.А. від 30.09.2015 року про закриття кримінального провадження за № 420215040660000034 задоволено, постанову скасовано.
05.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Дніпропетровської області з клопотанням про відсторонення слідчого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Мороза К.А. від проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015040660000034 від 10.08.2015 року.
Листом начальника слідчого відділу слідчого управління прокуратури області від 09.11.2015 року №17/1-4692 вих-15 повідомлено, що за результатами розгляду клопотання від 05.11.2015 року про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015040660000034 від 10.08.2015 року, встановлено, що рішення, прийняті слідчим Морозом К.А. за результатами проведених слідчих та процесуальних дій, відповідають вимогам ефективності та розумності строків їх проведення з урахуванням обставин кримінального провадження. Рішення про закриття кримінального провадження перевірено прокурором та не скасовано. Під час досудового розслідування слідчим Морозом К.А. задоволено клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 про проведення слідчих та процесуальних дій, які виконано у повному обсязі.
23.11.2015 року Мостовий Л.І. подав скаргу на бездіяльність працівників прокуратури, в якій зазначив про залучення до розслідування кримінального провадження експертів УСБУ в Дніпропетровській області з метою відновлення відеозапису з камер спостереження.
25.11.2015 року слідчий Мороз К.А. звернувся до УСБУ у Дніпропетровській області про можливість технічного відтворення експертами УСБУ у Дніпропетровській області відеозапису з камер спостереження, розташованих у Індустріальному відділенні поліції Дніпропетровського відділу поліції.
Листом від 17.12.2015 року №55/31-2639 начальник Управління Служби безпеки України повідомив, що в експертному підрозділі УСБУ у Дніпропетровській області наявні технічні можливості відновлення даних з магнітних носіїв інформації. Вирішення зазначеного питання здійснюється в рамках проведення комп?ютерно-технічної експертизи.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2016 року у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області Мороз К.А., погодженого прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Листопад А.М. про здійснення тимчасового доступу до документів, а саме відео-реєстратору в приміщенні Індустріального відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2016 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області Мороза К.А. від 29.12.2015 року про закриття кримінального провадження за № 420215040660000034 задоволено, постанову скасовано.
29.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого з клопотанням у кримінальному провадженні №42015040660000034 про звернення до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до відео-реєстратора, встановленого у приміщенні Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області Мороза К.А. від 01.03.2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 29.02.2016 року відмовлено, оскільки до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вже було направлено клопотання про отримання тимчасового доступу до відео-реєстратора, встановленого у приміщенні Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, 6, для проведення експертного дослідження наявної інформації. 16.01.2016 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2016 року скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності слідчого протиправною задоволено, зобов'язано слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області Мороза К.А. розглянути подані ОСОБА_1 три клопотання та вручити йому постанову про розгляд вказаних клопотань.
17.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури з клопотанням №12861вx-16 про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні №42015040660000034 та клопотанням про проведення судово - медичної експертизи у кримінальному провадженні №42015040660000034, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.08.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2016 року скаргу ОСОБА_1 щодо нерозгляду у встановлений строк клопотань від 17.03.2016 року задоволено, зобов'язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.03.2016 року, про що його повідомити.
Листом в.о. прокурора Дніпропетровської області від 25.04.2016 року №15-647316 ОСОБА_1 повідомлено, що підстави для проведення службового розслідування стосовно слідчого ОСОБА_3 та відсторонення його від проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні відсутні. Також відсутні обставини для проведення в рамках кримінального провадження № 42015040660000034 службового розслідування відносно прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 25.03.2016 року проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015040660000034 доручено старшому слідчому першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Кириєнку П.Ф. Процесуальним керівником у кримінальному провадженні надано письмові вказівки про проведення необхідних слідчих дій, у тому числі про проведення одночасних допитів, допиту працівників чергової частини, проведення судово-медичної експертизи на підставі медичної документації.
07.07.2016 року ОСОБА_1 подав заяву в порядку ст. 55 КПК України до першого слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області про залучення його в якості потерпілого.
Постановою слідчого від 08.07.2016 року відмовлено у визнанні потерпілим у зв'язку з відсутністю відомостей про спричинення шкоди його інтересам.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2016 року скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову у визнанні його потерпілим, задоволено, постанову скасовано. Зобов'язано старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Кириєнка П.Ф. вирішити питання про залучення ОСОБА_1 як потерпілого у кримінальному провадженні №42015040660000034.
07.11.2016 року начальник відділу прокуратури області листом №15-6473-16 повідомив ОСОБА_1 , що прокуратурою області розглянуто його звернення, яке надійшло з Генеральної прокуратури України, щодо зміни підслідності у кримінальному України. 25.07.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016040000000612 внесено відомості за заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України. 09.09.2016 року вказані кримінальні провадження об'єднані в одне провадженням під №42015040660000034 та на даний час триває досудове розслідування. Підстави для зміни підслідності даного кримінального провадження відсутні.
Листом заступника прокурора Дніпропетровської області від 22.11.2016 року №15-6473-16 повідомлено, що прокуратурою області розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо проведення службового розслідування відносно окремих працівників прокуратури Дніпропетровської області, відсторонення слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Кириєнка П.Ф. та процесуального керівника ОСОБА_5 від проведення досудового розслідування та зміни підслідності у кримінальному провадженні № 42015040660000034. За результатами досудового розслідування 17.11.2016 слідчим прокуратури області Кириєнко П.Ф. прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42015040660000034 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження направлено процесуальному керівнику для перевірки прийнятого рішення в порядку ч. 5 ст. 284 КПК України.
27.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Дніпропетровської області із заявою щодо службової недбалості та бездіяльності прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Белова М.С.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.01.2017 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи прокуратури Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, задоволено. Зобов'язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області відповідно до вимог ст. 214 КПК України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань заз заявою від 27.12.2016 року.
03.05.2017 року начальник відділу прокуратури області листом №15-6473-16 повідомив ОСОБА_1 , що прокуратурою Дніпропетровської області розглянуті звернення на дії окремих працівників прокуратури області від 06.04.2017 року та 25.04.2017 року. Першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015040660000034, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.08.2015 року за заявою про перевищення працівниками Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області своїх службових повноважень, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. 04.04.2017 року здійснення досудового розслідування кримінального провадження доручено слідчому в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Тимошенко В.В. 28.04.2017 року заступником прокурора області винесено постанову про зміну групи прокурорів у кримінальних провадженнях № 42015040660000034 та №42017040000000085, відповідно до якої старшим процесуальний керівником призначено прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Верещаку Д.П. Досудове розслідування триває.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2017 року постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Тимошенко В.В. від 23.05.2017 року про часткову відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 від 18.05.2017 року у кримінальному провадженні №42015040660000034, скасовано. Зобов?язано слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Тимошенко В.В. повторно розглянути клопотання адвоката Свірідова Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 від 18 травня 2017 року у кримінальному провадженні №42015040660000034.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2017 року скаргу адвоката Свірідова Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Дніпропетровської області Верещака Д.П. від 29.06.2017 року про відмову у задоволенні клопотання від 29.06.2017 року про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42015040660000034 від 10.05.2015 року, а також зобов?язання вчинити певні дії, задоволено. Постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Дніпропетровської області Верещака Д.П. від 29.06.2017 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні скасовано. Зобов'язано прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях повторно розглянути клопотання від 29.06.2017 року про проведення слідчих дій.
Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області молодший радник юстиції Сакоренко І.О. від 10.08.2017 року постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Тимошенка В.В. від 30.06.2017 року про закриття кримінального провадження № 42015040660000034 скасовано.
01.11.2017 року ОСОБА_1 подав заяву до прокуратури Дніпропетровської області про вчинення службовою особою ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 399 КК України.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов?язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області виконати вимоги статті 214 КІК України за заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка була отримана прокуратурою Дніпропетровської області 01.11.2017 року.
18.12.2017 року заступником начальника Головного слідчого управління начальником управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України була розглянута скарга ОСОБА_1 , на що листом №17/7-31458-16 повідомлено, що скарга в частині недотримання розумних строків досудового розслідування у вищезазначених кримінальних провадженнях підлягає розгляду виключно прокурором Дніпропетровської області чи його заступниками. Крім того, згідно з вимогами ч. 6 ст. 28 КПК України заявник вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням щодо необхідності здійснення кримінального провадження у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом. Разом з тим за результатами вивчення вищезазначених кримінальних проваджень у Генеральній прокуратурі України до прокуратури Дніпропетровської області скеровано лист щодо вжиття заходів для забезпечення всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінальних проваджень у розумні строки.
05.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Дніпропетровської області з клопотанням про зміну підслідності, направлення до подальшого досудового розслідування матеріалів кримінальних проваджень до Державного бюро розслідувань.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.01.2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.12.2018 року шляхом винесення відповідного процесуального рішення.
Постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва прокуратури області від 11.01.2019 року відповідно до ч. 4 ст. 216 КПК України визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42015040660000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 397, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 399, ст. 366-1, ч. 4 ст. 190 КК України за Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві.
18.02.2019 року до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві надійшла заява ОСОБА_1 про відвід слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Осадчого П.В. у кримінальному провадженні №42015040660000034.
Листом від 04.03.2019 року №М/3-849/02-1 повідомлено, що правових підстав для відводу слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Осадчого П.В. у кримінальному провадженні №42015040660000034, не вбачається.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2019 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи прокуратури Дніпропетровської області, щодо не розгляду клопотання про проведення процесуальних дій від 14.03.2019 року, яке отримано прокуратурою 15.03.2019 року (№7413-19) у кримінальному провадженні № 42015040660000034, задоволено частково. Зобов'язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015040660000034, розглянути вказане клопотання.
Згідно листа начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань від 28.03.2019 року №15-5847-19, електронне звернення ОСОБА_1 №58 від 11.03.2018 року, що надійшло до прокуратури області 26.03.2019 року, щодо стану досудового розслідування кримінального провадження № 4201504066000034 та з інших питань, розглянуто. Вказане кримінальне провадження з 21.01.2019 року розслідується групою слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві у складі ОСОБА_8 (старший групи), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 04.03.2019 року Генеральною прокуратурою визначено групу прокурорів у складі ОСОБА_15 (старший групи, місцезнаходження Генеральна прокуратура), ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . 18.03.2019 року прокурором Науменком Ю.О. надано вказівки слідчому ОСОБА_8 у порядку нагляду за досудовим розслідуванням.
Як вбачається з листа прокурора Дніпровської обласної прокуратури від 13.12.2019 року, направленого на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що листом процесуального керівника від 18.03.2019 року за вих. №15р-19 для виконання були направлені вказівки щодо проведення слідчих та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні, зі строком виконання до 31.06.2019 року. Однак, як встановлено, слідчі та процесуальні дії згідно наданих вказівок в ході досудового розслідування не проведені, про причини та підстави їх непроведення прокурора не повідомлено. У зв'язку з чим встановлено строк до 24.12.2019 року, у який необхідно повідомити про стан виконання зазначених вказівок прокурора, підстави та причини їх невиконання, із наданням матеріалів кримінального провадження.
Листом начальника відділу прокуратури області від 03.02.2020 року №15/1-6018-19 ОСОБА_1 повідомлено, що прокуратурою області розглянуто його скаргу на бездіяльність прокуратури та слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та зазначено, що з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, процесуальним керівником - прокурором відділу прокуратури області, у порядку ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України неодноразово надавалися письмові вказівки слідчому з визначенням строку їх виконання. Однак, станом на дату розгляду вказаного звернення встановлено, що слідчим не забезпечено повне та своєчасне виконання письмових вказівок прокурора, що стало підставою для ініціювання питання перед керівництвом територіального управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у місті Полтава, щодо зміни групи слідчих у вказаних кримінальних провадженнях. На теперішній час досудове розслідування у вказаних кримінальних провадженнях триває, проводяться необхідні процесуальні дії, направлені на встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
28.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Дніпропетровської області зі зверненням щодо стану досудового розслідування кримінальних проваджень.
Листом Дніпропетровської обласної прокуратури від 01.06.2020 року №15/1-6018-19 надано відповідь про результати розгляду звернення, а саме вказано, що процесуальним керівником у вказаних кримінальних провадженнях прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_23 з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування неодноразово надавались письмові вказівки слідчим щодо проведення слідчих (розшукових) лій, які на теперішній час перебувають на виконанні. Крім того, перед керівництвом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві прокурором ініціювалося питання відсторонення слідчих, які здійснюють досудове розслідування у зазначених кримінальних провадженнях, яке на теперішній час не розглянуто.
Згідно з відповіддю заступника начальника Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 19.11.2021 року № M/3-10375/ез/15-02-3-21, досудове розслідування здійснюється у розумні строки, визначені положеннями ст. 28 КПК України. На даний час проводяться слідчі та інші процесуальні дії, спрямовані на виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. За результатами розслідування буде прийнято законне і обґрунтоване рішення, про що буде повідомлено учасників даного провадження у відповідності до кримінального процесуального законодавства України.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не розгляду скарги від 19.12.2021 року про недотримання розумних строків у кримінальному провадженні №42015040660000034, що перебуває в провадженні слідчого Третього слідчого відділу (з дислоканією в місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава задоволено, зобов'язано розглянути вказану скаргу.
Згідно листа першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 11.02.2022 року №31/1-6011-19, третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві розслідується кримінальне провадження №42015040660000034 від 10.08.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 397, ч.1 ст. 384, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 382, ч.2 ст. 382, ч. 1 ст. 399, ч. 1 ст. 366-1, ч. 1 ст. 367, ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом можливих протиправних дій службових осіб правоохоронних органів Дніпропетровської області. 26.01.2022 року старшим групи слідчих у вказаному провадженні визначено слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві Смоленко Д.О. 28.01.2022 року для забезпечення всебічного, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження прокурором, який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчому надано письмові вказівки. За результатами розгляду скарг щодо недотримання розумних строків досудового розслідування направлено ОСОБА_1 постанову про відмову в їх задоволенні.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2022 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві від 08.09.2022 року про закриття кримінального провадження за № 420215040660000034 задоволено, постанову скасовано.
Дніпропетровською обласною прокуратурою розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо стану досудового розслідування у кримінальному №42015040660000034 від 10.08.2015 року та з інших питань та листом від 29.08.2023 року №20-3516-22 повідомлено, що за результатами розгляду звернення прокурором - процесуальним керівником, з метою вжиття заходів відомчого контролю, надано письмові вказівки начальнику Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві. На даний час досудове розслідування триває.
Процесуальним керівником - прокурором відділу обласної прокуратури Дроботом Ю.В. були задоволені клопотання ОСОБА_1 щодо надання слідчому письмових вказівок про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 420215040660000034, що підтверджується листами від 27.09.2023 року №20-3516-22, від 27.10.2023 року №20-3516-22, від 22.12.2023 року №20-3516-22.
23.01.2024 року слідчими Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 420215040660000034 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Листом начальника відділу Дніпропетровської обласної прокуратури від 25.03.2024 року №20-3516-22 надано відповідь про результати розгляду звернення ОСОБА_1 щодо перевірки законності прийняття рішення про закриття кримінального провадження та зазначено, що перевіркою законності прийняття вищевказаного рішення процесуальним керівником - прокурором відділу обласної прокуратури Дроботом Ю.В. постановою від 25.03.2024 року скасовано незаконну та необґрунтовану постанову про закриття кримінального провадження, на теперішній час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває.
04.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора з клопотанням про призначення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 420215040660000034.
Постановою прокурора від 14.06.2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2024 року скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання від 14.06.2024 року у кримінальному провадженні №42015040660000034, задоволено частково. Скасовано постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання від 14.06.2024 року у кримінальному провадженні №42015040660000034, зобов'язано уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні №42015040660000034 повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.06.2024 року в порядку, визначеному ст. 220 КПК України, та з урахуванням вимог ст. 110 КПК України.
03.10.2024 року прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури розглянуто та задоволено клопотання ОСОБА_1 щодо надання слідчому письмових вказівок про проведення слідчих (розшукових), процесуальних дій у кримінальному провадженні №42015040660000034 від 10.08.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 397, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 382, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 399, ст. 366-1, ч. 1 ст. 367, ч. 4 ст. 190 КК України.
Листом начальника відділу Дніпропетровської обласної прокуратури від 29.01.2025 року №20-3516-22 надано відповідь щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.01.2025 року щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015040660000034 від 10.08.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 397, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 382, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 399, ст. 366-1, ч. 1 ст. 367, ч. 4 ст. 190 КК України, згідно якої повідомлено, що процесуальним керівником - прокурором відділу обласної прокуратури роботом Ю.В., 13.01.2025 року слідчому додатково надано письмові вказівки про проведення слідчих (розшукових), процесуальних дій. Також, у зв?язку з невиконанням попередніх вказівок прокурора, 21.01.2025 року керівнику органу досудового розслідування надано письмові вказівки про проведення слідчих (розшукових), процесуальних дій. За результатами розгляду звернення від 10.01.2025 року обласною прокуратурою надано відповідь 22.01.2025 року за №20-110вих-25, 20-3516-25.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з доведеності позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок систематичної бездіяльності органів досудового розслідування та надмірною тривалість кримінального провадження (протягом 9 років).
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керувався, характером та тривалістю душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року по справі №335/6977/22 зробила такі висновки, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та деталізовані у Законі № 266/94-ВР. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з огляду на загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Отже, в даному випадку не застосовується норма ст. 1176 ЦК України, а підлягають застосуванню положення ст.ст. 1173 - 1174 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування або посадової або службової особи таких органів незалежно від вини цієї особи.
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач, звертаючись з позовом, обґрунтовує завдання йому моральної шкоди тим, що він неодноразово звертався до органів прокуратури, а в подальшому і до слідчого судді зі скаргами щодо недотримання розумних строків досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, які так і не були розглянуті.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 20.03.2019 року у справі № 918/203/18, від 28.10.2020 року у справі № 904/3667/19 дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із завданою шкодою.
Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Сам по собі факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності (див. постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 686/27967/19 (провадження № 61-14451св20), від 31 травня 2024 року у справі № 463/9819/21 (провадження № 61-13921св23)).
З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.
Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (Постанова Велика Палата Верховного Суду від 22.01.2025 року по справі №335/6977/22).
Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач зазначив, що тривалість досудового розслідування по вказаному вище факту понад дев'ять років призвела до емоційного виснаження, постійних стресів, що призвело до погіршення здоров'я позивача, зокрема, з'явилися проблеми зі сном, надмірна дратівливість та тривожність.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, колегія суддів приходить до висновку що суд 1 інстанції дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку із тим, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не наведено переконливих доводів щодо завдання йому моральної шкоди органом досудового розслідування, наявності причинно-наслідкового зв'язку між обставинами дій органу та наслідків свого стану, який описує позивач, а також обґрунтування розміру такої шкоди.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та Дніпропетровської обласної прокуратури про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Пунктом 13 ст.141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином з позивача ОСОБА_1 на користь Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає до стягнення судовий збір по 1 453,44 грн. на кожного, за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та Дніпропетровської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (ЄДРПОУ 42334163) сплачений судовий збір у розмірі 1 453,44 грн.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909939 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 453,44 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Судді: