06 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/226/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року в адміністративній справі №280/226/25 (головуючий суддя першої інстанції - Артоуз О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 21.11.2024 № 16 «Про розгляд звернення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 » про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та надання її в оренду із земель сільськогосподарського призначення невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке» орієнтовною площею 30,0 га на території Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами села Солоне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку;
зобов'язати Павлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та надання її в оренду із земель сільськогосподарського призначення невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке» орієнтовною площею 30,0 га на території Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами села Солоне та надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та надання її в оренду із земель сільськогосподарського призначення невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке» орієнтовною площею 30,0 га на території Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами села Солоне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку;
стягнути з Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області судовий збір.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 21.11.2024 № 16 «Про розгляд звернення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 » про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та надання її в оренду із земель сільськогосподарського призначення невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке» орієнтовною площею 30,0 га на території Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами села Солоне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Зобов'язано Павлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та надання її в оренду із земель сільськогосподарського призначення невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке» орієнтовною площею 30,0 га на території Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами села Солоне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Стягнуто з Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення п'ятдесят сьомої позачергової сесії восьмого скликання Павлівської сільської ради №16 від 21.11.2024 «Про розгляд звернення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 » прийняте відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по причині невідповідності техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниці Павлівської сільської територіальної громади відповідно до пункту 3 ст. 123 Земельного кодексу України. Дана земельна ділянка організована та використовується мешканцями громади для випасу худоби (пасовища) та сінокосіння. З метою захисту прав та інтересів мешканців громади Депутати Павлівської сільської ради прийняли рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Таким чином, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 16.03.2005.
30 вересня 2024 року позивач звернувся до Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області із заявою (клопотанням) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і земель сільськогосподарського призначення не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке», орієнтовною площею 30,0000 га, яка розташована на території Павлівської (Солоненської) сільської ради Вільнянського району, для подальшої передачі в оренду строком на 30 років, до моменту витребування земельної ділянки власниками сертифікатів та/або державних актів на право власності на земельні ділянки, у відповідності до вимог діючого законодавства, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До заяви додано копію паспорту, довідки РНОКПП, схема розташування (викопіювання) земельної ділянки.
Рішення п'ятдесят сьомої позачергової сесії восьмого скликання Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 21.11.2024 №16 «Про розгляд звернення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 », відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 55 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерства та стимулювання зрошення в Україні» 2498-VІІІ, ст. 11, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. 79-1 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і земель сільськогосподарського призначення не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке» у зв'язку із невідповідністю техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниці Павлівської сільської територіальної громади.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та надання її в оренду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Сафронова С.В., Чабаненко С.В.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Згідно пунктів «а» і «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Статтями 1 та 2 вказаного Закону визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Відповідно до ст. 13 Закону № 899-IV нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
У разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
Договір оренди земельної ділянки, сформованої з невитребуваної земельної частки (паю), укладений відповідно до частини третьої цієї статті, у разі переходу такої земельної ділянки у комунальну власність припиняється через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на неї (крім випадків, коли цим договором передбачено його припинення раніше).
За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
Положеннями ст.79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
На підставі ст. 5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) мають право зокрема, розглядати заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок, приймати рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), розглядати та погоджувати проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно статті 55 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) у разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Отже, вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.
Статтею 19 Закону № 858-IV передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 20 цього Закону землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі: б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Згідно зі статтею 22 Закону № 858-IV землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Відповідно до статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Видами документації із землеустрою є зокрема: і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту.
Судом встановлено, що земельна ділянка, щодо якої позивач бажає отримати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та надання її в оренду, відноситься до земель сільськогосподарського призначення колективної власності колишнього КСП «Краснозапорізьке», які станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин є нерозподіленими та невитребуваними земельними ділянки і земельними частками (паї). Право комунальної власності на зазначені земельні ділянки не оформлено.
Вказані обставини підтверджуються наданими поясненнями сторін.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, за результатом розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі №140/1992/18.
Рішення п'ятдесят сьомої позачергової сесії восьмого скликання Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 21.11.2024 №16 «Про розгляд звернення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 », відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 55 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерства та стимулювання зрошення в Україні» 2498-VІІІ, ст. 11, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. 79-1 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і земель сільськогосподарського призначення не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке» у зв'язку із невідповідністю техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниці Павлівської сільської територіальної громади.
Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів невідповідності техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниці Павлівської сільської територіальної громади.
Разом з цим, позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і земель сільськогосподарського призначення не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке» з метою захисту прав та інтересів мешканців громади у зв'язку із тим, що дана земельна ділянка організована та використовується мешканцями громади для випасу худоби (пасовища) та сінокосіння.
При цьому, з урахуванням положень статті 123 ЗК України використання спірної земельної ділянки мешканцями громади для випасу худоби (пасовища) та сінокосіння не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідачем не доведено наявність визначених законодавством підстав відмови у задоволенні клопотання позивача.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, відмова у наданні позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земель сільськогосподарського призначення не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) колишнього КСП «Краснозапорізьке» не ґрунтується на приписах чинного законодавства України.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Конституційний Суд України у Рішенні № 7-р/2018 від 11.10.2018 вказував, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
Конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи.
Адміністративні суди можуть контролювати як відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і узгодженість рішень (дій), прийнятих на підставі дискреції, з правами людини і громадянина, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи, наявними ресурсами тощо.
Незаконна реалізація дискреції може знаходити прояв у різних формах: а) перевищення повноваження на застосування дискреції; б) незастосування/недостатнє застосування дискреції; в) зловживання дискрецією.
Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.
У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано статтею 123 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Отже, у спірних правовідносинах відсутні дискреційні повноваження у відповідача.
З огляду на зазначене, саме зобов'язання надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 по справі №810/2245/18.
Підстав для повторного зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача не має, оскільки такий спосіб не є ефективним способом відновлення порушеного права, з огляду на те, що за результатами повторного розгляду позивачу може бути знову відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що призведе до необхідності повторного звернення до суду.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року в адміністративній справі №280/226/25 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року в адміністративній справі №280/226/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова
суддя С.В. Чабаненко