06 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5697/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року в адміністративній справі №160/5697/25 (головуючий суддя першої інстанції - Кучми К.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області № 047050028167 від 07.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно із яким їй відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періодів роботи з 11.06.1991 року по 25.07.2007 року, повний робочий день у шкідливих умовах праці, як такого, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2, та відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з недосягненням відповідного віку;
зобов'язати Головне управління ПФУ в Донецькій області зарахувати їй на день виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи з 11.06.1991 року по 25.07.2007 року у ВАТ «Дніпрошина» як особі, яка працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2;
зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 30.10.2024 року (дня звернення до відповідача-1 із відповідною заявою).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050028167 від 07.11.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 30.10.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню згідно із п.3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд.3, м .Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 30.10.2024 року позивач повторно звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV. Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Житомирській областях. За результатами розгляду заяви позивача від 30.10.2024 року згідно із наданими документами та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 34 роки 07 місяців 10 днів, у тому числі пільговий стаж за Списком №2 - 16 років 01 місяць 16 днів. До страхового стажу зараховано усі наявні періоди. За результатами, Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при ГУ ПФУ Дніпропетровської області прийнято рішення підтвердити періоди роботи з 11.06.1991 року по 25.07.2007 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №2, що також підтверджено довідкою РС-право від 28.02.2025 року Головним управлінням ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 07.11.2024 року №047050028167 про відмову у призначенні позивачу пенсії через недосягнення пенсійного віку. Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідною умовою для призначення пенсії є досягнення 55 років. Станом на момент звернення позивачу виповнилось 53 роки 6 місяців, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 ст.114 цього Закону. За таких обставин, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 у зв'язку із ліквідацією ВАТ «Дніпрошина», у вересні 2024 року звернулася до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про підтвердження періодів роботи з 11.06.1991 року по 25.07.2007 року, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2, надавши зокрема архівну довідку Кам'янської міської ради за №4/5-416 ВАТ «Дніпрошина» від 24.04.2024 року.
Рішенням про результати розгляду заяви №13 від 23.09.2024 року, прийнятого Комісією при Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області було вирішено підтвердити періоди роботи позивача з 01.06.1991 року по 25.07.2007 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
30.10.2024 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2.
07.11.2024 року Головним управлінням ПФУ в Донецькій області розглянуто заяву позивача, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення №047050028167, яким відмовлено їй в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав недосягнення пенсійного віку. Право на призначення пенсії позивач набуде після досягнення 55 років.
Спірним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 34 роки 3 місяці 13 днів, пільговий стаж за Списком №2 не підтверджений у встановленому порядку. Так, до пільгового періоду за Списком №2 позивача не зараховано період з 11.06.1991 року по 25.07.2007 року згідно архівних довідок Дніпровської міської ради від 24.04.2024 року №415-416 BAT «Дніпрошина» відомості до надходження рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах , що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при ГУ ПФУ в Дніпропетровської області в порядку згідно із запитом № 104613/01-16 від 29.07.2024 року відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Дніпропетровській направлено на комісію з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Верховною Радою України 03.10.2017 року ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст.12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно із пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ загальний стаж роботи для набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, чоловікам з 25 років до 30 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 Рішення).
Згідно із пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
На час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок - після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні Конституційного Суду України).
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 вказала, що, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному.
Відтак, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 відхиляючи доводи скаржника, зазначила про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 також вказала на те, що не погоджується з посиланням скаржника на абзац 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.
При цьому, в постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Тому, відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
Слід зазначити, що обрані відповідачем-2 у цьому спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв'язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи, тобто, на користь позивача.
Таким чином, відмова відповідача-2 в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж 34 роки 3 місяці 13 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 16 років 01 місяць 16 днів, у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-IV, є протиправною.
За вказаних обставин, рішення відповідача-2 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах від 07.11.2024 року № 047050028167 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періодів роботи з 11.06.1991 року по 25.07.2007 року у ВАТ «Дніпрошина» як особі, яка працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
Так, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем-2 до пільгового стажу не було враховано періоди роботи позивача з 11.06.1991 року по 25.07.2007 року у ВАТ «Дніпрошина».
Однак, з довідки РС-право від 28.02.2025 року вбачається, що періоди з 11.06.1991 року по 25.07.2007 року у ВАТ «Дніпрошина» зараховані до пільгового стажу за Списком №2, відповідно до якої пільговий стаж позивача складає 16 років 1 місяць 16 днів.
Оскільки спірні періоди вже були зараховані до страхового стажу позивача, у суду відсутні підстави для їх повторного зарахування, а тому судом першої інстанції вірно відмовлено в цій частині заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, слід зобов'язати відповідача-2 призначити позивачу з 30.10.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню згідно із п.3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/5697/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/5697/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова
суддя С.В. Чабаненко