Провадження № 22-ц/803/6548/25 Справа № 212/11005/24 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
07 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/11005/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н. М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року,
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у провадженні Покровського Відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває на виконанні виконавче провадження № 65841185 від 17 червня 2021 року, де позивач є боржником, а відповідач - стягувач щодо виконавчого напису № 10779, вчиненого 04 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем.
Про існування виконавчого провадження позивач дізналась у липні 2023 року з додатку «Дія» та з офіційного веб-сайту автоматизованої системи виконавчого провадження.
У вказаному виконавчому написі зазначена необґрунтована та безпідставна сума стягнення у розмірі 29 074 грн, яка не підтверджується належними письмовими доказами.
Крім того, позивач немає ніяких фінансових зобов'язань перед ТОВ «Фінпром Маркет», повідомлення, письмової вимоги від відповідача не отримувала.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості, під час вчинення виконавчого напису нотаріус не пересвідчився у безспірності боргу, всупереч ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», а також Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.
Також, оскаржуваний виконавчий напис було вчинено після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за якою виконавчий напис може бути вчинено за наявності нотаріально посвідченого договору, а кредитний договір № 0965591957 від 25 травня 2018 року, що укладений з ТОВ «Інфінанс» по якому стягнуто заборгованість, не був нотаріально посвідчений.
Крім того, відсутні докази на підтвердження безспірності заборгованості позивача перед ТОВ «Інфінанс», правонаступником якого є ТОВ «Фінпром Маркет», а також нотаріусом під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису не перевірено факт, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Також, з позивача на користь відповідача було відраховано грошові кошти іззаробітної плати у рамках виконавчого провадження № 65841185 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису у сумі 13 112,49 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10779 від 04 березня 2021 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 29 074 грн, стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» на користь позивача безпідставно набуті кошти у рамках виконавчого провадження № 65841185 в розмірі 13 112, 49 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати: на правову допомогу у розмірі 16 000 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10779, вчинений 04 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 29 074 гривень. Стягнуто з ТОВ «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 13 112, 49 грн 49 коп. Стягнуто з ТОВ «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у загальному розмірі 11 514 грн.
Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків понесених судових витрат зі сплати судового збору відповідно до квитанцій №U5K5-BU58-9U2E, №DQ4U-5KKR-YY6E, №Z5M9-2E47-931E від 01 листопада 2024 року, що становить 1 514 грн.
Зазначено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з 10 000 грн до 3 500 грн посилаючись на те, що при визначені на стягненні 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував складність справи та виконані адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат а також критерій розумності їхнього розміру, входячи з конкретних обставин справи, не звернув уваги на відсутність розрахунку вартості надання та виду таких послуг.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині задоволення позовних вимог позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 10779, вчинений 04 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 29 074 гривень та стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів у розмірі 13 112, 49 грн 49 коп, тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.
Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі подано докази на підтвердження оплати гонорару та врахував подане відповідачем до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат за надану правничу допомогу представником позивача подано до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги № 1/25/10 від 25 жовтня 2024 року, укладений з адвокатом Ніколенко М.Є.; акт № 1 від 31 жовтня 2024 року прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 1/25/10 від 25 жовтня 2024 року за яким адвокатом Ніколенко М.Є. були надані позивачу наступні послуги:аналіз наданих документів та визначення правової позиції по справі - 2 год. - 4 000 грн, підготовка та направлення заяви про витребування доказів - 1 год. - 2 000 грн, підготовка та направлення заяви про забезпечення доказів - 1 год. - 2 000 грн, аналіз матеріалів виконавчого провадження № 65841185 - 1 год. - 2 000 грн, підготовка та направлення позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання з додатками - 3 год. - 6 000 грн, всього на загальну суму 16 000 грн; квитанцію № 1 від 31жовтня 2024 року про сплату позивачем грошових коштів адвокату Ніколенко М.Є. у сумі 16 000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку наявні правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки наявні в матеріалах справи докази є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 755/9215/15-ц).
Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у розумінні положень ч .ч.4,5 ст.137 ЦПК України, у разі неспівмірності розміру витрат із складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт і їх обсягом ,ціною позову, суд може за клопотанням сторони зменшити розмір відшкодування таких витрат.
Зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у якій Верховний Суд зазначив, що право суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає розподілу між сторонами, можливе лише за клопотанням іншої сторони.
Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої відповідачем, яке судом першої інстанції було враховано, тому суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн, з чим повністю погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом Ніколенком М.Є. послугами, часом, витраченим адвокатом Ніколенком М.Є. на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом Ніколенком М.Є. послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є завищеним, тому дійшов правильного висновку про те, що стягненню підлягає сума 10 000 грн.
Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній відповідачем частині, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір в оскаржуваній відповідачем частині, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній відповідачем частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2025 року, воскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: