Провадження № 33/803/2568/25 Справа № 204/5143/25 Суддя у 1-й інстанції - Чапала Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
на постанову судді Чечелівського районного суду м. Дніпра від 24 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Постановою судді Чечелівського районного суду м. Дніпра від 24 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
У постанові суду зазначено, що 26 березня 2025 року о 02 годині 15 хвилин у м.Дніпро, за адресою: шосе Криворізьке, 30, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, водій ОСОБА_1 добровільно погодився пройти медичний огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, який було проведено лікарем-наркологом. Факт перебування у стані наркотичного сп'яніння підтверджується висновком комунального підприємства «Дніпровська обласна клінічна лікарня профілактики та діагностики» (КП ДБКЛПД ДОР). Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 підпункт «а» Правил дорожнього руху України, яким забороняється керування транспортними засобами особами, що перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, яке знижує увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови, як незаконної та необґрунтованої.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що огляд на стан сп'яніння було проведеного з порушенням вимог Інструкції № 1452/735, а саме:
1) зупинку транспортного засобу Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 було здійснено невідомою особою та як наслідок підстав зупинки транспортного засобу не було;
2) поліцейський, звертаючись до ОСОБА_1 , згідно п.3 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію» зобов'язаний був назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук, але зазначених дій не зробив;
3) поліцейський не попередив ОСОБА_1 про те, що згідно п.1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» здійснюється відеофіксація на бодікамеру, чим порушив чинне законодавство України.
Під час розгляду схожої справи Верховним судом України було винесено рішення від 03.04.2019 у справі №537/1807/17, де суд наголосив, що інспектор не представився, не попередив водія про проведення відеозйомки та зробив висновок, що накладений на водія штраф є незаконними;
4) у порушення вимог п.5 розділу 2 Наказу 18.12.2018 № 1026 Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозагшсу, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, наданий працівниками поліції відеозапис не є безперервним;
5) поліцейський не запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
6) у поліцейського були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме:
-запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови;
-виражене тремтіння пальців рук;
-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
-поведінка, що не відповідає обстановці.
Жодної підстави, яка б вказувала на те, що апелянт перебуває у стані сп'яніння, працівниками поліції названо не було;
7) в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом;
Апелянт вважає, що належні та допустимі докази на підтвердження факту порушення ним вимог п.2.9 а ПДР в матеріалах справи відсутні, а тому, враховуючи вищенаведене просить постанову Чечелівського районного суду м. Дніпра від 24.07.2025 скасувати та закрити провадження у справі за підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Францен Ю.І. повторно не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду на 09.00 годину 07 жовтня 2025 року повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.
Щодо можливості апеляційного розгляду справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Францен Ю.І. апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду 18 вересня 2025 року (а.с.26) та головуючим по справі було визначено суддю Руденка В.В.
В судове засідання апеляційної інстанції, яке було призначено на 08.30 годину 02 жовтня 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник Францен Ю.І. не з'явилися, захисник подав до суду клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи (а.с.34).
З цього приводу апеляційний розгляд справи було відкладено на 07 жовтня 2025 року на 09.00 годину, про що ОСОБА_1 та його захисник Францен Ю.І. були належним чином повідомлені та попереджений, що у разі повторної неявки до апеляційного суду, враховуючи визначені ч.4 ст.294 КУпАП процесуальні строки апеляційного розгляду, справу буде розглянуто без їх участі (а.с.27).
Натомість, у судове засідання, призначене на 07 жовтня 2025 року, ані ОСОБА_1 , ані його захисник Францен Ю.І. повторно, не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи своєчасно не подали.
Зазначені обставини свідчать про зловживання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисником Францен Ю.І. своїми процесуальними правами та намаганням навмисного затягування апеляційного розгляду справи.
В контексті ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
В своїх рішеннях, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, №16652/04, від 02.12.2010).
При цьому Суд зазначав, що неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Отже, дотримуючись визначених ч.4 ст.294 КУпАП строків апеляційного перегляду справи та які спливли на день апеляційного розгляду, враховуючи зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Францен Ю.І. , що у свою чергу не може вважатися порушенням прав, закріплених у ст.268 КУпАП та гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
За нормативним визначенням ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння на національному рівні закріплений у КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 №1395, зареєстрована в Мінюсті України 10.11.2015 №1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрована в Мінюсті України 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з наступними змінами).
Згідно з пункту 12 розділу I Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За приписами частини 2 ст.266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. N 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1519 від 16.05.2025; переглянутий в судовому засіданні відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 315750 від 30.04.2025 складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) убачається, що 26.03.2025 о 02:15:51 годині в м. Дніпрі, Криворізьке шосе, 30, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується медичним висновком КП «ДБКЛПД» ДОР. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначено, що свідки не залучались.
Подію зафіксовано на нагрудні камери працівників поліції № 472658, 473328.
До протоколу додаються рапорт поліцейського, направлення та висновок про результати огляду.
Водій ОСОБА_1 за викликом до УПП не з'явився, тому протокол складено за його відсутності.
Згідно висновку КП “ДБКЛПД» ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1063 від 10.04.2025 (а.с.2), ОСОБА_1 на час проведення медичного огляду о 02 годині 45 хвилин 26 березня 2025 року перебував у стані наркотичного сп'яніння (а.с.4).
З рапорту інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 1 УПП в Дніпропетровській області убачається, що під час несення служби 26.03.2025 у складі екіпажу легіон-4211 за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізьке шосе, буд. 30, на заправці “ОККО» було виявлено транспортний засіб Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого при появі патрульного автомобіля почав нервувати, після чого сів в автомобіль та почав рух. Даний автомобіль було зупинено згідно ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію». Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водієві було запропоновано пройти огляд на сп'яніння в законному порядку в медичному закладі, на що останній погодився.
За результатами проходження огляду, згідно висновку № 1063 від 10.04.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Особу було повідомлено про притягнення до відповідальності та відправлено запрошення для складання адміністративних матеріалів на 09.00 годину 30.04.2025 за адресою: пл.Троїцька, 2-а, однак ОСОБА_1 не з'явився. На ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Подію зафіксовано на бодікамеру № 472658.
Повідомленням про запрошення до підрозділу патрульної поліції від 22.04.2025 за № 4243/41/19/01-2025 ОСОБА_1 було запрошено до відділу розшуку та дізнання до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Дніпропетровській області на 09.00 годину 30 квітня 2025 року (а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, які містяться у 1 файлі під назвою “ДНД ОСОБА_1 1996 р.н. 26.03.2025» на одному DVD+R диску долученого до матеріалів справи (а.с.6).
Так, на відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 473002 від 26.03.2025 тривалістю 02:08:56-02:16:47 зафіксовано, як працівник поліції підходить до зупиненого іншим працівником поліції автомобіля, поряд з яким перебуває водій, як потім буде встановлено ОСОБА_1 .
Працівник поліції привітався, представився, вказавши, що він лейтенант поліції Кравцов та попросив надати документи.
ОСОБА_1 передав працівнику поліції необхідні документи.
Працівник поліції до ОСОБА_1 :»Спиртні напої вживали? Дихніть будь ласка».
ОСОБА_1 :»Не вживав. Я виїхав за сигаретами».
О 02:09:34 працівник поліції:»Ви готові пройти медичний огляд на стан сп'яніння у настановленому законом порядку у медичному закладі?»
ОСОБА_1 :»Готовий, але на якій підставі?»
Працівник поліції:»По-перше, я чую від Вас запах...»
ОСОБА_1 :»Запах? У вас є Драгер?»
Працівник поліції о 02:09:53 годині: »Нам не Драгер потрібен. Я Вам пропоную пройти огляд у встановленому законом порядку у медичному закладі».
ОСОБА_1 :»Якщо ви обґрунтуєте, то без питань, поїдемо.»
Працівник поліції:»Я пропоную Вам пройти огляд у медичному закладі у встановленому законом порядку для визначення стан сп'яніння».
ОСОБА_1 мовою оригіналу:»Я сейчас на какой-то-цирк смотрю...Мы стояли на заправке, только я выехал, Вы подошли и остановили меня. Мне кажется, это подозрительно. Вы меня в чем-то подозреваете? Нормально скажите...»
Працівник поліції:»Ми Вас не підозрюємо, я Вам конкретно пропоную пройти огляд...у медичному закладі, Ви там здасте усі аналізи...»
ОСОБА_1 :»Я знаю, я проходив уже. Знаю процедуру».
Працівник поліції:»Тим паче, якщо Ви знаєте процедуру».
ОСОБА_1 мовою оригіналу:»В прошлый раз ничего не показало».
Працівник поліції:»Може і в цей раз нічого не покаже...Взагалі питань не має...Ви ж їздите в комендантську годину. Готові пройти огляд? Так чи ні?»
ОСОБА_1 :»Зараз я зателефоную командиру. Взагалі, ви повинні викликати працівників ВСП...»
Працівник поліції:»Якщо Ви поліцейський, це не означає, що я не маю права до Вас підходити. Працівники ВСП зараз не потрібні.»
ОСОБА_1 відійшов у сторону, щоб зателефонувати.
Потім повернувся, працівник поліції, перевіряючи інформацію по базі даних, до ОСОБА_1 :» ОСОБА_4 , у Вас колись було затримання, зберігання наркотиків, так?»
ОСОБА_1 :»В Павлограде, в 18 лет? Да, судимость есть».
На відеозапису зафіксовано, як ОСОБА_1 сідає до свого автомобіля, перепарковує його в інше місце.
Працівник поліції до іншого поліцейського на запитання, чи зателефонувати, щоб привели Драгер:»Який драгер? Він же “голова».
Далі на відеозапису зафіксовано, як ОСОБА_1 разом з працівниками поліції сідають до службового автомобіля та їдуть до медичного закладу.
На відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 473002 від 26.03.2025 тривалістю 02:26:54-02:44:27 зафіксовано, що автомобіль працівників поліції разом з ОСОБА_1 прибули до будівля медичного закладу.
На запитання працівника поліції чи має ОСОБА_1 із собою заборонені речі, останній відповів:»Ні, тільки ніж. Дивіться самі».
Водій ОСОБА_1 добровільно надав працівникам поліції для огляду свою сумку.
Також зафіксовано, як працівник поліції оформляють направлення особи для проходження медичного огляду, йдуть до лікарні, проходять до кабінету лікаря.
Лікар до працівників поліції:»Чого до нас приїхали?»
Працівник поліції:»Під час спілкування з водієм почули запах алкоголю».
Лікар:»Чого на місці огляд не провели?»
Працівник поліції:»У вас буде надійніше».
Далі на відеозапису зафіксовано, як водій ОСОБА_1 пройшов огляд на встановлення стану сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер та разом з лікарем пройшов до лабораторії для здачі відповідних аналізів.
На відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 473940 від 25.03.2025 тривалістю 02:27:07_02:34:42 зафіксовано прибуття службового автомобіля поліцейських разом з ОСОБА_1 до медичного закладу, огляд сумки останнього, оформлення працівниками поліції направлення водія на проходження медичного огляду для встановлення стан сп'яніння.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, апеляційний суд вважає, що вони в своїй сукупності відображають усі обставини, які мають значення для повного та об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та підтверджує факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.
Зазначені на вказаних відеофайлах фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації спростовують твердження сторони захисту про те, що матеріали провадження не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Як убачається з відеозапису з нагрудних камер інспекторі поліції, водій ОСОБА_1 не тільки не заперечував факт керування автомобілем, а й підтвердила цей факт, вказавши, що він їхав за сигаретами. При цьому жодних зауважень про безпідставність вимог працівників поліції щодо проходження огляду на перебування у стані сп'яніння, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зазначала, лише запитував, чи є у працівників поліції алкотестер Драгер.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не містить повного запису з нагрудних камер працівників поліції щодо події, на переконання апеляційного суду хоча і є слушними, проте такий недолік не можна вважати істотним, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються всією сукупністю доказів, досліджених судом під час розгляду даної справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зазначені на долучених до матеріалів провадження відеофайлах фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, у висновку щодо результатів медичного огляду водія ОСОБА_1 , у рапорті працівника поліції інформації, спростовує твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Аналізуючи апеляційні твердження захисника про те, що у порушення вимог ч.3 ст.18 ЗУ “Про національну поліцію» працівник поліції не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання та не надав детальний опис підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому усі докази, отримані поліцейським є неналежними, апеляційний суд уважає їх такими, що не заслуговують на увагу.
Положеннями ч.1 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
За ч. 3 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції та повідомлено про причину зупинки автомобіля, передбачену п.7 ч.1 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію», а саме - порушення водієм комендантської години. Крім того, працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 назвав себе, вказавши, що він “лейтенант поліції Кравцов».
Отже порушення працівником поліції вимог п.3 ст. 18 ЗУ “Про національну поліцію» під час спілкуванням з водієм ОСОБА_1 допущено не було.
Є надуманими і твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про порушення працівниками поліції вимог ст. 18 ЗУ “Про національну поліцію», які полягають у не попередженні ОСОБА_1 про здійснення ними відеофіксації події.
Відповідно до вимог ст.18 Закону України “Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
Враховуючи, що законодавцем не передбачено обов'язку працівника поліції попереджати водія про здійснення відеофіксації події на нагрудну камеру, апеляційний суд відкидає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення поліцейськими вимог ст. 18 ЗУ “Про національну поліцію».
При цьому, на переконання апеляційного суду, посилання апелянта на правову позицію КАС Верховного Суду, викладену у справі № 537/1807/17 є некоректними, оскільки наведені висновки стосуються правовідносин, що регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у нашій справі та які регулюються нормами КУпАП, крім того, обставини справи у вказаному рішенні не є тотожними з обставинами справи щодо ОСОБА_1 .
Ствердження ОСОБА_1 про те, що працівник поліції не запропонував йому пройти огляд на стан на сп'яніння у медичному закладі спростовуються відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, де зафіксовано, як поліцейський декілька разів (а саме: 02:09:34 годині та о 02:10:23 годині, о 02:11:30 годині) висував водію вимогу про проходження ним медичного огляду на перебування у стані сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Після згоди, водій ОСОБА_1 у присутності працівників поліції у медичному закладі пройшов медичний огляд.
Апеляційний суду зауважує, що особою, яка притягується до адміністративної відповідальності факт його перебування 26.03.2025 у стані наркотичного сп'яніння, а оскаржується лише належність та допустимість доказів вини ОСОБА_1 . Разом з цим будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції щодо допущених ними процесуальних порушень стороною захисту суду надано не було.
Не є слушними і доводи апелянта про те, що у працівників поліції не було обґрунтованих підозр про стан сп'яніння ОСОБА_1 .
Пунктом 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак наркотичного сп'яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак сп'яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп'яніння.
Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.
Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння при обставинах встановлених постановою судді Чечелівського районного суду м. Дніпра від 24 липня 2025 року, чим було порушено вимоги п.2.5 “а» ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості останнього у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.
Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО