Справа № 686/2428/25
Провадження № 2/686/2455/25
28.08.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі :
судді Заворотної О.Л.
секретаря судового засідання Сікори Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Міністерства оборони, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації, зобов'язання повернути земельну ділянку,
встановив:
В січні 2025 року Заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Міністерства оборони, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації, зобов'язання повернути земельну ділянку, в обґрунтування якого вказав, що 18.01.2007 за ОСОБА_1 на підставі рішення Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2006 №1350/06-р зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 для ведення особистого селянського господарства.
Разом з тим, Хмельницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017240310000039 від 30.03.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 425, ч. 2 ст. 425, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 410 КК України, до якого об'єднано матеріали кримінального провадження № 42017240310000127 від 30.07.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, щодо можливого неналежного виконання військовими службовими особами КЕВ м. Хмельницький своїх службових обов'язків впродовж 2006-2009 років, внаслідок чого з постійного користування КЕВ м. Хмельницький вибула земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 загальною площею понад 286 га, яка входила до земельної ділянки площею 2487,6 га, що належить до земель оборони, до якої також входить спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6825083300:06:019:0059.
Відповідно до висновку експерта від 04.03.2021 № 2037/2038/3081-3247-20-26 земельна ділянка із кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 площею: 2 га, для ведення особистого селянського господарства накладається (нашаровується) на земельну ділянку площею 2487,6 га, згідно з Актом на право користування землею Хмельницькій КЕЧІ району ПрикВО від 1975 року, площа накладання становить 2 га.
Враховуючи вищевказане, Хмельницькою районною державною адміністрацією незаконно передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 площею 2 га, оскільки остання належить на праві постійного користування КЕВ м. Хмельницький та входить до складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 Хмельницького гарнізону, а рішення щодо припинення права користування нею Кабінетом міністрів України не приймалось.
За таких обставин, враховуючи відсутність рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження вищевказаної земельної ділянки, наявні підстави для відновлення законних та порушених інтересів держави на використання незаконно відчужених земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 Хмельницького гарнізону площею 2 га, шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 28.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
28.02.2025 представник третьої особи Мельник О.Л. надав пояснення, в яких вказав, що відповідно до висновку експерта від 04.03.2021 № 2037/2038/3081-3247-20-26 земельна ділянка із кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 площею: 2 га, 01.03 для ведення особистого селянського господарства накладається (нашаровується) на земельну ділянку площею 2487,6 га, згідно з Актом на право користування землею Хмельницькій КЕЧІ району ПрикВО від 1975 року, площа накладання становить 2 га.
Тобто Хмельницькою районною державною адміністрацією незаконно передано у власність Відповідача земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 площею 2 га, оскільки остання належить на праві постійного користування КЕВ м. Хмельницький та входить до складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 Хмельницького гарнізону, а рішення щодо припинення права користування нею Кабінетом міністрів України не приймалось.
Ураховуючи викладене, наявність державної реєстрації права приватної власності в Державному земельному кадастрі на ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 яка належить до земель оборони, є не законною та створює перешкоди належного власника (Держави) та користувача (КЕВ м. Хмельницький) вільно розпоряджатися та використовувати її за цільовим призначенням.
Тому, з огляду на вищенаведене, враховуючи детальне обґрунтування та фактичні обставини, викладені у змісті позовної заяви, спірна земельна ділянка була передана у власність Відповідача незаконно, з грубим порушенням порядку вилучення та передачі земельної ділянки та підлягає поверненню у власність Держави, просить задовольнити позов.
Прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутності позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, проти заочного розгляду не заперечує.
Представник позивача Хмельницької обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку.
Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позов підтримав.
Представник третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду в установленому законом порядку, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась в установленому законом порядку, відзив на позов не подала.
За таких обставин, суд із письмової згоди представника позивача ухвалив заочний розгляд справи відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
23 грудня 1975 року виконавчим комітетом Хмельницької районної ради депутатів трудящих Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району виданий акт на право користування землею, за яким у постійне користування було відведено 2487,6га землі.
18.01.2007 за ОСОБА_1 на підставі рішення Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2006 №1350/06-р зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується відомостями про земельну ділянку із Державного земельного кадастру, а також поземельною книгою створеною за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2017 року у справі № 924/1025/14 позов КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької райдержадміністрації про скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року задоволено. Вирішено скасувати розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради». У позові КЕВ м. Хмельницький до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2017 року у справі № 924/1025/14 в частині задоволення позову КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької райдержадміністрації с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради» скасовано та прийнято нове, яким у позові КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької райдержадміністрації с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 924/1025/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.
При цьому в даних судових рішеннях у справі № 924/1025/14 встановлено, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ, в даній справі за відсутності такого рішення КМУ дійшли висновку про незаконність оскаржуваного розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12 травня 2006 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради» та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту.
Згідно з висновком експерта № 2037/2038/3081-3247-20-26 від 04 березня 2021 року: земельна ділянка кадастровий номер 6825083300:06:019:0059, площею 2 га, 01.03 для ведення особистого селянського господарства накладається на земельну ділянку, площею 2487,6 га, площа накладення 2 га.
Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно із частинами першою, другою статті 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.
Відповідно до пункту ж) частини 1 статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 77 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Аналогічне поняття земель оборони закріплене також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.
Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Згідно статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.
Міністерство оборони України всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань та застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль їх ефективного використання, організує виконання робіт в інтересах Збройних Сил України і надання послуг (стаття 10 Закону України "Про оборону України" в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
Приписами частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.
Згідно п. а ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Водночас, положення п. а ч. 1 статті 17 Земельного кодексу України також закріплюють повноваження місцевих державних адміністрацій розпоряджатись землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Приписами частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. В силу вимог частини 3 статті 142 цього Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
У постанові від 29 листопада 2018 року у справі №924/1025/14 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні МОУ, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 1423К України, виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. А тому, судова колегія погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного рішення (розпорядження Хмельницької РДА № 471/06-р від 12.05.2006) та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту.
За таких обставин, враховуючи відсутність належного з точки зору компетенції та змісту рішення уповноваженого органу управління на вирішення указаного питання, суд вважає, що у Хмельницької районної державної адміністрації були відсутні правові підстави для припинення права постійного користування землями оборони, а тому розпорядження Хмельницької РДА від № 471/06-р від 12.05.2006 прийнято з порушенням вимог наведеного вище законодавства.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12- 140гс19, пункт 98).
Звертаючись до суду з цим позовом прокурор, посилаючись на приписи статті 391 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 152 ЗК України, просив повернути у власність держави незаконно передану відповідачці спірну земельну ділянку, яка належить до земель оборони.
Встановивши, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, суд дійшов висновку про можливість задоволення відповідної вимоги прокурора щодо повернення цієї ділянки державі.
Подібних висновків щодо повернення земель оборони державі дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2023 року у справі № 910/12958/21, від 19 червня 2023 у справі № 310/18/17, від 04 липня 2023 року у справі № 310/7/17, від 02 жовтня 2024 року у справі № 444/1011/20, від 04 грудня2024 року у справі № 369/9992/16, від 15 січня 2025 року у справі № 903/1311/23, від 15 січня 2025 року у справі № 903/1324/23.
До земель оборони належать земельні ділянки, які надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, підприємств, установ і організацій Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України. Це землі, які використовуються для потреб оборони, і їх правовий статус регулюється спеціальними законодавчими актами, такими як Земельний кодекс України, Закон України "Про використання земель оборони", Закону України "Про державний кордон України" тощо. Використання земель оборони суворо регламентується чинним законодавством. Передача таких земель у приватну власність або їх використання для інших цілей без попередньої зміни цільового призначення заборонена. Будь-які зміни в статусі чи порядку використання земель оборони повинні здійснюватися виключно з урахуванням інтересів обороноздатності держави, що є пріоритетним завданням.
Такі обмеження спрямовані на збереження функціонального призначення земель оборони та запобігання їх використанню всупереч державним інтересам, що пов'язані з забезпеченням національної безпеки та оборони.
Суд зазначає, що закріплення за землями статусу "землі оборони" є частиною загальної системи забезпечення національної безпеки, яка гарантує ефективне використання цих земель виключно для потреб оборони держави та недопущення їх неправомірного використання.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 77 Земельного кодексу України порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.
Приписи статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" визначають особливості використання земель оборони в господарських цілях.
Так, військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади й в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально- культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення. Положення цієї частини не поширюється на земельні ділянки державної власності, які після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму забезпечення землями сил оборони" були віднесені до земель оборони внаслідок зміни цільового призначення земельних ділянок особливо цінних земель, земельних лісових ділянок. Землі оборони, призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, можуть використовуватися для розміщення засобів зв'язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), що належать підрозділам об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України, з погодженням умов розміщення та експлуатації зазначених об'єктів з Міністерством оборони України. Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону.
Передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка належить до земель оборони, була закріплена за військом формуванням на праві постійного користування, відповідно до статті 77 ЗК України такі землі можуть перебувати лише у державній власності, а тому суд дійшов висновку, що земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 слід повернути державі, в особі Хмельницької обласної військової адміністрації з правом користування Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький, Міністерства оборони України.
Зайняття земельної ділянки земель оборони з порушенням Земельного Кодексу України, Закону України «Про використання земель оборони» треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушеного права власності держави, що охоплюється негаторним позовом, який може бути пред'явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки земель оборони і на таку вимогу не поширюється позовна давність.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 слід повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 державі, в особі Хмельницької обласної військової адміністрації з правом користування Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький, Міністерством оборони України.
В свою чергу саме державна реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі як ділянки сільськогосподарського перешкоджає позивачу повернути земельну ділянку на користь держави та відновити її цільове призначення як земельної ділянки земель оборони, які перебувають у постійному користуванні КЕВ м. Хмельницького Міністерства оборони України
Отже, з врахуванням змісту права, за захистом якого звернувся позивач, а також характеру його порушення, ефективним та належним способом захисту є і скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 у Реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за даними зазначеного Реєстру речове право ОСОБА_1 не відображається (не перенесено).
Щодо пропорційності втручання у права ОСОБА_1 , то суд звертає увагу, що використання земель оборони суворо регламентується чинним законодавством. Передача таких земель у приватну власність або їх використання для інших цілей без попередньої зміни цільового призначення заборонена. Будь-які зміни в статусі чи порядку використання земель оборони повинні здійснюватися виключно з урахуванням інтересів обороноздатності держави, що є пріоритетним завданням. Такі обмеження спрямовані на збереження функціонального призначення земель оборони та запобігання їх використанню всупереч державним інтересам, що пов'язані з забезпеченням національної безпеки та оборони. Закріплення за землями статусу «землі оборони» є частиною загальної системи забезпечення національної безпеки, яка гарантує ефективне використання цих земель виключно для потреб оборони держави та недопущення їх неправомірного використання (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 444/1011/20).
Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 слід повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 державі, в особі Хмельницької обласної військової адміністрації з правом користування Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький, Міністерством оборони України, а державна реєстрація земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:06:019:0059 в Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону судовий збір в розмірі 4 887 грн. 80 коп. пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 81, 258, 263, 264, 265, ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 116, 121 ЗК України, ст.ст. 388 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0059 державі, в особі Хмельницької обласної військової адміністрації з правом користування Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький Міністерства оборони України.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер в Державному земельному кадастрі 6825083300:06:019:0059.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону судовий збір в розмірі 4 844 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, код ЄДРПОУ 3832605727, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 65.
Позивач : Хмельницька обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 22985083, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, Будинок Рад.
Позивач : Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 07928461, вул. Героїв АТО, 3/1, м. Хмельницький,
Дата складення повного тексту судового рішення: 05.09.2025.
Суддя: