Справа № 650/120/23
провадження № 1-кп/650/248/25
іменем України
06 жовтня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
із секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в спеціальному судовому провадженні кримінальне провадження № 22022230000000471 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Пашківці, Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючої, раніше не судимої, документованої паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області 28 вересня 2007 року,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 111-1 КК України,
встановив:
Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи в порушення вимог п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:
напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору РФ зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статі 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська. Луганська. Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська. Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил (далі - ЗС) РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
15.08.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» затверджено Указ Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.
Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
У подальшому Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2915-IX від 07.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, який наразі діє.
Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території.
З 24.02.2022 більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями ЗС РФ у т.ч. і смт.Велику Олександрівку Бериславського району Херсонської області, яке було деокуповано 04.10.2022 року.
Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій
№ 14 від 13.01.2023) Бериславський район Херсонської області, у т.ч. Великоолександрівська територіальна громада, до складу якої входить с.Трифонівка Бериславського району Херсонської області, визнано тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Під окупацією Бериславський район Херсонської області перебував у період часу з 27.02.2022 року по 11.11.2022 року.
Під час спеціального досудового розслідування встановлено наступне.
Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_6 , являючись громадянином України, фактично проживаючи на території смт. Велика Олександрівка, Бериславського району Херсонської області, будучи достеменно проінформованою та розуміючи факт захоплення смт. Велика Олександрівка та Херсонської області збройними силами РФ, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що Херсонська область є невід'ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, заручившись підтримкою представників держави-агресора (РФ), умисно вирішила реалізувати свої амбіції шляхом зайняття керівної посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених окупаційною військовою адміністрацією РФ на тимчасово окупованій території селища міського типу Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області.
Встановлено, що ОСОБА_6 з 24.02.2022 року по 04.10.2022 року перебувала на окупованій РФ території України.
Так, ОСОБА_6 в серпні місяці 2022 року, точної дати в ході слідства встановити не вдалося можливим, реалізуючи прямий умисел, прийняла пропозицію представників держави-агресора (РФ) та добровільно зайняла посаду у незаконному органі влади, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, створеному державою-агресором на тимчасово окупованій території Бериславського району Херсонської області, а саме «так званої виконуючої обов'язки голови смт. Велика Олександрівка» Великоолександрівської територіальної громади Берисласького району Херсонської області.
В подальшому ОСОБА_6 , зайнявши вказану вище посаду у незаконно створеному на тимчасово окупованій території органі, здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо формування системи органів влади та території смт. Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області, підконтрольних окупаційним військам російської федерації.
На судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченої зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були досліджені судом у відкритому судовому засіданні, а також показаннями свідків, та просив суд призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов'язана з наданням публічних послуг, строком на п'ятнадцять років та з конфіскацією всього належного їй майна. Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити без змін. Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту фактичного затримання.
Захисник у судовому засіданні просив виправдати обвинувачену з огляду на недоведення обставин щодо добровільності зайняття нею відповідної посади.
Обвинувачена на судове засідання не з'явилася, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 червня 2023 року у справі № 490/4507/23 проведено у спеціальному порядку, а судовий розгляд справи здійснений у спеціальному судовому провадженні, за її відсутності, відповідно до ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 січня 2024 року, у зв'язку з чим суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.
Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченої та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов'язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченій, брав участь у кожному судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд справи по суті. Жодних зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.
Впродовж усього судового розгляду справи інформація про відповідні процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченої до суду завчасно публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України (газета «Урядовий кур'єр») та на офіційному веб-сайті суду, в порядку передбаченому абз. 6 частини третьої статті 323 КПК України, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у зв'язку з чим обвинувачена вважається належним чином ознайомленою з їх змістом.
Після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та до ухвалення вироку у справі обвинувачена до суду не з'являлася та не була до нього доставлена, що свідчило про відсутність підстав для переходу суду до судового розгляду згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
З матеріалів справи суд також встановив, що обвинувачена мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченої, яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (частина третя статті 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинувачених була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Отже, зважаючи на виконання судом усіх передбачених наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства вимог щодо проведення спеціального судового провадження, кримінальне провадження здійснено за відсутності обвинуваченої, а обставини причетності останньої до інкримінованого їй кримінального правопорушення, перевірені у відкритому судовому засіданні, із дотриманням засад кримінального провадження та за активної участі захисника.
Вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується такими наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022230000000471 від 14 жовтня 2022 року, кримінальне провадження було розпочато за інформацією про можливу причетність громадянки України ОСОБА_6 , до колабораційної діяльності, що полягала у добровільному зайнятті на початку серпня 2022 року посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному окупаційною адміністрацією рф на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме посади «селищного голови смт Велика Олександрівка Бериславського району». З матеріалів досудового розслідування вбачалося, що на займаній посаді ОСОБА_6 здійснювала дії, спрямовані на утвердження та функціонування окупаційної влади, зокрема організовувала формування апарату відповідного органу, забезпечувала контроль за роботою житлово-комунального господарства населеного пункту, брала участь у проведенні заходів, пов'язаних із впровадженням окупаційної політики у суспільно-політичній сфері, координувала процес видачі одноразової грошової допомоги від держави-агресора, а також забезпечувала збір паспортних даних громадян України для подальшого їх використання окупаційними структурами.
Відповідно до рапорту про виявлення кримінального правопорушення вбачається, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо можливої причетності громадянки України ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, стали наявні оперативні матеріали, що свідчили про її добровільне надання згоди на співпрацю з окупаційною адміністрацією рф та фактичне зайняття посади «селищного голови» смт Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області.
Зокрема, як зазначено в рапорті, ОСОБА_6 без будь-якого примусу погодилася виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, що свідчить про її свідоме та добровільне включення до структури окупаційної адміністрації. До її обов'язків входили реалізація окупаційної політики у суспільно-політичній сфері, формування апарату так званого органу місцевого самоврядування, здійснення контролю за функціонуванням житлово-комунального господарства, розподіл одноразової грошової допомоги від держави-агресора, а також збір паспортних даних громадян України для подальшого використання представниками рф.
Відповідно до протоколу обшуку та огляду від 08 червня 2023 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2023 року, слідчими було виявлено та вилучено документи, що підтверджують колабораційну діяльність громадянки України ОСОБА_6 , а саме: Розписка від 03.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 28.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 28.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 17.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 17.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 17.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 11.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 11.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 11.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 11.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 03.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 03.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 03.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 03.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 03.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 03.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 05.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 03.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 26.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 28.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 26.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 28.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 03.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 17.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 19.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 26.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 26.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 27.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 27.07.2022 на 1 аркуші; Розписка від 06.08.2022 на 1 аркуші; Розписка від 06.08.2022 на 1 аркуші; «Пропуск на проезд ГЭС» № 221 на 1 аркуші; Колективне звернення на 1 аркуші; Декларація № 0001-72ХА-Т700 на 1 аркуші; «Отчет» від 03.08.2022 на 5 аркушах; «Отчет» від 03.08.2022 на 1 аркуші; «Отчет» від 03.08.2022 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.2022 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.2022 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.2022 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.2022 на 2 аркушах; «Отчет» від 15.08.2022 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.2022 на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: «В. Александровка многодет.» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: «В. Александровка один. мать» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: «В. Александровка ( ОСОБА_6 )» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: « ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 )» на 6 аркушах.
Усі перелічені документи постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Херсонській області майора юстиції ОСОБА_9 від 09 червня 2023 року визнані речовими доказами, оскільки вони безпосередньо підтверджують факти добровільного зайняття ОСОБА_6 посади у незаконному органі влади, виконання нею організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а також здійснення дій, спрямованих на забезпечення функціонування окупаційної адміністрації рф у смт Велика Олександрівка.
Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Херсонській області майора юстиції ОСОБА_9 від 09 червня 2023 року всі ці документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 22022230000000471, а ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 червня 2023 року на них накладено арешт.
Відповідно до протоколу про результати проведення негласної розшукової дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 12 жовтня 2022 року, складеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2022 року, зафіксовано розмови громадянки України ОСОБА_6 з різними невстановленими особами, які свідчать про її участь у діяльності незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Зміст цих розмов переконливо підтверджує, що ОСОБА_6 виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції на посаді так званого «селищного голови» смт Велика Олександрівка. Так, у зафіксованих телефонних розмовах вона:
повідомляла мешканцям про порядок отримання та розподілу гуманітарної допомоги від держави-агресора;
координувала питання оформлення та виплати російських пенсій, особисто збирала та передавала документи громадян до окупаційних структур, перевіряла списки одержувачів;
встановлювала час і місце отримання коштів та гуманітарних наборів, у тому числі безпосередньо запрошувала осіб до себе додому для видачі грошей;
вела облік громадян (прізвища, імена, по батькові, дати подачі документів) та підтверджувала наявність чи відсутність їх у «відомостях»;
пояснювала умови надання виплат, зокрема наголошувала, що вони здійснюються виключно у російських рублях, а гривні могли видаватися лише в обмеженій кількості;
узгоджувала питання черговості включення осіб до списків на отримання допомоги і роз'яснювала строки майбутніх виплат.
В одному з епізодів ОСОБА_6 зазначила, що «всім однаково, десять тисяч рублів», фактично підтвердивши виконання функції з організації фінансових розрахунків на користь окупаційної адміністрації. В іншій розмові вона узгоджувала із громадянами час приходу для отримання пенсійних виплат («давайте на 11-ту до мене додому»), що прямо вказує на її особисту участь у видачі коштів. Також вона визнавала, що гуманітарну допомогу та пенсії вона «замовляє» і «роздає» під своїм контролем, а місцевим магазинам повідомляла про обов'язковість прийняття російських рублів як платіжного засобу.
Таким чином, результати проведеної негласної розшукової дії підтверджують, що ОСОБА_6 не лише публічно погодилася на співпрацю з окупаційною владою, але й активно організовувала діяльність на користь держави-агресора - збирала документи, формувала списки, розподіляла гуманітарну допомогу, забезпечувала виплату пенсій у російській валюті, тим самим створювала умови для функціонування окупаційного режиму.
Наведені дані є доказами свідомої та добровільної реалізації нею організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій у складі незаконного органу влади, що відповідає ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 111-1 КК України.
Відповідно до протоколу за результатами проведення негласної розшукової дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 12 жовтня 2022 року, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ у Львівській області підполковником ОСОБА_10 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_11 № 02899цт від 11.08.2022, у межах контррозвідувальної справи №1926 щодо можливої причетності до терористичної діяльності невстановленої особи, зафіксовано телефонні розмови абонентського номера оператора «Київстар-Україна» № НОМЕР_3 , що знаходився у користуванні особи на ім'я « ОСОБА_6 ».
У протоколі відображено зміст низки телефонних переговорів, проведених у вересні 2022 року, які стосувалися переміщення осіб територією Херсонської області, їхнього розміщення в гуртожитку у м. Берислав, контактів з посадовими особами окупаційної адміністрації, обговорення можливого перебування у СІЗО окремих осіб, а також обставин, пов'язаних із збройними обстрілами, діями військових підрозділів та оцінкою ситуації на тимчасово окупованій території.
Крім того, у розмовах зафіксовано висловлювання про належність « ОСОБА_6 » до кола осіб, що виконували функції від імені так званої «адміністрації Великої Олександрівки», зокрема щодо поселення осіб у гуртожитку та розподілу грошових коштів і продуктів серед місцевого населення. Водночас у змісті протоколу наявні згадки про негативне ставлення співрозмовників до Збройних Сил України та підтримку з боку співрозмовниці окупаційної влади рф.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 29 листопада 2022 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, свідок ОСОБА_12 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнав ОСОБА_6 як особу, яка в період окупації населеного пункту смт Велика Олександрівка Бериславського району представлялася представником окупаційної влади, а саме тимчасово виконуючою обов'язки голови Великої Олександрівки, та пропонувала співпрацювати з окупаційною владою.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 10 грудня 2022 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, свідок ОСОБА_13 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнав ОСОБА_6 як особу, яка в період окупації населеного пункту смт Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області тимчасово виконувала обов'язки голови окупаційної адміністрації.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 28 лютого 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, свідок ОСОБА_14 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнав ОСОБА_6 як особу, яка в період окупації смт Велика Олександрівка Бериславського району погодилася на співпрацю з окупаційною владою та обійняла посаду так званого голови селищної ради зазначеного населеного пункту.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 28 лютого 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, свідок ОСОБА_15 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_6 як особу, яка в період окупації смт Велика Олександрівка Бериславського району погодилася на співпрацю з окупаційною владою.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 28 лютого 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, свідок ОСОБА_16 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнав ОСОБА_6 як особу, яка в період окупації військовослужбовцями рф смт Велика Олександрівка Бериславського району погодилася на співпрацю з окупаційною владою та обійняла посаду так званого голови селищної ради зазначеного населеного пункту.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 3 березня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, свідок ОСОБА_17 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_6 як особу, яка в період окупації військовослужбовцями рф смт Велика Олександрівка Бериславського району погодилася на співпрацю з окупаційною владою.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 15 червня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, свідок ОСОБА_18 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_6 як особу, яка в період окупації смт Велика Олександрівка Бериславського району займалася видачею матеріальної підтримки від рф, брала у місцевих жителів паспортні дані та їх ксерокопії, а також відбирала так звані «розписки» про отримання коштів.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 15 червня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, свідок ОСОБА_19 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_6 як місцеву жительку смт Велика Олександрівка Бериславського району, яка в період окупації зайняла посаду так званого мера від окупаційної влади та здійснювала збір паспортних даних місцевих жителів під виглядом роздачі матеріальної допомоги.
Під час дослідження вказаних доказів жодна із сторін не заявила про недотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства при їх отриманні на стадії досудового розслідування, про їх недопустимість чи неналежність.
Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки, зі змісту показів яких вбачається причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що він є місцевим жителем смт Велика Олександрівка, де проживає з народження. Населений пункт був окупований військовослужбовцями рф на початку березня 2022 року. Йому стало відомо, що представником окупаційної влади у селищі була ОСОБА_6 , яка займала посаду так званого голови селищної ради та мала відповідне посвідчення.
Свідок зазначив, що певний час працював водієм у ОСОБА_6 та возив її на засідання до м. Берислава. Також йому відомо, що вона займалася видачею так званої матеріальної допомоги та пенсій від окупаційної влади у гривнях, для чого збирала у місцевих жителів паспортні дані. Виконання цих дій, за словами свідка, відбувалося безпосередньо у неї вдома.
Крім того, свідку відомо, що ОСОБА_6 підтримувала контакти з представниками окупаційних військ, зокрема з особами, які мали позивні «320» та «55», а також з військовослужбовцями чеченського походження. Він зазначив, що бачив, як ті відвідували її та мали з нею спілкування.
Щодо інших обставин свідок вказав, що детально всіх фактів вже не пам'ятає, але підтвердив, що ОСОБА_6 співпрацювала з окупаційною владою та виконувала функції, пов'язані з її діяльністю у селищі. Про її місцезнаходження на даний час свідкові нічого не відомо.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що проживає у смт Велика Олександрівка і в період початку війни перебував там. Окупація населеного пункту розпочалася приблизно у березні 2022 року.
Свідку стало відомо, що представником окупаційної влади у селищі була ОСОБА_6 . Приблизно влітку 2022 року, орієнтовно у липні-серпні, він разом з іншими місцевими жителями заїжджав до неї за вказівкою військових. Вона представилася тимчасово виконуючою обов'язки від окупаційної адміністрації та пропонувала співпрацю, у тому числі роботу з оплатою, але свідок разом з іншими від цього відмовилися.
Якихось документів ОСОБА_6 при цьому не показувала, лише у загальних рисах йшлося про можливість заробітку. Більше будь-яких контактів із нею свідок не мав. Від людей він також не чув, щоб вона активно проявляла себе на посаді, окрім того, що відкрила магазин і займалась торгівлею.
Подальшої долі ОСОБА_6 свідку невідомо. Він зазначив, що пам'ятає її зовнішність настільки, щоб упізнати, описавши її як худорляву жінку зі світлим волоссям.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що є місцевим жителем смт Велика Олександрівка, де проживає з народження. Населений пункт був окупований військовослужбовцями рф 10 березня 2022 року, коли колона російських військ увійшла в центр селища. Сам свідок залишався у селищі протягом усього періоду окупації, за винятком короткого виїзду для вивезення сім'ї.
Свідку відомо, що окупаційна влада спочатку була представлена військовою адміністрацією, а згодом з'явилася ОСОБА_6 , яка представилася виконуючою обов'язки голови адміністрації смт Велика Олександрівка. Приблизно влітку 2022 року російські військові направили його разом з колегами до будинку ОСОБА_6 , де вона запропонувала отримувати від окупаційної влади заробітну плату за виконання робіт. Свідок та його колеги від цієї пропозиції відмовилися, оскільки продовжували отримувати зарплату від українського підприємства.
Разом з тим ОСОБА_6 все ж надала їм паливо для службового транспорту, кілька разів передавала каністри бензину. Свідку також відомо, що вона пропонувала місцевим жителям отримувати пенсії від окупаційної влади як у рублях, так і у гривнях за курсом.
За словами свідка, ОСОБА_6 проживала разом із співмешканцем ОСОБА_21 , який теж контактував з окупаційними військовими. Він бачив, як до їхнього домоволодіння заходили військові рф, а також що ті здійснювали покупки у магазині, який працював при їхньому будинку.
На думку свідка, ОСОБА_6 добровільно погодилася зайняти посаду від окупаційної влади. Інших обставин чи додаткових відомостей свідок не повідомив.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що проживає у с. Мала Олександрівка та під час окупації залишався на цій території. Він підтвердив, що смт Велика Олександрівка і прилеглі населені пункти були захоплені військовослужбовцями рф у березні 2022 року. Відомо йому стало і про створення в селищі окупаційних органів влади.
Свідок розповів, що російські військові направили його разом з іншими місцевими жителями до ОСОБА_6 , яка представилася виконуючою обов'язки голови Великоолександрівської адміністрації від окупаційної влади. Вона пропонувала співпрацю та виплату заробітної плати від окупаційної сторони. Свідок та його колеги від цієї пропозиції відмовилися, проте отримали від ОСОБА_6 паливо для роботи.
За словами свідка, ОСОБА_6 виконувала свої дії за місцем проживання, там же збирала паспортні дані у місцевих жителів, які погоджувались отримувати так звану російську пенсію. Крім того, свідок чув, що вона проводила агітацію серед населення щодо оформлення таких виплат. Він також зазначив, що співмешканець ОСОБА_6 , громадянин на ім'я ОСОБА_22 , фактично допомагав їй та утримував магазин, а його мати також брала участь у поширенні агітації.
Свідок вважає, що ОСОБА_6 добровільно погодилася на співпрацю з окупаційною владою. У спілкуванні з військовими рф він бачив її разом із ними, але конкретних фактів взаємодії з комендантом чи іншими представниками не навів. В обличчя він ОСОБА_6 пам'ятає і може впізнати.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що проживає у смт Велика Олександрівка вже понад п'ятнадцять років і під час окупації населеного пункту залишався там. Він підтвердив, що селище було окуповане на початку березня 2022 року російськими військовими та представниками фсб.
Свідку відомо, що ОСОБА_6 , місцева жителька, була призначена окупаційною владою на посаду так званого старости селища. Вона підтримувала контакти з представниками російських спецслужб, зокрема з особами під позивними «320» та «55». Свідок зазначив, що його самого представники фсб утримували в підвалі, забрали документи, після чого ОСОБА_6 сказала, що допоможе їх повернути за умови, якщо він буде їй допомагати з роботою по магазину. У такий спосіб він змушений був виконувати для неї деякі завдання.
Свідок бачив, як ОСОБА_6 неодноразово їздила до м. Берислав, де контактувала з окупаційною адміністрацією, привозила гроші та переписувала паспортні дані місцевих жителів, робила ксерокопії документів і видавала людям матеріальну допомогу та пенсії від російської федерації. Ця діяльність здійснювалася, зокрема, у неї вдома.
Крім того, ОСОБА_6 поширювала серед населення інформацію про майбутнє отримання російських паспортів і проведення референдуму. На думку свідка, вона добровільно погодилася на співпрацю з окупаційною владою та обійняла посаду, яку їй запропонували. Про її теперішнє місцеперебування свідкові нічого не відомо.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що проживає у смт Велика Олександрівка з 1990 року і залишалася там під час окупації. Вона підтвердила, що російські війська увійшли до селища на початку березня 2022 року.
Свідку відомо, що ОСОБА_6 займалася діяльністю від імені окупаційної влади: привозила товари з м. Берислава, організовувала їх продаж у місцевому магазині та видавала матеріальну допомогу мешканцям. З її слів, розмір такої допомоги складав спочатку 5,5 тисяч, а потім 6,5 тисяч гривень. Для отримання коштів люди приносили паспорти або свідоцтва про народження дітей, з яких ОСОБА_6 робила ксерокопії.
Грошові виплати та допомога здійснювалися у будинку її співмешканця ОСОБА_24 . Свідок також зазначила, що коли будинок зазнав обстрілів, ОСОБА_6 певний час проживала у будинку на АДРЕСА_3 , де перебували й російські військові.
Свідок підтвердила, що бачила, як до ОСОБА_6 приїжджали військові, у тому числі особа на ім'я « ОСОБА_25 », а також інші солдати, з якими вона підтримувала тісні контакти. Вона також зазначила, що ОСОБА_6 мала зв'язки з військовослужбовцем на ім'я « ОСОБА_26 », з яким підтримувала близькі стосунки.
Інших обставин, окрім того, що ОСОБА_6 займалася торгівлею, видачею допомоги та співпрацею з окупаційними військовими, свідок не повідомила.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що проживає у смт Велика Олександрівка з моменту народження і під час окупації населеного пункту залишався там. Він підтвердив, що селище було окуповане російськими військовими у березні 2022 року.
Свідку стало відомо, що представником окупаційної влади у селищі була ОСОБА_6 , у якої працював магазин. Вона займалася також розподілом коштів серед місцевого населення. Особисто свідок звертався до ОСОБА_6 по фінансову допомогу для лікування. За його словами, він написав заяву з проханням надати кошти, після чого підписав документ про їх отримання.
ОСОБА_6 видала йому та його дружині по 6 тисяч гривень кожному, всього 12 тисяч гривень. Перед цим вона зробила копії їхніх паспортних даних, пояснивши, що повинна звітувати перед Бериславською адміністрацією, звідки й привозила гроші.
Свідок зазначив, що видача матеріальної допомоги відбувалася у неї вдома, де також бачив, як інші жителі писали заяви та отримували кошти. Окрім цього, він користувався її магазином, де купував товари першої необхідності. Інших обставин щодо діяльності ОСОБА_6 свідок не повідомив.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснив, що проживає у смт Велика Олександрівка з 2013 року і залишався там у період окупації. Він підтвердив, що російські війська увійшли до населеного пункту у вересні 2022 року.
Свідок зазначив, що йому відома ОСОБА_6 , яка під час окупації була призначена окупаційною владою на посаду так званого «мера» селища. Вона займалася торгівлею у своєму магазині, а також видачею місцевим жителям матеріальної допомоги та пенсій від російської федерації, для чого збирала паспортні дані і возила їх у м. Берислав.
Свідок повідомив, що особисто спілкувався з ОСОБА_6 , яка пропонувала йому допомагати у ремонті техніки російських військових. За його словами, техніку привозили до її домоволодіння, де відбувався ремонт. Він відмовився від такої співпраці.
Крім того, свідку відомо, що ОСОБА_6 підтримувала тісні контакти з російськими військовими, у тому числі з особами, які перебували в комендатурі у школі. За його словами, саме російський військовий комендант оголосив їй про призначення на посаду «голови» селища.
Свідок також пояснив, що на його думку, ОСОБА_6 та її співмешканець добровільно погодилися на співпрацю з окупаційною владою. Він підтвердив, що в кінці вересня 2022 року вони разом з іншими колаборантами залишили селище і виїхали у напрямку м. Берислав. Подальше місцезнаходження ОСОБА_6 йому невідоме.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснила, що проживає у смт Велика Олександрівка та перебувала там у період окупації. Їй відомо, що ОСОБА_6 виконувала функції від імені окупаційної влади, представляючись «головою» селища. Вона займалася торгівлею у магазині, а також організовувала видачу матеріальної допомоги і пенсій від російської федерації, для чого збирала у місцевих жителів паспортні дані та інші документи.
Свідку також відомо, що ОСОБА_6 підтримувала контакти з представниками російських військових і виконувала їхні доручення, зокрема пов'язані з організацією матеріальних виплат та забезпеченням діяльності окупаційної адміністрації. На її думку, ОСОБА_6 добровільно погодилася співпрацювати з окупаційною владою та покинула селище разом з іншими колаборантами наприкінці вересня 2022 року.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Таким чином, суд безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, які є належними та допустимими, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований обвинуваченій злочин було вчинено і остання є винною у його вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації вказаного діяння.
Наявність в діях обвинуваченої прямого умислу на вчинення інкримінованого злочину, а саме на добровільне зайняття посади у незаконному органі влади, створеному окупаційною адміністрацією російської федерації, встановлені судом на підставі сукупності досліджених судом доказів, зокрема, тих, що підтверджують обставини, які свідчать про очевидне розуміння обвинуваченою факту окупації вказаної території, яка мала відкритий характер, факту незаконності створення та роботи окупаційних адміністрацій та підпорядкованих їм органів влади, яка діяла на відповідній території, необхідності вчинення особою активних дій, спрямованих на забезпечення діяльності незаконного органу влади, виконання функцій представницької та виконавчої влади від імені окупаційної адміністрації, покладення на неї у зв'язку з цим відповідних обов'язків та наділення повноваженнями, що не охоплювалися діючим в Україні законодавством, що призвело до фактичного виконання завдань окупаційної адміністрації держави-агресора, не прихованою співпрацею із представниками окупаційної влади від російської федерації, яка офіційно визнана країною-агресором не лише на території України, а й більшістю країн світу та міжнародними організаціями.
Крім того, обвинувачена на момент окупації смт. Велика Олександрівка та перед вчиненням злочину була місцевою мешканкою, тобто вона була обізнана щодо законної влади від України, яка діяла на відповідній території, а отже очевидно розуміла незаконність вчинених нею дій, які були спрямовані на створення ознак зовнішньої легітимності для громадян рф та забезпечення діяльності окупаційного органу влади, що в свою чергу передбачало чітке розуміння нею наслідків, які вони мали зумовити та правових процедур, які при цьому мали бути застосовані до таких осіб. Крім того, з боку офіційних представників України неодноразово через засоби масової інформації громадянам України, які залишились на тимчасово окупованій території, роз'яснювалось про те, що дії, спрямовані на співпрацю з окупаційною владою, тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Зазначене є беззаперечним свідченням невимушеної поведінки обвинуваченої, відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
Крім того, як встановлено із пояснень свідків, ОСОБА_6 не проявляла ознак пригнічення, виконання покладених на неї обов'язків суто формально. Навпаки, свідки бачили, що обвинувачена активно й добровільно виконувала покладені на неї обов'язки, не виявляючи будь-яких ознак примусу чи страху перед окупаційною владою. Так, зокрема, свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 та ОСОБА_23 одностайно зазначили, що ОСОБА_6 відкрито спілкувалася з представниками окупаційних військ, мала тісні контакти з особами, які представляли так звану окупаційну адміністрацію, зокрема з військовими під позивними «320», «55», а також з особами чеченського походження, і підтримувала з ними доброзичливі стосунки. Свідки вказували, що вона не лише виконувала доручення окупаційних структур, а й проявляла ініціативу, пропонуючи місцевим жителям співпрацю, у тому числі - роботу з оплатою від окупаційної влади, що повністю виключає наявність будь-якого примусу чи тиску.
Крім того, свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 та ОСОБА_27 підтвердили, що ОСОБА_6 самостійно організовувала збір паспортних даних мешканців, виготовлення копій документів та передачу їх окупаційним представникам для оформлення матеріальної допомоги та пенсій, а також особисто видавала кошти від імені окупаційної влади. Така діяльність не могла здійснюватися без добровільної участі, усвідомлення протиправності дій і власного бажання підтримувати окупаційний режим.
Водночас у показах свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_27 відсутні будь-які відомості про застосування до ОСОБА_6 насильства, погроз чи інших обставин, які могли б свідчити про примусове залучення її до діяльності окупаційних органів. Навпаки, з досліджених показів випливає, що обвинувачена діяла з власної волі, перебувала у постійному контакті з військовими рф, виконувала покладені на неї обов'язки, пов'язані з організацією роботи окупаційної адміністрації, і сприймала свою роль як посадову особу окупаційного органу влади.
Таким чином, сукупність наведених доказів переконливо свідчить, що ОСОБА_6 усвідомлювала характер своїх дій, їх протиправність і наслідки, проте свідомо, без будь-якого примусу, погодилася на зайняття посади у незаконному органі влади, створеному окупаційною адміністрацією рф, та активно брала участь у забезпеченні його функціонування.
Крім того, факт знаходження за місцем проживання ОСОБА_6 значної кількості документів, безпосередньо пов'язаних із діяльністю окупаційної адміністрації, а саме розписок, звітів, колективних звернень, пропусків, декларацій та інших письмових матеріалів, що містять рукописні записи, у тому числі її власноручні підписи, свідчить про зберігання документів, пов'язаних із функціонуванням незаконного органу влади. Таке зберігання можливе лише за умови її особистої участі в організаційній роботі окупаційної адміністрації, виконання управлінських функцій і ведення внутрішньої документації від її імені. Зміст вилучених документів (звіти, у яких зазначено « ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 )», розписки про отримання коштів, списки отримувачів допомоги тощо) однозначно свідчить про системний характер її діяльності та наявність підпорядкування певній окупаційній структурі, що виключає випадковість чи побутовий характер зберігання таких матеріалів.
Також, дані, отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, переконливо свідчать про активну і свідому участь ОСОБА_6 у діяльності окупаційної адміністрації. Зокрема, під час перехоплених телефонних розмов вона давала вказівки місцевим жителям щодо порядку отримання грошових виплат і гуманітарної допомоги, узгоджувала питання черговості включення осіб до списків, визначала час і місце видачі коштів, а також контролювала хід виконання цих дій. Її висловлювання («всім однаково, десять тисяч рублів», «давайте на 11-ту до мене додому») підтверджують виконання нею організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, властивих посадовій особі. Крім того, характер цих розмов свідчить про усвідомлену позицію підтримки окупаційного режиму, лояльне ставлення до збройних формувань рф і повну відсутність будь-яких ознак примусу чи залежності.
Вказаними висновками суду спростовуються і твердження захисника щодо недоведеності обставин щодо вчинення обвинуваченою інкримінованого злочину добровільно.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, відповідно до вимог статті 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання свідків, як тих, які були допитані безпосередньо під час судового засідання, так і тих, які були допитані під час досудового розслідування у порядку частини одинадцятої статті 615 КПК України, та відтворені в залі суду, які є послідовними, узгодженими між собою та іншими обставинами підтвердженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, у зв'язку з чим їх слід покласти в основу обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення злочину територія смт. Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області була тимчасово окупованою, на ній було сформовано окупаційний орган влади, підконтрольний державі-агресору російській федерації, а обвинувачена, будучи громадянкою України та безсумнівно обізнаною про вказані обставини, добровільно вчинила вказані дії, які суд кваліфікує за частиною п'ятою статті 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме - добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання суд дійшов таких висновків.
Положеннями частин першої, другої статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Пунктом 3 частини першої статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 12 КК України та санкції частини п'ятої статті 111-1 КК України встановлено, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, яке передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Отже, при визначенні обвинуваченій виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про її особу, яка раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, на момент окупації проживала в населеному пункті в якому і вчинила дії щодо сприяння функціонуванню окупаційного органу влади та виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, характеризується за місцем проживання посередньо, не притягувалася до кримінальної відповідальності.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 відповідно до статті 66 КК України, суд не встановив.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 відповідно до статті 67 КК України, суд не встановив.
Зважаючи на те, що обвинувачена, як громадянка України, вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, який у зв'язку з цим становить підвищену суспільну небезпеку, наслідки якого виявились, зокрема, у сприянні своїми діями державі-агресору в утвердженні незаконної окупаційної влади на території України, що порушило незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та конституційний лад України, а також враховуючи вчинення обвинуваченою вказаного злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування її у тяжкому матеріальному стані, інші обставини, які б об'єктивно давали б підстави для відповідних висновків, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої, її перевиховання та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення їй основного покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк - десять років, та додаткового покарання, у виді конфіскації всього майна, яке є її власністю, а також враховуючи, положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування стаття 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов'язана з наданням публічних послуг строком на п'ятнадцять років, що за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинене кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 червня 2023 року у справі № 490/4507/23 стосовно обвинуваченої, за її відсутності, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без зазначення строку дії такої ухвали.
Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченій покарання, яке пов'язане з позбавленням волі, а також відсутність останньої на проголошенні вироку, суд вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, судові витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2023 року № 490/4507/23 на вилучене 08.06.2023 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 17.08.22 на 1 аркуші; розписка від 17.08.22 на 1 аркуші; розписка від на 17.08.22 1 аркуші; розписка від на 11.08.22 1 аркуші; розписка від на 11.08.22 1 аркуші; розписка від на 11.08.22 1 аркуші; розписка від 11.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 05.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 17.08.22 на 1 аркуші; розписка від 19.08.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 27.07.22 на 1 аркуші; розписка від 27.07.22 на 1 аркуші; розписка від 06.08.22 на 1 аркуші; розписка від 06.08.22 на 1 аркуші; «Пропуск на проезд ГЭС» № 221 на 1 аркуші; колективне звернення на 1 аркуші; декларація № 0001-72ХА-Т700 на 1 аркуші; «Отчет» від 03.08.22 на 5 аркушах; «Отчет» від 03.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 03.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 2 аркушах; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи наступного змісту: «В. Александровка многодет.» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: «В. Александровка один. мать» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: « ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 )» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: « ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 )» на 6 аркушах, з метою забезпечення збереження речового доказу слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов'язана з наданням публічних послуг, строком на п'ятнадцять років та з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обраний стосовно ОСОБА_6 , - залишити до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченій ОСОБА_6 , обраховувати з моменту її затримання в порядку виконання вироку суду.
Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов'язана з наданням публічних послуг обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2023 року № 490/6762/23 на: вилучене 08.06.2023 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 17.08.22 на 1 аркуші; розписка від 17.08.22 на 1 аркуші; розписка від на 17.08.22 1 аркуші; розписка від на 11.08.22 1 аркуші; розписка від на 11.08.22 1 аркуші; розписка від на 11.08.22 1 аркуші; розписка від 11.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 05.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 17.08.22 на 1 аркуші; розписка від 19.08.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 27.07.22 на 1 аркуші; розписка від 27.07.22 на 1 аркуші; розписка від 06.08.22 на 1 аркуші; розписка від 06.08.22 на 1 аркуші; «Пропуск на проезд ГЭС» № 221 на 1 аркуші; колективне звернення на 1 аркуші; декларація № 0001-72ХА-Т700 на 1 аркуші; «Отчет» від 03.08.22 на 5 аркушах; «Отчет» від 03.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 03.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 2 аркушах; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи наступного змісту: «В. Александровка многодет.» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: «В. Александровка один. мать» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: « ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 )» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: « ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 )» на 6 аркушах, - скасувати.
Речові докази: вилучене 08.06.2023 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 17.08.22 на 1 аркуші; розписка від 17.08.22 на 1 аркуші; розписка від на 17.08.22 1 аркуші; розписка від на 11.08.22 1 аркуші; розписка від на 11.08.22 1 аркуші; розписка від на 11.08.22 1 аркуші; розписка від 11.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 05.08.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 28.07.22 на 1 аркуші; розписка від 03.08.22 на 1 аркуші; розписка від 17.08.22 на 1 аркуші; розписка від 19.08.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 26.07.22 на 1 аркуші; розписка від 27.07.22 на 1 аркуші; розписка від 27.07.22 на 1 аркуші; розписка від 06.08.22 на 1 аркуші; розписка від 06.08.22 на 1 аркуші; «Пропуск на проезд ГЭС» № 221 на 1 аркуші; колективне звернення на 1 аркуші; декларація № 0001-72ХА-Т700 на 1 аркуші; «Отчет» від 03.08.22 на 5 аркушах; «Отчет» від 03.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 03.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 2 аркушах; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет» від 15.08.22 на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи наступного змісту: «В. Александровка многодет.» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: «В. Александровка один. мать» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: «В. Александровка ( ОСОБА_6 )» на 1 аркуші; «Отчет», де в графі «Наименование получателя» містяться рукописні записи: « ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 )» на 6 аркушах, з метою забезпечення збереження речового доказу - залишити в матеріалах справи.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, а інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями частини третьої статті 323 і статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ________________ ОСОБА_1