06.10.2025 Справа №607/20199/25 Провадження №3/607/7464/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович розглянув матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 458265 від 19 вересня 2025 року вказано, що 19 вересня 2025 року о 03 год. 20 хв. за адресою проспект Степана Бандери, 102, м. Тернопіль, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом (далі - ТЗ) Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_3 рухаючись у дворі будинку, не зменшив швидкість та не зупинився для надання переваги пішоходу ОСОБА_2 , який переходив дорогу; своїми діями водій створив аварійну ситуацію для пішохода, чим порушив п. 18.3. ПДР - недотримання відповідного інтервалу проїжджаючи повз пішоходів, які не закінчили перехід, за що передбачена відповідальність за частиною п'ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (а.с. 1).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, винуватим себе у вчинені адміністративного правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся; просив накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Заслухавши пояснення особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, крім визнання ним власної вини, доведена наступними матеріалами справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 458265 від 19 вересня 2025 року (а.с. 1);
- відеоматеріалами (а.с. 2);
- заявою про вчинення адміністративного правопорушення від 19 вересня 2025 року (а.с. 3);
- поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 19 вересня 2025 року (а.с. 4);
- поясненнями ОСОБА_1 від 19 вересня 2025 року (а.с. 5);
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5753640 від 19 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 6);
- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП від 19 вересня 2025 року (а.с. 7);
- довідкою УПП в Тернопільській області ДПП від 21 вересня 2025 року про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_4 (а.с. 8).
Частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Згідно з пунктом 4.7. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України) пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
У пункті 18.3 ПДР України зазначено, що проїжджаючи повз пішоходів, які не встигли закінчити перехід проїзної частини і вимушено перебувають на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, водії повинні дотримувати безпечного інтервалу.
Диспозицією частини п'ятої статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення порушень, відповідальність за які передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 визнав вину в інкримінованому адміністративному проступку, його пояснення узгоджуються з матеріалами справи є, на думку суду, достовірними та сумісні з проаналізованими у судовому засіданні доказами. Відтак, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною п'ятою статті 122 КУпАП.
Отже, суд констатує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП, тобто створення аварійної обстановки, що змусило інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Санкцією частини п'ятої статті 122 КУпАП за вчинення цього правопорушення передбачено можливість призначення стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Обираючи адміністративне стягнення, суд, відповідно до статті 33 КУпАП, бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, щире каяття, визнання вини в повному обсязі, ступінь вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, а тому доходить висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу в межах санкції статті, за якою його притягують до відповідальності.
Згідно статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті особою, на яку накладено стягнення, а тому, відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 605,60 гривень.
Керуючись статтями 7, 9, 33, 34, 35, 40-1, 122, 245, 251, 280, 283, 284, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
1 445 (одну тисячу чотириста сорок п'ять) гривень 00 копійок в дохід держави.
2. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі
605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
3. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
4. У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
5. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
6. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
7. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
8. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
9. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
10. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець