06.10.2025 Справа №607/20394/25 Провадження №2-з/607/76/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Євгенія Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гринишин Євгеній Васильович, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та
І. Описова частина
1. Стислий зміст скарги
30 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гринишин Є.В. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про: 1) здійснення поділу спільного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; 2) визнання у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
02 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» разом із цим позовом представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гринишин Є.В. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням, яким буде вирішено справу по суті.
В обґрунтування вказаної заяви представник позивача ОСОБА_1 - адвокат
Гринишин Є.В. - зазначив, що в процесі спільного проживання за спільні кошти подружжя була набута квартира АДРЕСА_2 . Вказане житло було оформлено на відповідачку. Адвокат підкреслює, що підставою реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 були договір № 37/2 від 17 жовтня 2017 року, що був укладений між ПП «Інвест-Родина» та ОСОБА_2 , довідка № 1/3010 від 30 жовтня 2017 року про повну оплату вартості квартири, яка була видана ПП «Інвест-Родина». Крім того, у заяві наголошено, що оплата за квартиру здійснювалась подружжям за рахунок спільних коштів, а тому квартира є об'єктом права спільної сумісної власності. Таким чином, оскільки саме відповідачка зазначена у відповідному Державному реєстрі речових прав власником оспорюваної квартири, саме вона може вчиняти дії щодо її відчуження, що зробить неможливим чи утрудненим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
2. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що вказана заява підлягає задоволенню.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Як встановлено судом, 30 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гринишин Є.В. - звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про:
1) здійснення поділу спільного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; 2) визнання у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 липня 2017 року, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 травня 2024 року (справа № 607/2612/24).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 413114973 від 13 лютого 2025 року, за ОСОБА_2 - 03 листопада 2017 року зареєстрована квартира АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1400695861101, загальною площею 76,2 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Разом із цим позовом, позивач подав заяву про забезпечення позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства.
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Конституцією України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124). Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав основоположних прав та свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (§ 77).
Як зазначено в частинах першій та другій статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно із пунктами 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів; особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) вказано: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17) зазначено: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №726/822/21.
Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі №487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року (справа № 320/3560/18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) сформульована правова позиція, відповідно до якої обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року (справа № 212/7106/21) вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Суд зауважує, що такий процесуальний інструмент як забезпечення позову має бути адекватно застосований судом, дотримуючись розумного балансу між необхідністю недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення та втручанням у право особи, в аспекті цієї справи у право власності.
Європейський суд з прав людини послідовно дотримується підходу, що суди мають враховувати законність відповідних заходів, «відповідність загальному інтересу» чи існувало розумне співвідношення пропорційності між застосованими засобами та метою, яку прагнули досягти (див., наприклад, §§ 61, 62 рішення від 17 травня 2016 року у справі Джиніч проти Хорватії/Dzinic v. Croatia, заява № 38359/13, § 145 рішення від 16 травня 2021 року у справі Карагасаноглу проти Туреччини/ Karahasanoglu v. Turkey, заяви №21392/08 та 2 інші заяви)
Верховний Суд зазначав, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії. (постанова від 11 грудня 2024 року, справа № 760/18839/23).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Верховного Суду від 12 лютого 2025 року, справа № 642/886/24)
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 12 ЦПК України).
Як встановлено судом у цій справі, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 липня 2017 року, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 травня 2024 року (справа № 607/2612/24).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 413114973 від 13 лютого 2025 року, за ОСОБА_2 - 03 листопада 2017 року зареєстрована квартира АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1400695861101, загальною площею 76,2 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м.
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про: 1) здійснення поділу спільного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; 2) визнання у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Ураховуючи ту обставину, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вказана квартира перебуває у власності ОСОБА_2 одноосібно, з метою унеможливлення настання обставин, за яких можливе рішення суду не буде виконане або його виконання буде суттєво утруднене, суд вбачає за можливе вжити заходи для забезпечення позову у цій справі. Крім того, суд зауважує, що накладення заборони на відчуження спірної квартири є співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог та не буде надмірним втручанням у права відповідача.
Тож суд констатує, що позивачем надано суду докази, які підтверджують те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, надані докази забезпечення позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогам.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду заяви про забезпечення позову
Враховуючи наведене вище, оскільки стороною позивача наведено обґрунтовані підстави для застосування вказаного у заяві заходу забезпечення позову, а також надано належні і достатні докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Є.В. - про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гринишин Є.В., до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Відповідно до частин сьомої, одинадцятої статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 2, 4, 149 - 153, 258 - 261, 352 - 355 ЦПК України, суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Євгенія Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гринишин Євгеній Васильович, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення заборони ОСОБА_2 на відчуження квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1400695861101, загальною площею 76,2 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., до набрання законної сили рішенням, яким буде вирішено справу по суті.
3. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи, Тернопільському відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46002), Управлінню державної реєстрації Тернопільської міської ради (бульвар Тараса Шевченка, 3, 1 поверх, м. Тернопіль, 46001), для негайного виконання.
4. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
5. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
6. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
8. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
9. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4
Повний текст ухвали виготовлено 06 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Т. І. Якімець