Справа № 467/1346/25
3/467/555/25
30.09.2025 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , законного представника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учня, не проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року відсутні,
за ч.2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним
21 вересня 2025 року о 19:00 годині на провулку Костянтинівський в с-щі Арбузинка ОСОБА_1 керував мотоциклом марки LIFAN з номерним знаком НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і його законного представника та їх процесуальна поведінка щодо справи
В судове засідання ОСОБА_1 та його законний представник прибули за першим викликом, дій, спрямованих на затягування розгляду справи не вчиняли, надали пояснення по суті справи, які не суперечать наявним у суду матеріалам справи.
Зокрема. ОСОБА_1 свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав і повністю підтвердив обставини, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо часу, місця і способу його учинення, у тому числі й відсутності у нього права керування транспортним засобами будь - якої категорії.
Законний представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказав, що ним ужито заходів щодо недопущення в подальшому правопорушень з боку дитини.
Чи було вчинено адміністративне правопорушення
Відповідальність за ч.2 т. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
А згідно бази ІКС «ІПНП» ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Отже, було установлено, що порушник керував транспортним засобом - мотоциклом , не маючи права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1993 року №340 (з наступними змінами і доповненнями), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
А у цьому випадку достовірно установлено, що ОСОБА_1 не отримував у встановленому законом порядку посвідчення водія категорії А1,А, які дають право на керування мотоциклом, та й взагалі ніякої категорії, а тому його дії повністю охоплюються диспозицією ч.2 ст.126 КУпАП, що вказує на правильну їх кваліфікацію.
Поряд із цим суд вважає за необхідне виключити із обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 , вказівку уповноваженої особи поліції щодо порушення ним вимог п. 2.1. «а» ПДР України, зокрема, через таке.
Пункт 2.1. «а» ПДР України зобов'язує водіїв механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У свою чергу, водієм, згідно із п. 1.10 ПДР України, є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
А як установлено судом, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія будь - якої категорії, а тому взагалі не має статусу водія.
Звідси, він не зобов'язаний мати при собі посвідчення водія та й фактично мати його не може.
Бо вимога п.2.1. «а» стосується спеціального суб'єкта - виключно водія, а не будь- якої особи, яка й не набувала такого статусу.
Звідси суд виключає з обвинувачення твердження про порушення з боку ОСОБА_1 вимог п. 2.1. «а» ПДР України, проте, визнає його винним за ч.2 ст. 126 КУпАП, як особу, яка керувала транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом.
Ураховуючи й те, що норма ч.2 ст.126 КУпАП не є банкетною і не визначає спеціального суб'єкта, а тому посилання на порушення того чи іншого пункту ПДР України не є обов'язковим у цьому випадку і не впливає на кваліфікацію дій порушника.
Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №460845 від 21 вересня 2025 року щодо обставин часу, місця та способу учинення правопорушення.
Ні порушник, ні його законний представник не заперечували проти обставин, що викладені у протоколі.
У цілому безпосередньо сам протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо свого змісту. І норми КУпАП, у тому числі й ст.270 цього Кодексу, не висувають імперативної вимоги щодо присутності законних представників неповнолітнього під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що інтереси ОСОБА_1 в суді представляв його батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тому істотного порушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у даному випадку не встановлено.
Обставини, що відображені у протоколі, до цього ж, підтверджуються й відеозаписом з нагрудної камери поліції, зокрема, у частині факту керування мотоциклом.
Так само відеозапис підтверджує, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у цілому мало місце із дотриманням поліцією приписів ст.ст. 254-256 КУпАП, зокрема, у частині роз'яснення прав, які гарантуються законом.
Факт того,що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія підтверджується довідкою ВП №1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області №165449-2025 від 22 вересня 2025 року і не заперечується учасниками справи.
Звідси, вважати, що протокол належить до недопустимих доказів і через це підлягає виключенню з доказової бази не можна.
Тож, ця справа забезпечена доказами у їх розумінні згідно із ст.251 КУпАП, які у своїй сукупності не залишають місце сумнівам у тому, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП.
Правопорушення було вчинене умисно, бо ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своєї дії, передбачав її шкідливі наслідки і свідомо допускав настання цих наслідків.
Зокрема, наданий поліцією відеозапис фіксує інформацію про те, що раніше із ОСОБА_1 проводилась профілактична бесіда про недопустимість керування т/з без відповідного права.
Тому у ракурсі установлених фактичних обставин справи, підтверджених доказами, шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення, суд приходить до висновку, що 21 вересня 2025 року було учинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП і ОСОБА_1 винний у його вчиненні.
Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.
Згідно із ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
На підставі ч.1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу ( ч.2 ст.13 КУпАП).
Тож, за учинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 підлягає відповідальності на загальних підставах, хоча і є неповнолітнім, але на день вчинення правопорушення досяг 16-річного віку.
Захід впливу застосовується у межах строку, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП.
Мотиви застосування заходу впливу
Зокрема, суд враховує, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення на транспорті, у той час як мотоцикл є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки може завдати серйозної шкоди за неправильного використання чи внаслідок ДТП.
Крім цього, керування транспортним засобом без спеціальної підготовки має підвищений ступінь суспільної небезпеки і створює загрозу як для особи, яка керує транспортним засобом, так і для інших осіб.
Але разом із цим, враховуючи, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, навчається, виховується у сім'ї, має прийнятні соціальні зв'язки і репутацію, не перешкоджав поліції при складанні протоколу, з'явився до суду без зволікань і надав правдиві пояснення, розкаявся у вчиненому, а також і те, що внаслідок учиненого ним правопорушення не було завдано ніякої шкоди правам та інтересам інших осіб, у тому числі й майнової, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 захід впливу, передбачений п.2 ч.1 ст.24-1 КУпАП у виді попередження.
Чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність
Обставин, що пом'якшують відповідальність, згідно з п.п.1-5 ч.1 ст. 34 КУпАП, а так само й інших обставин, які здатні вплинути на відповідальність у бік її пом'якшення, немає, так само як і обставин, що її обтяжують відповідно до переліку ст. 35 КУпАП.
Ураховуючи, що на не ОСОБА_1 не накладається адміністративне стягнення, а застосовуються заходи впливу. .
Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення не підлягає стягненню відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, оскільки судом застосовано до порушника захід впливу, а не адміністративне стягнення.
Заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення не застосовувались.
З цих мотивів, керуючись ст.ст.13, 24-1, 245-247, 251, 283,284 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, і в силу ст. 13, 24-1 КУпАП застосувати до нього захід впливу у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.
Суддя Ірина Явіца