Справа № 308/14337/25
02 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №1Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025243000000295 від 25.01.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, 3 ст. 190 КК України,-
Слідчий СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025243000000295 від 25.01.2025 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий зазначає, що слідчим відділенням відділу поліції N? 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.01.2025 під №12025243000000295.
Слідчий зазначає, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), з метою особистого протиправного збагачення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.01.2025 у месенджері «Телеграм» почав адмініструвати обліковий запис з іменем « ОСОБА_7 » та псевдонімом « ОСОБА_8 » з номером телефону НОМЕР_1 , із якого також почав публікувати оголошення на різних платформах, та в тому числі інтернет магазині «OLX» про допомогу у оформлені фіктивних відстрочок та інших способів уникнення мобілізації.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знайшла одне із оголошень, яке опублікував ОСОБА_4 та відгукнулась із проханням про допомогу у оформленні відстрочки для чоловіка. Так, будучи введеною в оману, не здогадуючись про протиправні наміри ОСОБА_4 , вважаючи та будучи впевненою, що домовляється про оформлення відстрочки узгодила всі деталі у листуванні та 15.01.2025 року о 15 годині 07 хвилин, через додаток ТОВ «Нова Пошта», створила поштове відправлення, де вказала отримувача « ОСОБА_10 », із номером телефону НОМЕР_1 , на відділення Нової Пошти N?l, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Патруся Карпатського, буд. 7А та відправила грошові кошти в сумі 6200 доларів США.
16.01.2025 після надходження коштів на відділення ТОВ «Нової Пошти N?1», ОСОБА_4 зателефонував до знайомих, які там працюють з метою закриття відправлення швидше ніж фактичне отримання та приховання його факту присутності там, після чого того ж дня через певний проміжок часу забрав поштове відправлення, та отриманими коштами розпорядився на власний розсуд.
Також 21.01.2025 року о 14 годині 21 хвилин через додаток ТОВ «Нова Пошта», ОСОБА_9 створила повторно поштове відправлення на отримувача « ОСОБА_10 », із номером телефону НОМЕР_1 , на відділення Нової Пошти N?1, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Патруся Карпатського, буд. 7А, та додатково відправила грошові кошти в сумі 800 доларів США.
22.01.2025 після надходження коштів на відділення ТОВ «Нової Пошти N?l», ОСОБА_4 повторно зателефонував до знайомих, які там працюють з метою закриття відправлення швидше ніж фактичне отримання та приховання факту його присутності там, після чого того ж дня через певний проміжок часу, забрав поштове відправлення, та отриманими коштами розпорядився на власний розсуд.
Таким чином своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріального збитку згідно курсу НБУ на загальну суму 295 819 гривень 16 копійок.
За таких обставин ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.
Слідчий зазначає, що не зупинившись на вищевикладеному у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_4 виник повторний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), з метою особистого протиправного збагачення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.04.2025 у месенджері «Телеграм» почав адмініструвати обліковий запис з іменем « ОСОБА_11 » та псевдонімом « ОСОБА_12 » з номером телефону НОМЕР_2 , із якого почав публікувати оголошення на різних платформах, та в тому числі інтернет магазині «OLX» про допомогу у оформлені фіктивних відстрочок та інших способів уникнення мобілізації.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знайшов одне із оголошень, яке опублікував ОСОБА_4 та відгукнувся із проханням про допомогу у оформленні відстрочки. Так, будучи введеним в оману, не здогадуючись про протиправні наміри ОСОБА_4 , вважаючи та будучи впевненим, що домовляється про оформлення відстрочки узгодив всі деталі у листуванні та 23.04.2025 року о 11 годині 39 хвилин, через відділення ТОВ «Нова Пошта» N?278 за адресою м. Київ, вул. Мішуги, буд. 2, створив поштове відправлення, де вказав отримувача « ОСОБА_14 », із номером телефону НОМЕР_3 , на відділення Нової Пошти N?1, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Патруся Карпатського, буд. 7А та відправив грошові кошти в сумі 92 000 гривень.
24.04.2025 після надходження коштів на відділення ТОВ «Нової Пошти N?1», ОСОБА_4 зателефонував до знайомих, які там працюють з метою закриття відправлення швидше ніж фактичне отримання та приховання факту його присутності там, після чого того ж дня через певний проміжок часу, забрав поштове відправлення, та отриманими коштами розпорядився на власний розсуд.
Таким чином своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_13 матеріального збитку на загальну суму 92 000 гривень.
За таких обставин ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Слідчий зазначає, що 30.09.2025 слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст.190 КК України.
Слідчий зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу обґрунтованої підозри, оскільки наразі наявні докази у кримінальному провадженні свідчать про об?єктивний зв?язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Слідчий в клопотанні зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними матеріалами досудового розслідування, а саме:
1) документи: Протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.01.2025 року, від ОСОБА_15 ; Заява про залучення до провадження в якості потерпілої від 25.01.2025 року.; Заява від 24.01.2025 року.; Заява від 24.01.2025 року.; Протокол огляду речей від 24.01.2025 року.; Заява від 12.02.2025 року.; Протокол огляду документу (диску) від 14.03.2025 року.; Протокол огляду документу (диску) від 26.03.2025 року.; Протокол огляду документу (диску) від 26.03.2025 року.; Протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2025 року.; Протокол обшуку від 06.05.2025 року.; Протокол обшуку від 06.05.2025 року.; Протокол обшуку від 06.05.2025 року.; Протокол обшуку від 06.05.2025 року.; Протокол огляду від 12.05.2025 року.; Заява про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_16 ;
2) показання: Протокол допиту потерпілого ОСОБА_17 від 25.01.2025 року; Заява про кримінальне правопорушення від 24.01.2025 року; Протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 14.02.2025 року; Протокол допиту свідка ОСОБА_18 від 03.06.2025 року; Протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 17.02.2025; Протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 18.02.2025 року; Протокол допиту свідка ОСОБА_21 від 17.02.2025 року.; Протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 23.04.2025 року.; Протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 06.05.2025 року.; Протокол допиту потерпілого ОСОБА_13 від 31.05.2025 року.; Протокол допиту потерпілого ОСОБА_13 від 08.05.2025 року.
Слідчий зазначає, що необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обумовлена необхідністю запобігти ризикам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Слідчий зазначає, що особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із домашнім арештом.
У даному випадку ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи підозрюваного. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об'єктивною дійсністю.
Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 не досягне мети застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведені в клопотанні обставини, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 190 КК України, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, та приймаючи до уваги, що жоден більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий просить застосувати запобіжний захід до ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту цілодобово.
Позиція сторони обвинувачення в суді
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив застосувати запобіжний захід до ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що підозра є необґрунтованою. Подав до суду письмові заперечення, згідно яких зазначив, що ризики зазначені слідчим та прокурором відсутні на не доводені. Вважає, що сторона обвинувачення не надала до суду доказів, що потерпілі в посилках надсилали грошові кошти, а відтак слідство не має доказів щодо суб'єкту шахрайства, а саме предмету злочинного посягання - грошових коштів. Вважає, що відсутні докази, що саме підозрюваний отримував посилки від потерпілих, під час обшуку у підозрюваного не було вилучено речові докази. Вказав на те, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 потребує постійного відвідування лікарів, а відтак при застосуванні даного запобіжного заходу, останній буде позбавлений такої можливості.З посиланням на викладене просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечив. Зазначив, що на його утриманні перебуває брат, який має психічне захворювання і, який реагує тільки на нього.
Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, доводи підозрюваного, захисника, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.194 КК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Витягом з кримінального провадження №12025243000000295 від 25.01.2025 року підтверджено, що органом досудового розслідування - слідчим відділенням ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, за ознакою кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 190 КК України.
30.09.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч. 2,3 ст. 190 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2,3 ст. 190 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене за ч.3 ст. 190 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якої йому вручена 30.09.2025 р.
Суд звертає увагу сторони захисту, що дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя , виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 190 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 190 КК України, зокрема, санкція ч.3 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, наявності таких ризиків як переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на учасників кримінального провадження; та про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів, окрім як цілодобового домашнього арешту.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється, передбачає, зокрема, покарання за ч.3 ст.190 КК України передбачає штраф від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку слідчого судді, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду наразі є високим.
Окрім того, переховуватись від органів досудового розслідування та суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, слідчий суддя зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду є актуальним.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, вказує на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_4 належать до нетяжких злочинів, за яке передбачено відповідальність, зокрема, за ч.3 ст.190 КК України у вигляді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі підозрюваного не може свідчити про відсутність даного ризику.
Щодо існування ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_4 на учасників кримінального провадження, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілим у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на потерпілих, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого у кримінальному провадженні та дослідження їх судом.
На переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків, потерпілого обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Дані про особу ОСОБА_4 : має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше не судимий, не свідчать про наявність тісних соціальних зв'язків, та є такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.
Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоров'я ОСОБА_4 дозволяють та не перешкоджають обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Докази ( медичні заключення) та аргументи сторони захисту про те, що стан здоров'я ОСОБА_4 перешкоджає обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя не бере до уваги з огляду на наступне.
Наявність захворювань, які унеможливлюють перебування підозрюваного під дією запобіжного заходу повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої підозрюваний має процесуальне право заявляти клопотання.
Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє слідчого суддю процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів. Таким чином, доказів про те, що стан здоров'я ОСОБА_4 перешкоджає на даний час обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово не надано.
За таких обставин, слідчий суддя, врахувавши вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, прийшов до висновків про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту , з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, такі висновки ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах. При цьому, слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує - згідно санкції статті Кримінального кодексу України, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобу електронного засобу контролю.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені п.п.1, 2,3,4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025243000000295 від 25.01.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, 3 ст. 190 КК України ? запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, на строк до двох місяців, в межах строку досудового розслідування, а саме до 29 листопада 2025 року включно.
У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки :
1) прибувати за викликом до слідчого, який здійснює досудове розслідування, прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, та суду; 2) цілодобово не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 3) не спілкуватися із потерпілою ОСОБА_15 , потерпілим ОСОБА_13 , свідком ОСОБА_18 , свідком ОСОБА_23 ; 4) повідомляти слідчого, який здійснює досудове розслідування, прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Строк дії ухвали - до 29 листопада 2025 року включно. Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 . Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області. Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вище вказаних зобов'язань відносно нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід. Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Повний текст ухвали оголошено 06.10.2025 року о 08 год. 55 хв.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1