Справа № 127/4766/25
06 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивований тим, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №010/64679/82/1260685 від 18.10.2021, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з чинною редакцією Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. 24.07.2024 між АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72, у відповідності до умов якого банк передав позивачу за плату, а позивач прийняв належні банку права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право вимоги до відповідача за вказаним договором у розмірі 13622,29 грн. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав та не повертає наданий йому кредит у строк, передбачений договором. З моменту отримання права вимоги, а саме 24.07.2024 позивачем жодних штрафних санкцій не нараховувалось.
Зважаючи на викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 13622,29 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2025 цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» передано на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області за підсудністю в порядку ст. 31 ЦПК України (а.с. 33).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 24.03.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ», розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання (а.с. 40).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частини позовної заяви міститься клопотання позивача про розгляд справи у його відсутність, в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує щодо ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до відстеження поштового відправлення Укрпошта. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у визначений судом строк до суду не подано.
Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, 18.10.2021 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/64679/82/1260685, шляхом підписання відповідачем заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка». Відповідно до умов вказаного договору банк надає клієнту послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку, під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту на придбання товарів. Для надання послуги споживчого кредиту, банк відкриває клієнту картковий рахунок на умовах згідно п. 7 заяви. Розмір поточного ліміту на дату початку кредитування становить 10000,00 грн. Строк кредиту становить 48 місяців. Зміна строк кредиту можлива у разі, якщо клієнт не відмовився від його продовження. Процентна ставка 48% річних, процентна ставка у разі неповернення клієнтом кредиту в останній день строк кредиту становить 48%. Вказаний договір підписаний відповідачем особисто (а.с. 5-6).
Позивачем також подано до суду паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» в якому наведено, зокрема, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентноїї ставки та орієнтовної загальної вартості в рамках кредитування для споживача, порядок повернення кредиту в рамках кредитування, а також інша важлива інформація щодо кредиту. Крім того, у вказаному паспорті споживчого кредиту наявний особистий підпис відповідача про ознайомлення із зазначеною інформацією (а.с. 7)
Отже, сторони погодили умови, порядок виконання зобов'язання, визначили розмір процентів за користування коштами та досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору від 18.10.2021.
24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-72, відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (п. 2.1 Договору) (а.с. 14-15).
Вказаний договір факторингу позивачем подано не у повному об'ємі, а лише його частину, зокрема: вступну частину, розділи 1 визначення термінів), 2 (предмет договору), 3 (оплата та порядок розрахунків), 4 (засвідчення та гарантії сторін), частина розділу 8 (з п. 8.2 по 8.8.1), 9 (додатки), 10 (реквізити та підписи сторін). При чому слід зазначити, що жоден із вказаних додатків даного договору суду не надано позивачем.
З цих підстав суд позбавлений можливості в повній мірі дослідити вказаний договір факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору відступлення прав вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13622,29 грн., з яких: 13622,29 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу (а.с. 16).
Крім того, позивачем надано свій власний розрахунок заборгованості, з якого слідує, що після отримання права вимоги до відповідача, позивачем жодних нарахувань не здійснювалось (а.с. 12).
Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У частині 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12). Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Також Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року (справа №301/2368/14-ц) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором.
На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги посилався Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі №2-879/11 (провадження №61-10005св21).
Позивачем, на підтвердження факту перерахування коштів первісному кредитору за договором відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 не надано жодного доказу.
Тобто, встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, зокрема перевірити чи новим кредитором було сплачено первісному кредитору кошти за відступлення прав вимоги до боржників, суд позбавлений можливості.
Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання АТ «Райффайзен Банк Аваль» своїх обов'зяків за кредитним договором щодо надання відповідачу (позичальнику) кредитних коштів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 2 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач просив розгляд справи провести в порядку спрощеного провадження, а в разі, якщо розгляд справи буде проводитися в порядку загального позовного провадження, то у відсутність представника позивача, будь-яких заяв та клопотань щодо витребування доказів щодо обставин передачі права вимоги не подавав, будь-яких поважних причин неможливості надати такі докази до суду не повідомив та доказів щодо цього надав. Натомість суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2040/20).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем та наявність права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Сторони по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 03032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, рах. № НОМЕР_1 в АТ «ТАСкомбанк»;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук