Справа № 128/4254/24
06 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі :
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки земельної ділянки в спільній сумісній власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки земельної ділянки в спільній сумісній власності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки земельної ділянки в спільній сумісній власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява обгрунтована наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 15.01.1988 мати зареєструвала шлюб та змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . За життя мати склала заповіт, яким все своє майно заповіла йому. До складу спадкового майна входить земельна ділянка з кадастровим номером 0520682403:02:004:0067, площею 0,1157 га, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у спільній сумісній власності із відповідачкою ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.04.2014, що видане Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції. Звернувшись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане нерухоме майно, він отримав постанову нотаріуса від 17.04.2024 №6202/31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав того, що невизначена частка спадкодавця у праві власності.
Таким чином, без визначення частки спадкодавця ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку позивач позбавлений можливості оформити спадкові права після смерті матері. На підставі викладеного просить:
- визначити, що частка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві власності на земельну ділянку становила 1/2;
- визнати за позивачем право власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3-4).
Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення частки земельної ділянки в спільній сумісній власності.
Зустрічна позовна заява обгрунтована наступним.
Позивачка є співвласником земельної ділянки з кадастровим номером 0520682403:02:004:0067, площею 0,1157 га, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим співвласником даної земельної ділянки є її рідна сестра - ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. За свого життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла своєму синові - ОСОБА_1 .. При оформленні своїх спадкових прав після смерті матері відповідач отримав відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що частка спадкодавця у спільній сумісній власності не визначена. З метою підтвердження свого права власності на спірну земельну ділянку, позивачка вимушена звернутися до суду із даним позовом та на підставі викладеного просить визнати, що її частка у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку становить 1/2 (а.с. 40-41).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 06.11.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 37).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 28.11.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гуменюк Н.В. про витребування доказів (а.с. 56).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 06.03.2025 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та об'єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 (а.с. 66).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 16.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 153).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. від 25.07.2025 прийнято до провадження судді Шевчук Л.П. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки земельної ділянки в спільній сумісній власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки земельної ділянки в спільній сумісній власності. Призначено судове засідання (а.с. 158).
В судове засідання позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 і його представник - адвокат Гуменюк Н.В. не з'явилися, представником подано до суду заяву, в якій вона просила розгляд справи проводити у їх відсутність, первісний позов ОСОБА_1 підтримує і просить його задовольнити, не заперечувала щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 (а.с. 159).
Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила справу розглянути у її відсутність та задовільнити її вимоги за зустрічним позовом, не заперечувала щодо задоволення первісного позову до неї ОСОБА_1 (а.с. 160).
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез'явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін та їх представників.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
На підставі досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 позивач-відповідач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 27).
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 відповідачка ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 28).
З копій Витягів з реєстру Вороновицької селищної ради №2024/009107590 від 31.07.2024 (а.с. 29) та №2024/009148235 від 01.08.2024 (а.с. 30) вбачається, що сторони у справі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 6).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 15.01.1988 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_8 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 7).
З копії дублікату заповіту від 10.08.2017 (а.с. 8) вбачається, що ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі все те, що буде належати їй на день смерті, та все на що вона матиме прав за законом заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 31.07.2024 старостою Комарівського старостинського округу №1 Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_9 видано ОСОБА_1 даний дублікат заповіту замість втраченого.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років (а.с. 5).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 85 років (а.с. 9).
Згідно копії Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0501434272013 від 25.12.2013, земельна ділянка з кадастровим номером 0520682403:02:004:0067, площею 0,1157 га, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10-11).
Відповідно до копій Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_7 від 10.04.2014 (а.с. 12) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії ЕАХ №992087 від 10.04.2014 (а.с. 13) земельна ділянка з кадастровим номером 0520682403:02:004:0067, площею 0,1157 га, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.05.2007 ОСОБА_3 успадкувала після смерті батька ОСОБА_10 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_3 на 1/2 даного нерухомого майна 14.06.2007 зареєстровано в КП «ВООБТІ» (а.с. 16, 16-зворот).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.05.2007 ОСОБА_2 успадкувала після смерті батька ОСОБА_10 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на 1/2 даного нерухомого майна 14.06.2007 зареєстровано в КП «ВООБТІ» (а.с. 43, 43-зворот).
Відповідно до копії спадкової справи №58/2023 заведеної приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Нідзельською І.Є.. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 72-149) позивач за первісним позовом ОСОБА_1 07.11.2023, тобто у строк визначений ст. 1270 ЦК України, подав приватному нотаріусу Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Нідзельській І.Є. заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .. Також, 07.11.2023 приватному нотаріусу Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Нідзельській І.Є. подав заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 чоловік померлої, а батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 .. 11.04.2024 позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 на наступне майно: земельну ділянку площею 0,0451 га, кадастровий номер 0520682403:02:004:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,3443 га, кадастровий номер 0520682403:02:004:0066, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 1,2708 га, кадастровий номер 0520682400:04:001:0067, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Комарівська сільська рада, цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також, 17.04.2024 позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,3117 га, кадастровий номер 0520682400:02:004:0121, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.
Постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Нідзельської І.Є. за вих. №62/02-31 від 17.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме на частку земельної ділянки площею 0,1157 га, кадастровий номер 0520682403:02:004:0067, цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав того, що не визначено розмір частки у праві власності спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже не визначено склад спадкового майна (а.с. 14-15).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Із встановлених обставин випливає, що між сторонами виникли правовідносини спадкування за заповітом, що регулюються ЦК України та ЗК України, які застосував суд при вирішенні справи та на які посилався позивач.
У статті 41 Конституції України закріплено одне із основоположних прав людини і громадянина - непорушність права власності, відповідно до якого кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтями 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майно, які ним здійснюються на власний розсуд. Право власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За загальним правом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об'єктом спільної власності має свої особливості.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. За вимогами частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майно, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом; у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом; за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення; у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків установлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 89 ЗК України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ст. 25 ЦК України - цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється в момент її смерті.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1226 ЦК України).
Як встановлено судом, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачці-позивачці ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_7 від 10.04.2014, на праві спільної сумісної власності без визначення часток належать земельна ділянка площею 0,1157 га, кадастровий номер 0520682403:02:004:0067, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Спадщину після смерті матері ОСОБА_3 прийняв її син позивач ОСОБА_1 , який подав письмову заяву до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Нідзельської І.Є.. Проте, оформити свої спадкові права на спірну земельну ділянку позивач не має можливості, оскільки частка кожного із співвласників у спільній сумісній власності не визначена. Внаслідок чого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Нідзельською І.Є. було винесено постанову №62/02-31 від 17.04.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Таким чином, вирішити дане питання, окрім як в судовому порядку, позивач позбавлений можливості, його право на спадщину порушене та підлягає захисту.
Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі №640/13903/16-ц (провадження №61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі №266/5267/18 (провадження №61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі №550/1040/16-ц (провадження №61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі №601/2592/18 (провадження №61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі №127/23809/18 (провадження №61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі №361/7518/16-ц (провадження №61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі №464/1663/18 (провадження №61-9410св19), від 16 червня 2021 року у справі №570/997/19 (провадження №61-16257св20), від 14 серпня 2024 року у справі №522/3974/20, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Отже, враховуючи те, що на час звернення позивача ОСОБА_1 до суду із даним позовом ОСОБА_3 померла, тому відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України її цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення права власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки за померлою. Крім того, вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого ван звернувся до суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визначення частки померлої матері - ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1157 га, кадастровий номер 0520682403:02:004:0067, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), задоволенню не підлягають з вищевикладених підстав.
При цьому, з мотивів, що викладені вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем, як спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3 , права власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки підлягають задоволенню.
Окрім того, враховуючи приписи ст. 372 ЦК України та ст.ст. 86, 89 ЗК України, а також встановлені в судовому засіданні обставини, беручи до уваги, що спірна земельна ділянка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_11 та ОСОБА_2 та їх частки є рівними, оскільки іншого в судовому засіданні не встановлено, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом підлягають задоволенню.
Понесені сторонами як позивачами за первісним та зустрічним позовами судові витрати слід залишити за ними, відповідно до висловлених ними позицій у позовній та зустрічній заявах.
Відповідно до ст.ст. 25, 1216, 1217, 1218, 1221, 1222, 1223, 1225, 1268, 1270, 1273, 1296 ЦК України, керуючись, ст.ст. 1, 10, 76-80, 89, 258, 259, 263-265, 273, 293- 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки земельної ділянки в спільній сумісній власності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1157 га, з кадастровим номером 0520682403:02:004:0067, яка розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 ..
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки земельної ділянки в спільній сумісній власності - задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1157 га, з кадастровим номером 0520682403:02:004:0067, яка розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), становить - 1/2.
Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_2 ..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач-відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , мешканець АДРЕСА_3 ;
Відповідачка-позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , мешканка АДРЕСА_4 .
Суддя Л.П. Шевчук