Провадження № 22-ц/803/8675/25 Справа № 213/4572/24 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,
Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Алексєєв О.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» подало в суд позов проти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з вимогами про стягнення з відповідачів на його користь заборгованості за постачання теплової енергії у розмірі 66 738,15грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021року по 31 серпня 2024року у розмірі 543,12грн, а також інфляційні втрати у розмірі 5513,39 грн, 3% річних у розмірі 1 656,80 грн та пеню у розмірі 1 773,90 грн.
Існування таких вимог Товариство пов'язувло із тим, що позивач надає послуги постачання теплової енергії відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01 березня 2016року по 31 серпня 2024року в розмірі 66 738,15грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2025року позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 02 квітня 2017року по 31 серпня 2024року, в розмірі 58 866,51грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021року по 31 серпня 2024року у розмірі 543,12грн, а також інфляційні втрати у розмірі 2 243,59грн, 3% річних у розмірі 856,42грн та пеню у розмірі 248,14грн, а всього 62757,78грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що Товариством надавалися послуги відповідачам з постачання теплової енергії, за які вони не сплачували належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
15 липня 2025року ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 , подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2025року.
В апеляційній скарзі висловив вимогу про зміну рішення суду, відмовивши у задоволенні позову відносно нього - ОСОБА_2 .
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем було частково пропущений строк позовної давності.
Наголошував, що з 03 листопада 2022року за його адресою було введено в експлуатацію вузол обліку теплової енергії, проте позивач нараховував заборгованість не за показниками лічильника, а за середнім показником витрат теплової енергії.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
18 вересня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам).
Відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 26 квітня 1999року, відповідач ОСОБА_2 - з 14 березня 2002року та відповідно з цього часу є споживачами послуг з постачання теплової енергії, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль».
З 03 листопада 2022року за вищезазначеною адресою введено в експлуатацію вузол обліку теплової енергії.
З 19 лютого 2024року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину є власницею вищезазначеної квартири.
Позивачем відповідно до тарифів на теплову енергію, постачалася теплова енергія до житла за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із наданим до суду розрахунком заборгованості сума боргу з оплати послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 березня 2016року по 31 серпня 2024року становить 66 738,15грн. Заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021року по 31 серпня 2024року становить 543,12 грн. Правильність нарахування відповідачами не спростована.
Позивачем також нарахована пеня за період з листопада 2021року по 01 травня 2024року включно у розмірі 1 773,90 грн, інфляційні втрати за період з травня 2016року по травень 2024року у розмірі 5 513,39 грн та 3% річних за період з 01 травня 2016року по 01 травня 2024року у розмірі 1 656,80 грн.
05 грудня 2024року проведено контрольну перевірку вузла обліку теплоенергії за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що він працює штатно.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачі за адресою проживання отримували послуги з постачання теплової енергії, за які не сплачували належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Водночас, суд виснував, що на момент пред'явлення позову позовна давність щодо вимог за період з 01 березня 2016року по 01 квітня 2017року сплинула, а тому у задоволенні позову в цій частині відмовив, що також потягло за собою відповідно і зменшення сум інфляції, 3% річних та пені.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004року, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК, договір є обов'язковим для виконання сторонами, приписами ст. 525 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача (п.1 ч.3 ст.20 вищевказаного Закону).
Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначеною статтею встановлено презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
01 травня 2019року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017року № 2189-VIII, який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з постачання теплової енергії, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль».
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 посилався на те, що позивачем було частково пропущений строк позовної давності, проте такі доводи не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки як вбачається зі змісту рішення суду, судом було частково застосовано до вимог позивача сплив строку позовної давності у відповідності до вимог закону та частково відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що з 03 листопада 2022року за його адресою було введено в експлуатацію вузол обліку теплової енергії, проте позивач нараховував заборгованість не за показниками лічильника, а за середнім показником витрат теплової енергії, є безпідставними, оскільки ним не доведено факту такого неврахування та скаржник не надав суду іншого розрахунку, який би спростовував наявність у нього заборгованості за послуги з постачання теплової енергії перед позивачем чи свідчив би про інший розмір заборгованості.
Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що доступ до вузла комерційного обліку протягом опалювального сезону 2023-2024років був відсутній, про що складено відповідні реєстри представниками відділу збуту. Лише в грудні 2024року представником будинку було надано доступ до вузла комерційного обліку, про що складено відповідний акт, тож позивач нараховував заборгованість правомірно.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що відповідачам позивачем надавалися послуги з постачання теплової енергії, за які відповідачі не сплачували належним чином.
Суд першої інстанції правильно застосував строк позовної давності до частини позовних вимог та відповідно цього здійснив перерахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2025року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2025року.
Судді: