Провадження № 22-ц/803/7846/25 Справа № 202/9754/24 Суддя у 1-й інстанції - Маринін О. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
07 жовтня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виплати страхового відшкодування, -
В серпні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 31.08.2022 року в м. Дніпро по вул. Калинова в районі будинку № 11А/3 сталася ДТП за участю транспортного засобу “Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу “Skoda Kodiaq», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Вина ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2022 року в справі № 202/6843/22. В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_1 , чим завдані матеріальні збитки. Власником транспортного засобу “Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
21.09.2022 року адвокат Демарчук М.В., як представник представник ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності як представник ОСОБА_1 направив на електронну пошту АТ "СК "КРАЇНА" повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування. 26.04.2023 року ОСОБА_1 через представника направив на електронну пошту АТ "СК "Країна" завірені електронно-цифровим підписом заяву на виплату страхового відшкодування, однак АТ "СК "Країна" страхове відшкодування не виплатила, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2024 року, справа № 202/17150/23, встановлено безпідставність затримання виплати страхового відшкодування тастягнено із АТ "СК "Країна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування розмірі 84677,77 грн., судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на оплату послуг експерта в розмірі 2120,00 грн.
Зазначав, що затримання виплати страхового відшкодування свідчить про наявність з боку боржника АТ "СК "КРАЇНА" прострочки належного виконання грошового зобов'язання перед кредитором з дати затримання виплати страхового відшкодування до дати виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року, справа № 202/17150/23.
26.04.2023 року АТ "СК "КРАЇНА" отримало від представника позивача нову заяву на виплату страхового відшкодування та довіреність видану ОСОБА_1 , на представника, що містила Апостиль. Строк виплати страхового відшкодування відраховується саме з дати отримання заяви на виплату страхового відшкодування. Тому відповідач повинен був виконати обов'язок по сплаті страхового відшкодування 26.07.2023 року включно.
Таким чином, за період з 27.07.2023 року по 25.06.2024 року, оскільки рішення добровільно виконане АТ "СК "Країна" 28.06.2024 року, з АТ "СК "Країна", на думку позивача, підлягає стягненню пеня в розмірі 25570,37 грн., що розрахована на суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 84677,77 грн., котра була встановлена рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.0123.02.2024 року. Позивач також зазначав, що оскільки відповідач АТ "СК "Країна" не виконало свої зобов'язання у встановлений строк, то з останнього підлягають стягненню три проценти річних у відповідності до вимог ст.625 ЦПК України, що пов'язані з несвоєчасністю виплати страхового відшкодування та інфляційні втрати, що нараховані на суму прострочення в розмірі 84677,77 грн.
Просив стягнути з АТ "СК "Країна" на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 25 570,37 грн., три відсотки річних в розмірі 2 325 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 125,66 грн., що разом складає 30 021,03 грн. Також просив стягнути з відповідач на його користь судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з АТ «СК «КРАЇНА» на його користь пеню в розмірі 25 570,37 грн., три відсотки річних в розмірі 2 325 грн., втрати від інфляції в розмірі 2 125,66 грн., що разом складає 30021,03 грн., а також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі АТ «СК «КРАЇНА» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вирішити питання про стягнення судових витрат за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо того, що страхова прострочила виплату належного позивачу страхового відшкодування у розмірі 84 677,77 грн. на 334 дні, а саме починаючи за період з 27 липня 2023 року до 25 червня 2024 року. Звертає увагу, що відповідно д п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у випадку коли ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку, встановленого у п. 36.2 ст. 36 Закону, припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року набрало законної сили 12 червня 2024 року після перегляду справи у суді апеляційної інстанції. Тому вважає, що строк на який вони прострочили виконання рішення та виплату страхового відшкодування складає 14 днів (з 12 червня 2024 року по 26 червня 2024 року). Крім того зазначає, що ст. 625 ЦК України не може бути застосована до цих правовідносин, оскільки між сторонами відсутні будь-які договірні зобов'язання.
Представником ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. З посиланням на доводи, аналогічні доводам позовної заяви зазначає, що ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яке посилається апелянт у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки у ній йде мова про розгляд справи щодо встановлення вини учасника ДТП, тоді лише розгляд справи про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) призупиняється. У даній справі вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП була встановлена постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2022 року, а із заявою на виплату страхового відшкодування позивач вперше звернувся 21.09.2022 року. Також звертає увагу, що позивач до подачі позову звертався до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, яку той безпідставно не виконав, що було встановлено у рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року. Також посилався на сталу практику Верховного Суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 30 021.03 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав вчасно своє зобов'язання та не виплатив позивачу страхове відшкодування, а тому останній має право на відшкодування йому 3% річних, інфляційних витрат та пені.
Із такими висновками суду першої інстанції можливо погодитись з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 31.08.2022 року в м. Дніпро по вул. Калинова в районі будинку № 11А/3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу “Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу “Skoda Kodiaq», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Вина ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2022 року в справі № 202/6843/22.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль “Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_1 , чим завдані матеріальні збитки.
Власником транспортного засобу “Mitsubishi Outlander», номерний знак НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_1 .
21.09.2022 року на електронну пошту АТ "СК "КРАЇНА" направлено повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування.
26.04.2023 року ОСОБА_1 , через представника направив на електронну пошту АТ "СК "Країна" завірені електронно-цифровим підписом нову заяву на виплату страхового відшкодування та довіреність видану ОСОБА_1 на представника, що містила Апостиль, однак АТ "СК "Країна" страхове відшкодування не виплатила, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року стягнуто із АТ "СК "Країна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 84677,77 грн., судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на оплату послуг експерта в розмірі 2120,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2024 року апеляційну скаргу АТ "СК "Країна" залишено без задоволення; рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
28.06.2024 року АТ "СК "Країна" виконала рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року по справі № 202/17150/23.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2024 року, справа № 202/17150/23 встановлено, що 21.09.2022 року адвокат Демарчук М.В., як представник ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності як представник ОСОБА_1 направив на електронну пошту АТ «СК «КРАЇНА» повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування.
26.04.2023 року ОСОБА_1 через представника направив на електронну пошту АТ "СК "Країна" завірені електронно-цифровим підписом нову заяву на виплату страхового відшкодування та довіреність видану ОСОБА_1 , на якій проставлено апостиль, яка є документом, що підтверджує повноваження представників згідно приписів статті 62 ЦПК України.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування у квітні 2023 року, яка отримана відповідачем 26.04.2023 року. Однак страхова не виконала своє зобов'язання та не виплатила йому кошти у дев'яносто денний строк, а сплатила його лише 26.05.2024 року, у зв'язку із чим просив стягнути зі страхової інфляцію, 3% річних та пеню за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов'язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування Тобто, вказана норма встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Згідно положень частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.
Нормами частин першої, четвертої статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06 червня 2012 року у справі №303/2147/14-ц (провадження № 6-49цс12), Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі №910/17993/15, від 28 лютого 2018 року у справі №149/344/15-ц, від 06 червня 2019 року у справі №758/8819/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі №760/2905/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі №280/2625/13-к, від 16 жовтня 2019 року у справі №452/3519/15, від 07 вересня 2021 року у справі № 910/14293/19.
Також у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що у разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, зважаючи на те, що 26.04.2023 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до страховика, надавши заяву на виплату страхового відшкодування та завірену належним чином копію довіреності посвідчену нотаріусом Німеччини, яка містила Апостиль. Однак, АТ «СК «КРАЇНА» маючи всі необхідні документи не здійснила виплату страхового відшкодування, через що позивач змушений був звернутися до суду за захистом порушеного права. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2024 року, справа № 202/17150/23, встановлено безпідставність затримання виплати страхового відшкодування. Фактична виплата відбулась лише 26.05.2024 року.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що відшкодування повинно проходити з моменту набрання законної сили рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 року, то вказане не ґрунтується на вимогах закону, оскільки у цьому рішенні встановлювалась не вина учасників ДТП, а неправомірність дій страхової щодо невиплати страхового відшкодування, а саме страхове зобов'язання виникло не з рішення суду.
Тобто страховик прострочив виконання свого грошового зобов'язання починаючи з 26.07.2023 року (після спливу 90 денного строку з моменту звернення до страхової із відповідною вимогою 26.04.2023 року) по 25.05.2024 року (момент фактичного виконання 26.05.2024 року)
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виплати страхового відшкодування, трьох відсотків річних, інфляційних втрат у сумі 38 915,08 грн за період прострочення з 27.07.2023 року по 25.06.2024 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції стосовно наявності підстав для відшкодування позивачу пені за прострочення виплати страхового відшкодування, трьох відсотків річних, інфляційних втрат.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Інші наведені в апеляційних скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 30 021,03 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: