07 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/6111/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, -
30.12.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №241670038659 від 12.07.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії по інвалідності у зв'язку із зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004, а саме періоду навчання з 1988 року по 1992 рік. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки надані пенсійному органу документи (диплом та архівні довідки) належним чином підтверджували період навчання позивача, що слугувало достатньою підставою для перерахунку пенсії.
Відповідач-1, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії по інвалідності з огляду на те, що надані позивачем документи не містили відомостей про переведення позивача з одного навчального закладу в інший, а також інформацію про форму навчання. Таким чином, відповідач-1 наголошував на правомірності прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення №241670038659 від 12.07.2024 про відмову у перерахунку пенсії.
Відповідач-2 не скористався своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, хоча належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі шляхом доставлення ухвали суду до його електронного кабінету 01.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.01.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно диплому серії НОМЕР_1 від 19.06.1992, виданого Млинівським радгосп-технікумом, ОСОБА_1 у 1988 році вступив до Немішаєвського радгоспу-технікуму і в 1992 році закінчив Млинівський радгосп-технікум по спеціальності «Іхтологія», присвоєно кваліфікацію «технік-рибовод».
Відповідно до довідки від 05.06.2023 №560, виданої Немішаївським фаховим коледжем Національного університету біоресурсів і природокористування України (теперішня назва), ОСОБА_1 дійсно навчався в Немішаївському радгоспі-технікумі (назва навчального закладу на період навчання позивача) на денній формі навчання за ОКР «Молодший спеціаліст», спеціальність «Іхтіологія і рибництво» з 01.09.1988 (наказ №152-у від 08.08.1999).
При цьому, у довідці зазначено, що в архіві коледжу відсутні відомості про переведення до Млинівського радгоспу-технікуму у зв'язку із частковим знищенням матеріалів документообігу коледжу під час окупації.
Згідно архівної довідки №113 від 19.04.2023, виданої Млинівський технолого-економічним фаховим коледжем (теперішня назва), ОСОБА_1 з 10.06.1992 перевівся з Немішаєвського радгоспу-технікуму і наказом №105 від 19.06.1992 закінчив повний курс навчання та присвоєно диплом з кваліфікацією технік-рибовод РТ-1 №874534.
05.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004.
Згідно принципу екстериторіальності вказана заява була направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням «Про відмову у перерахунку пенсії» від 12.07.2024 №241670038659 відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності у зв'язку із тим, що при перевірці документів виявлено, що в довідці про навчання №560 від 05.06.2023 відсутній наказ на переведення, в довідці про навчання №113 від 19.04.2023 відсутній наказ на зарахування та форма навчання.
Вважаючи свої права порушеними в частині відмови у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон № 1058-IV.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно приписів частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад'юнкти), інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.11.1993 за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Із змісту наведених норм вбачається, що навчанням у навчальному закладі є період з дня зарахування особи до навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Як встановлено судом, позивач у період з 01.09.1988 по 19.06.1992 навчався у Немішаєвському радгоспі-технікумі та Млинівському радгоспі-технікумі.
Згідно диплому серії НОМЕР_1 від 19.06.1992, виданого Млинівським радгосп-технікумом, ОСОБА_1 у 1988 році вступив до Немішаєвського радгоспу-технікуму і в 1992 році закінчив Млинівський радгосп-технікум по спеціальності «Іхтологія», присвоєно кваліфікацію «технік-рибовод».
При цьому, у дипломі міститься підпис голови Державної кваліфікаційної комісії, директора, секретаря та наявна печатка навчального закладу, а тому такий диплом є належним та допустим доказом, що підтверджує період навчання позивача.
Крім того, архівною довідкою Млинівського технолого-економічного фахового коледжу (тодішня назва - Млинівський радгосп-технікум) №113 від 19.04.2023 та довідкою Немішаївського фахового коледжу Національного університету біоресурсів і природокористування України (тодішня назва - Немішаєвський радгосп-технікум) від 05.06.2023 №560 підтверджується навчання позивача на денній формі за ОКР «Молодший спеціаліст» у період з 01.09.1988 по 19.06.1992 та здобуття ним спеціальності «Іхтіологія і рибництво».
05.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004 (періоду навчання з 01.09.1988 по 19.06.1992), яка в подальшому за принципом екстериторіальності була направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням «Про відмову у перерахунку пенсії» від 12.07.2024 №241670038659 відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності у зв'язку із тим, що при перевірці документів виявлено, що в довідці про навчання №560 від 05.06.2023 відсутній наказ на переведення, в довідці про навчання №113 від 19.04.2023 відсутній наказ на зарахування та форма навчання.
Будь-яких інших підстав для відмови позивачу у перерахунку пенсії оскаржуване рішення не містить.
Проте, при вирішенні даного спору, суд зазначає, що відповідно до вимог Порядку №637 зазначений вище диплом НОМЕР_1 від 19.06.1992 і довідки від 19.04.2023 №113 та від 05.06.2023 №560 належним чином підтверджують факт навчання позивача у навчальних закладах та кінцеве здобуття ним певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, що, в свою чергу, згідно пункту «д» статті 56 Закону № 1788-XII є достатньою підставою для зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію, відповідного періоду навчання.
Поряд з цим, відсутність у довідці про навчання №560 від 05.06.2023 наказу на переведення позивача з Немішаєвського радгоспу-технікуму до Млинівського радгоспу-технікуму жодним чином не спростовує факт такого переведення, оскільки у дипломі серії НОМЕР_1 від 19.06.1992 чітко зазначено, що у 1988 році позивач вступив на навчання до Немішаєвського радгоспу-технікуму, а у 1992 році закінчив Млинівський радгосп-технікум.
При цьому, у довідці Немішаївським фаховим коледжем Національного університету біоресурсів і природокористування України №560 від 05.06.2023 зазначено про відсутність даних про переведення позивача у зв'язку із знищенням матеріалів документообігу коледжу через окупацію, а у довідці Млинівського технолого-економічного фахового коледжу йдеться про переведення позивача 10.06.1996 з Немішаєвського радгоспу-технікуму.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи належним чином підтверджували факт його переведення з Немішаєвського радгоспу-технікуму до Млинівського радгоспу-технікуму, а тому суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії з огляду на відсутність у довідці про навчання №560 від 05.06.2023 наказу на переведення.
Суд також критично оцінює висновки пенсійного органу щодо відсутності у довідці про навчання №113 від 19.04.2023 відомостей про наказ на зарахування та форму навчання, оскільки факт прийняття позивача на навчання та його форма підтверджуються довідкою №560 від 05.06.2023 .
Разом з тим, відсутність у довідці про навчання №113 від 19.04.2023 відомостей про наказ на зарахування та форму навчання (у Млинівському радгосп-технікумі позивач фактично навчався лише з 10.06.1992 по 19.06.1992) не спростовує висновків суду, що загальний період навчання з 01.09.1988 по 19.06.1992 згідно пункту «д» статті 56 Закону №1788-XII підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію.
До того ж, ані в оскаржуваному рішенні, ані під час судового розгляду справи Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зазначило, яким чином відомості про наказ на зарахування та форму навчання могли б вплинути на зарахування відповідного періоду навчання до стажу роботи, що дає право на пенсію згідно пункту «д» статті 56 Закону №1788-XII.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, діяло не на підставі, у межах та у спосіб, що визначені законом.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову у перерахунку пенсії» №241670038659 від 12.07.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, з огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде, окрім визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії по інвалідності, із обов'язковим урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
Щодо визначення належного органу пенсійного фонду, яким має здійснювати повторний розгляд заяви позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення, (перерахунок) позивачці пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23.
За наведених вище мотивів суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині, що стосуються зобов'язань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та враховуючи ч.8 ст.139 КАС України, сплачений судовий збір підлягає повному стягненню у розмірі 1211,20 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (суб'єкта владних повноважень, який відмовив у призначенні пенсії, що слугувало підставою для звернення до суду), незважаючи на часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову у перерахунку пенсії» №241670038659 від 12.07.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2024 про перерахунок пенсії у зв'язку із зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004, із обов'язковим урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
4. У задоволенні іншої частини позову, - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.О. Григораш