про залишення позовної заяви без руху
06 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4738/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов,-
Адвокат Кропивницька У.М. звернулась з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною і скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05 листопада 2024 року №14669/Ж5/17-00-07-05-17/3649706992/ТД-ФС у розмірі 240 000,00грн;
- визнати протиправною і скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05 листопада 2024 року №14675/Ж5/17-00-07-05-17/3649706992/ТД-ФС у розмірі 1 200 000,00грн;
- визнати протиправною і скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22 листопада 2024 року №13754/19/00/0704/3649706992-ДПС у розмірі 240 000,00грн.
Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ознайомившись із позовною заявою та доданими документами, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Предметом даного позову є, зокрема, оскарження постанов Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05 листопада 2024 року №14669/Ж5/17-00-07-05-17/3649706992/ТД-ФС, від 05 листопада 2024 року №14675/Ж5/17-00-07-05-17/3649706992/ТД-ФС та від 22 листопада 2024 року №13754/19/00/0704/3649706992-ДПС на загальну суму 1680000,00 грн.
З тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач знав про винесення спірних постанов відповідачем ще у листопаді 2024 року, однак до суду з цим позовом звернувся лише 02.10.2025, тобто з пропуском встановленого частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до приписів частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте позивач не подав заяву про поновлення строку звернення до суду, із наведенням обставин (причин), пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, що суперечить частині шостій статті 161 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, разом із аргументами щодо поважності причин його пропуску та доказів, що обґрунтовують такі причини.
Окрім цього, суддя зазначає, що відповідно до ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Як встановлено з матеріалів поданої позовної заяви оскаржувані позивачем постанови винесені на підставі різних актів фактичної перевірки, за різними адресами здійснення господарської діяльності, стосовно різних працівників, з якими ФОП Драгоморецьким укладено відповідні різні договори про співпрацю.
За таких обставин суддя зазначає, що в даному випадку позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, відтак позивачу слід уточнити позовні вимоги, зокрема, шляхом розз'єднання позовних вимог в самостійне провадження.
Також, в силу ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Судовий збір згідно з ч.1 ст.3 Закону №3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ст.4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.3 Закону №3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн.
Разом з цим, позивачем до матеріалів позовної заяви документ про сплату судового збору не наданий.
Згідно ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині цієї ухвали.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Кушнір