06 жовтня 2025 року справа № 580/6200/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
02.06.2025 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною відмову, оформлену повідомленням від 08.04.2025 року за вих. №691/6256, Військової частини НОМЕР_1 (надалі - Відповідач), Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса: селище Зарічне, Самарівський район, Дніпропетровська область, про нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_2 , водія автомобільного відділення 1-ї танкової роти, танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса: селище Зарічне, Самарівський район, Дніпропетровська область, здійснити нарахування та проводити виплату з 09.04.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 грошового забезпечення зниклого старшого солдата ОСОБА_2 , водія автомобільного відділення 1-ї танкової роти, танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
В обґрунтування вимог зазначено, що листом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2025 року №691/6256 Позивачу було неправомірно та безпідставно відмовлено у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення в розмірі 20% його зниклого батька - старшого солдата ОСОБА_2 , водія автомобільного відділення 1-ї танкової роти, танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , незважаючи на те, що ним був поданий повний пакет документів та були відсутні особи, які вказані в абзаці 4 ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач додатково наголосив, що був на утриманні свого батька.
Представник військової частини НОМЕР_1 позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що відмова у призначенні та виплаті Позивачу грошового забезпечення його зниклого батька в розмірі 20% є правомірною, оскільки останнім не було доведено, що він перебував на утриманні свого батька, а також те, що відсутні інші особи, які вказані в абзаці 4 ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новоукраїнка Куйбишевського району Запорізької області.
Батьком Позивача є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_5 , виданим виконкомом Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області 05.02.2004 року.
24.02.2022 року батько Позивача був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 та проходив службу в званні старшого солдата, перебуваючи на посаді водія 1-ї танкової роти, танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до сповіщення сім'ї № 8 від 17.04.2024 року, водій 1-ї танкової роти, танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається зниклим безвісти при виконанні військового обов'язку з 09.04.2024 року поблизу н.п. Уманське, Покровського району Донецької області.
З урахуванням вищевказаної обставини, 17.02.2025 року Позивач подав через ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву командиру військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату йому з 09.04.2024 року 20% грошового забезпечення безвісти зниклого батька ОСОБА_2 .
27.04.2025 року на адресу Позивача засобами поштового зв'язку надійшло повідомлення від командира військової частини НОМЕР_1 за вих. №691/6256 від 08.04.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого батька.
Вважаючи вказану відмову протиправно, Позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
У відповідності до ст.1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах свободах, визначених законодавством України (ст.2 Закону №2011-XII).
У відповідності до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII, Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до приписів ч.6 ст.9 Закону №2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).
За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення (п.2 Поряду №884).
У відповідності до п.3 Поряду №884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:
копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);
копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;
копія документа, що підтверджує:
- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);
- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;
- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;
копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;
копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;
копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;
інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення, що прямо передбачено п.4 Поряду №884).
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:
- подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;
- подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;
- з'ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.
Тобто, Порядом №884 визначені виключні підстави для відмови у виплаті грошового забезпечення зниклого військовослужбовця, такі підстави є визначеними, зрозумілими та такими, що не потребують двоякого тлумачення.
У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку.
Системний аналіз положень чинного законодавства дає суду підставу дійти висновку, що право на виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця у розмірі 20 відсотків мають, зокрема його повнолітні діти, рідні брати (сестри), законним представником яких є військовослужбовець, у разі відсутності особистого розпорядження військовослужбовця на випадок полону та осіб, зазначених в абз. 4 ч.6 ст.9 Закону №2011-XII.
Представництво за законом врегульовано ст. 242 Цивільного кодексу України.
Так, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
В даному випадку Позивачем не доведено, що його батько - ОСОБА_2 був його законним представником в силу ст.242 ЦК України, як повнолітньої особи, такі докази не були додані до заяви від 17.02.2025 року про призначення та виплату грошового забезпечення зниклого військовослужбовця, а також до матеріалів справи, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що відмова командира військової частини НОМЕР_1 у призначенні та виплаті Позивачу грошового забезпечення його зниклого батька у розмірі 20% є правомірною, в зв'язку з чим вимоги позовної заяви є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Доводи позивача, що він знаходився на утриманні свого батька, у зв'язку з навчанням до досягнення 23 років у Черкаському Національному Університеті не беруться судом до уваги, оскільки, у відповідності до вимог ст.315 ЦПК України, факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється судом. Натомість, довідка Черкаського Національного Університету про навчання Позивача не свідчить, що останній знаходився на утримані свого батька.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам позивачем не надано достатньо належних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Решта доводів Позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 06.10.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО