29 вересня 2025 року справа № 580/8489/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просить:
- визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася у тому, що посадові особи зазначеної військової частини НОМЕР_1 не ознайомили позивача з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2025 року №89 (з адміністративно-господарської діяльності) перед тим, як відібрати у позивача пояснення у рамках службового розслідування, яке здійснювалося на виконання зазначеного наказу;
- визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася у тому, що посадові особи зазначеної військової частини НОМЕР_1 не надали позивача на його клопотання копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2025 року №89 (з адміністративно-господарської діяльності) або витягу з цього наказу перед тим, як у позивача відбирали пояснення у рамках службового розслідування, яке здійснювалося на виконання зазначеного наказу;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати позивачу завірену належним чином копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2025 року №89 (з адміністративно-господарської діяльності) або витяг з цього наказу;
- визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася у тому, що посадові особи зазначеної військової частини НОМЕР_1 не ознайомили позивача з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №27 (з основної діяльності) перед його вибуттям на нове місце служби;
- визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася у тому, що посадові особи зазначеної військової частини НОМЕР_1 не надали у встановлений чинним законодавством України термін відповідь на запит на інформацію від 08 липня 2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на запит на інформацію від 08 липня 2025 року;
- визнати незаконним та необґрунтованим наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №27 (з основної діяльності), в тій частині, якою позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на мене дисциплінарне стягнення «сувора догана».
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 справу призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 червня 2025 року посадова особа адміністративного відділу штабу військової частини НОМЕР_1 довела позивачу про те, що до військової частини НОМЕР_1 надійшов наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 24 червня 2025 року №958, яким переведено до резервного підрозділу військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 .
Позивач вважав недостатнім строк здачі справ визначений у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2025 року №130, тому подав 28 червня 2025 року до адміністративного відділу військової частини НОМЕР_1 рапорт про уточнення порядку виконання цього наказу. Оскільки посадові особи військової частини НОМЕР_1 відмовились реєструвати вказаний рапорт, позивач 28 червня 2025 року звернувся до Державного бюро розслідувань електронною поштою з повідомленням про кримінальне правопорушення, а також звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 електронною поштою зі скаргою.
За твердженням позивача, у зв'язку з відсутністю відомостей про реєстрацію повідомлення про кримінальне правопорушення та скарги, позивач поїхав 29 червня 2025 року до м. Києва з метою особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Державного бюро розслідувань, оскільки останні не вжили, на думку позивача, достатніх заходів для спонукання посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щоб зареєструвати рапорт позивача від 28 червня 2025 року.
Позивач вважає, що не повинен був повідомляти командування військової частини НОМЕР_1 про свій виїзд за межі військової частини, оскільки в такому випадку останнє могло чинити перешкоди позивачу для виїзду до м. Києва.
Після повернення з міста Києва позивач дізнався, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2025 року №89 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування, за результатами якого видано наказ від 30 червня 2025 року №133 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
Позивач зазначив, що службове розслідування проведено не об'єктивно, упереджено, у ньому не були враховано причин та умов мого вчинку, що службове розслідування проведено з порушенням процесуальних норм, тому вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивач був обізнаний про видання наказу від 27.06.2025 № 130, що також підтверджується документами, поданими разом з позовною заявою до Черкаського окружного адміністративного суду, яким відкрито провадження у справі №580/7495/25.
За твердженням представника відповідача позивач мав звертатись із рапортом до начальника групи впровадження та супроводження інформаційних (автоматизованих) систем штабу військової частини НОМЕР_1 , оскільки останній знав про необхідність здавання справ та посади позивачем у визначений командиром військової частини НОМЕР_1 строк.
Позивач не звертався рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , який призначив службове розслідування наказом від 29.06.2025 № 88 «Про призначення службового розслідування» з метою уточнення причин і умов, а також встановлення осіб, чиї дії або бездіяльність сприяли самовільному залишенню розташування військової частини в умовах дії воєнного стану старшим офіцером групи впровадження та супроводження інформаційних (автоматизованих) систем штабу військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 . Крім того, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 88 взагалі не стосується позивача та його позовних вимог, пред'явлених до військової частини НОМЕР_1 .
Представник відповідача вважає, що позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки він 29.06.2025 здійснив самовільне залишення частини та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків, чим порушив військову дисципліну. Також зазначив, що позивач в своїй позовній заяві фактично зізнається в тому, що вчинив самовільне залишення місце служби 29.06.2025 без відповідного дозволу командування з метою вирішення своїх особистих питань. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина позивача виражалась у формі прямого умислу.
За твердженням представника відповідача, 21.07.2025 представником військової частини НОМЕР_1 направлено відзив на позовну заяву у справі № 580/7495/25, додатком до якого було надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» (з основної діяльності) від 30.06.2025 № 27, який направлено й позивачу, що підтверджується квитанцією № 4035851 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. Щодо звернення позивача 08.07.2025 із запитом на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначаю, що така електронна адреса не закріплена, як офіційна електронна адреса військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У поданих до суду поясненнях позивач не погодився з викладеними відповідачем твердженнями та наполягав на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді старшого офіцера групи впровадження та супроводження інформаційних (автоматизованих) систем штабу військової частини НОМЕР_1 та з 09.06.2025 року залучений до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у складі військової частини НОМЕР_1 , для здійснення заходів із забезпечення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в районі виконання бойових (спеціальних) завдань, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №112 від 09.06.2025.
28 червня 2025 року позивачу під особистий підпис доведено наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України про його переведення до резервного підрозділу військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2025 року №130 (по стройовій частині).
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 29.06.2025 військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2029 №89 призначено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, а також встановлення осіб, чиї дії або бездіяльність сприяли самовільному залишенню розташування військової частини в умовах дії воєнного стану ОСОБА_1 .
Службовим розслідуванням встановлено, що позивач діючи умисно та протиправно, з метою ухилення від виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану, 29.06.2025 самовільно залишив військову частину та проводив час на власний розсуд, чим порушив військову дисципліну.
На підставі матеріалів службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 30.06.2025 №27, яким за самовільне залишення 29.06.2025 розташування військової частини в умовах дії воєнного стану, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
Згідно наказу командира військова частина НОМЕР_1 (по стройовій частині) №133 від 30.06.2025 майора ОСОБА_1 , старшого офіцера групи впровадження та супроводження інформаційних (автоматизованих) систем штабу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 24 червня 2025 року №958 на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що справи і посаду здав та вибув до нового місця служби. З 30 червня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення зняти зі сніданку 01 липня 2025 року.
Також у вищезазначеному наказі вказано, що за самовільне залишення військової частини, на підставі п. 15 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» не виплачувати премію за червень 2025 року. Крім того, за самовільне залишення військової частини, на підставі п.15 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» не виплачувати додаткову винагороду за червень 2025 року.
Позивач вважає, що допустили порушення його прав, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут ЗСУ), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
З наведеного правового регулювання спірних правовідносин, вбачається, що військовослужбовець зі службових питань подає рапорти, які мають бути розглянуті у встановленому порядку.
У відповідності до ст. 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Пунктом 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно зі ст. 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2027 року №608 (далі - Порядок №608).
Відповідно до п. 3 Розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Отже, нормами Порядку №608 визначено право військовослужбовця знати підстави проведення службового розслідування та бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування. При цьому, обов'язку ознайомлювати військовослужбовця з наказом про призначення службового розслідування норми Порядку №608 не містять.
Зі змісту бланку отримання пояснень від позивача, який датовано 29.06.2025 вбачається, що начальником групи з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушення військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 позивача ознайомлено з підставами проведення службового розслідування та правами і обов'язками під час проведення службового розслідування, про що позивач поставив свій підпис на 2 аркуші пояснень.
Наведене свідчить, що позивач у належний спосіб ознайомлений з підставами проведення службового розслідування. При цьому, доказів подання клопотання про надання копії наказу про призначення службового розслідування, позивач не надав, тому в суду відсутні підстави вважати порушеними права позивача в цій частині. За відсутності спору між сторонами щодо видачі копії наказу від 29.06.2029 №89, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.
Вирішуючи питання про правомірність наказу №27 від 30.06.2025, суд зазначає, що позивач підтвердив, що 29.06.2025 залишив розташування військової частини без дозволу безпосереднього керівника та керівництва військової частини НОМЕР_1 . Позивач обґрунтовує відсутність його на службі необхідністю вибуття до АДРЕСА_1 з метою спонукання командування військової частини НОМЕР_1 зареєструвати рапорт від 28.06.2025, однак ці обставини не звільняють його від обов'язку узгоджувати свою відсутність на службі з керівництвом військової частини. Позивач не позбавлений можливості оскаржити бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в реєстрації рапорту, але це наділяє позивача повноваженнями автоматично діяти на власний розсуд та залишати розташування військової частини.
Суд зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Аналогічні правові висновки неодноразово висловлені Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №816/70/16, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18.
Обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення в повній мірі узгоджується зі значимістю вчиненого позивачем проступку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржений наказ №27 від 30.06.2025 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, є обґрунтованим та справедливим.
Щодо ознайомлення позивача з наказом №27 від 30.06.2025, суд зазначає, що відповідно до п. 2 розділу VI Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
Всупереч наведених вимог Порядку №608 відповідач не надав до суду доказів ознайомлення позивача під підпис із наказом №27 від 30.06.2025, тому в цій частині позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання незаконною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася у тому, що посадові особи зазначеної військової частини НОМЕР_1 не ознайомили позивача з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №27.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог в частині нерозгляду запиту позивача про надання інформації від 08.07.2025, суд враховує, що позивач направив на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 , запит про надання інформації від 08 липня 2025 року, у якому просив після завершення службового розслідування:
1. надати йому на паперових носіях завірену належним чином копію усіх матеріалів службового розслідування, яке проводиться на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2025 року №88 (з адміністративно- господарської діяльності);
2. надати йому на паперових носіях завірену належним чином копію носія інформації, на якому міститься розписка позивача про те, що йому доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2025 року №88 (з адміністративно- господарської діяльності).
Відповідь на вказаний запит відповідач не надав та посилається у відзиві на адміністративний позов на те, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою військової частини НОМЕР_1 . Однак, суд звертає увагу, що у відповідь на запит позивача до Міністерства оборони України від 03.07.2025 позивачу надійшла відповідь від військової частини НОМЕР_5 у формі листа №502/2/6/25/769 від 08.07.2025, в якому повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 виконує бойові завдання на визначених командуванням ділянках та запропоновано здійснювати листування з військовою частиною НОМЕР_1 за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
Отже, твердження відповідача, що вказана електронна адреса не є офіційною, не відміняє тієї обставини, що вона використовується для зв'язку з військовою частиною НОМЕР_1 .
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що в розумінні ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 5 Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2)розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пункт 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI передбачає, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
В розумінні ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 Закону № 2939-VI письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2)загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Частиною 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
З аналізу наведених вимог закону слідує висновок, що розпорядник інформації має надати достовірну та повну інформацію за запитом заявника.
Суд звертає увагу, що згідно частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Твердження відповідача, що електронний запит може вважатись одержаним у випадку надіслання підтвердження запитувачу, суд вважає необґрунтованими, оскільки всупереч наведених імперативних норм процесуального закону, відповідач не надав доказів того, що запит позивача не надходив на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 Також відповідач не надав доказів реєстрації запиту та його розгляду по суті, або надання останньому обґрунтованої відмови в задоволенні запиту.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в тому, що посадові особи військової частини НОМЕР_1 не надали у встановлений чинним законодавством України строк відповідь на запит позивача на інформацію від 08 липня 2025 року
При обранні належного способу захисту порушених прав позивача, суд враховує, що він повинен забезпечувати максимальне відновлення порушених прав позивача, тому для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на запит на інформацію позивача від 08 липня 2025 року.
Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в тому, що посадові особи військової частини НОМЕР_1 не ознайомили ОСОБА_1 з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №27 (з основної діяльності).
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в тому, що посадові особи військової частини НОМЕР_1 не надали у встановлений чинним законодавством України строк відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 08 липня 2025 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) надати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 08 липня 2025 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО