07 жовтня 2025 року справа № 580/8866/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області від 24.07.2025 № 232730027545 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 з 29.12.1998 по 10.03.2006 в органах Державної податкової служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 16.07.2025 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.07.2025 № 77-Ф, від 15.07.2025 № 76-Ф.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. 16.07.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та надала дві довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.07.2025 № 77-Ф, від 15.07.2025 № 76-Ф. За результатами розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення від 24.07.2025 № 232730027545 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки позивач у період з 29.12.1998 по 10.03.2006 працювала на посадах в органах Державної податкової служби України, які не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21.08.2025 до суду надійшов відзив від відповідача, у якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що Законом №889 поширене право на призначення пенсії державного службовця виключно на осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців, однак періоди роботи службових/посадових осіб Державних податкових інспекцій, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.97 « 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не має стажу роботи 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців призначити заявниці пенсію за нормами Закону № 889 на має підстав.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
16.07.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перехід на інший вид пенсію, в якій просила перевести її з пенсії за віком на пенсію по державній службі відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Рішенням від 24.07.2025 № 232730027545 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що робота в податкових органах не є стажем роботи на посадах державного службовця в розумінні Закону України №889, що надає право на призначення пенсії за Законом №889, адже відповідно до ст. 3 Закону №889 його дія не поширюється, окрім інших, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 № 559 “Питання державної податкової служби» введено персональні звання для працівників державних податкових інспекцій. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.97 № 503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань. Відтак, періоди роботи працівників/службових осіб державних податкових адміністрацій (інспекцій), посадових осіб державної податкової служби/органів доходів і зборів на посадах, в період на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання періоди роботи не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. З огляду на вищевказані нормативно- правові акти, періоди роботи службових (працівників державних податкових інспекції), в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 (далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до цього закону.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок № 229).
Пунктом 4 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
Так, статтею 46 цього Закону визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
У пункті 6 Порядку також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Системний аналіз цих норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу», є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, законодавець визначив певні умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла віку 60 років, що підтверджується даними паспорта серії НОМЕР_1 .
Відповідач не зарахував до стажу державної служби позивача періоди роботи в податкових органах з 29.12.1998 по 10.03.2006, посилаючись на те, що робота в податкових органах не є стажем роботи на посадах державного службовця в розумінні Закону України №889, що надає право на призначення пенсії за Законом №889, адже відповідно до ст. 3 Закону №889 його дія не поширюється, окрім інших, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання.
Суд не погоджується з таким висновком пенсійного органу з огляду на таке.
Як зазначив суд вище, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, у спірному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 03.04.1994 № 283 (далі - Порядок №283).
Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 15 Закону № 509-XII посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби. Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
У постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження КМУ від 12.09.1997 №503-р Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
Частиною другою статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (далі Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 у справі № 21-275а13 вказано, що аналіз положень ст. 37 Закону №3723, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ (чинного на час роботи позивача в податковому органі) дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 (справа № 586/965/16-а) та підтримав в подальшому Верховним Судом у постанові від 18.03.2021 (справа № 500/5183/17).
З 12.08.2012 нормами ПК України встановлено, що державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена ПК України і іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборі; платежів. Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з пунктом 342.6 статті 342 ПК України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
Посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 343.2 статті 343 ПК України).
Відповідно до положень статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
З матеріалів справи вбачається, що згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.08.1984 ОСОБА_2 за спірний період:
29.12.1998 прийнята на посаду державного податкого інспектора у відділ податків фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб на період відсутності основного працівника (наказ № 119 від 29.12.1998);
29.12.1998 прийняла присягу «Державного службовця» на підставі ст. 17 ЗУ «Про державну службу»;
01.07.1999 переведена постійно на посаду державного податкоого інспектора у той самий відділ (наказ № 55-ю від 23.06.1999);
21.12.1999 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби 3-го рангу» (наказ № 132 від 23.12.1999);
01.07.2000 відділ податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб переіменоване у відділ стягнення податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб (наказ № 101 від 30.06.2000);
12.01.2001 призначена на посаду старшого держподаткового інспектора у тому ж відділі (наказ № 11 від 12.01.2001);
21.12.2002 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби 2-го рангу» (наказ № 144 від 23.12.2002);
05.09.2005 у зв'язку зі змінами організації структури та штатного розпису відділ стягнення податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб перейменовано у відділ оподаткування фізичних осіб (наказ № 38-о від 05.09.2005);
10.03.2006 звільнена згідно п.5 ст. 36 КЗпП України впорядку переведення у контрольно-ревізійне управління в Донецькій області.
Враховуючи зазначені вище норми права, суд вважає висновок відповідача стосовно того, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є невірним, оскільки суперечать нормам діючого законодавства.
Враховуючи викладене, період роботи позивача в податкових органах в період з 29.12.1998 по 10.03.2006 зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відтак, суд доходить висновку про необхідність включення періоду роботи позивача, на посадах у Державній податковій службі з 29.12.1998 до 10.03.2006 згідно з відомостями трудової книжки позивача до стажу державної служби, що враховується при призначенні пенсії.
Присвоєння посадовим особам податкових органів спеціальних звань, а не рангів державного службовця, не скасовує викладених вище положень щодо включення спірного періоду роботи до стажу державної служби.
З урахуванням зазначеного, суд констатує наявність у позивача станом на 01.05.2016 більше 10 років стажу на посадах державної служби.
Таким чином, оскільки позивач досягла пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону № 1058 (60 років), має наявний страховий стаж (обставина не заперечується відповідачем, крім того позивачу призначено пенсію згідно Закону № 1058, при цьому позивач має стаж на посаді державної служби станом на 01.05.2016 більше 10 років, на зазначену дату займала посаду державної служби, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця за віком згідно з ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII.
Вказаний висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної згідно Закону № 1058, на пенсію за віком державного службовця, у зв'язку із чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №232730027545 від 24.07.2025 належить визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У спірному випадку відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення щодо відмови позивачу в переведенні з одного виду пенсії на інший, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обгрунтованими.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Під час розгляду цієї справи суд надав оцінку тим підставам, які, на думку відповідача, перешкоджали призначенню позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Разом з тим, у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, оскільки саме Пенсійний фонд України є тим органом до компетенції якого віднесена функція щодо обрахунку страхового стажу, обчислення розміру пенсії, та вирішення питання щодо наявності права у особи на пенсію. Суд вказує, що пенсійним органом не надано оцінку наявності у позивача права на пенсію із урахуванням спірного періоду роботи у сукупності із іншими критеріями, які дають право на пенсію державного службовця та її розмір.
Крім того, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області перевести позивача з одного виду пенсії на інший з урахуванням довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.07.2025 № 77-Ф, від 15.07.2025 № 76-Ф, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, так як пенсійний орган в цій частині жодне рішення не приймав. Тому, суд не може підмінити цей державний орган та прийняти замість такого суб'єкта владних повноважень рішення, або ж надати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, віднесених до компетенції такого органу, адже такі дії виходять за межі визначених для суду повноважень законодавцем.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з частковим задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.07.2025 № 232730027545 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області (93404, Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21782461) зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 29.12.1998 до 10.03.2006 в органах Державної податкової служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області (93404, Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21782461) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 16.07.2025 про переведення з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» від 09.07.2023 № 1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Справу розглянуто з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності головуючого судді з 01.10.2025 до 06.10.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ