18 вересня 2025 року справа № 580/4927/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/4927/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
05.05.2025 вх.№22894/25 позивач у позовній заяві просить:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 09.12.2021 індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 09.12.2021 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, 10.07.2025 здійснений перехід до загального позовного провадження. 29.08.2025 суд ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити розгляд справи по суті на 04.09.2025, 08.09.2025, 18.09.2025.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 з 21.07.2002 до 24.12.2021 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до наказу від 09.12.2021 №351 позивач звільнений з військової служби, проте у спірний період служби позивачу не виплачена повна індексація грошового забезпечення. 27.03.2025 позивач направив заяву до відповідача із проханням надати довідку про розмір основних щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 09.12.2021, проте відповідач на звернення не надав довідку про доходи позивача, тому для вирішення спору позивач звернувся до суду. Позивач стверджує: відповідачем з 01.03.2018 проігноровані вимоги абз.3,4,6 п.5 Порядку №1078, а виконані лише вимоги абз.1,2 п.5 Порядку №1078.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач 29.08.2025 вх.№43839/25 надав до суду відзив, та повідомив, що індексація грошового забезпечення позивачу проведена відповідно до вимог норм Закону №1282, оскільки суми індексації грошового забезпечення обчислені згідно норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, визначених Постановою №1078, Постановою №1013 з урахуванням рівня підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом в грудні 2015 року у порядку, визначеному Додатком 5, абзацами 8-10 пункту 5 Постанови №1078. Надалі, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX на 2023 рік, було зупиненою дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
В період з 21.07.2002 по 24.12.2021 рік позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказом командувача оперативного командування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 09.12.2021 №351 позивача звільнено в запас за станом здоров'я.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 24.12.2021 №224 позивача виключено зі списків відповідача та всіх видів забезпечення.
29.03.2022 позивач подав позовну заяву про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 до 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі №580/1711/22 позовні вимоги задоволено.
27.03.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі №580/1711/22, додатково просив надати довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені за період з 01.01.2016 по 09.12.2021, а також детальний розрахунок індексації грошового забезпечення, проте не просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 09.12.2021 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
03.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 листом за вих. №1021/7/1128 повідомив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі №580/1711/22 нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 на загальну суму 83 626,23 грн та зазначив, що виплата коштів буде здійснена після надходження фінансування, проте не надав позивачеві довідку, тому позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Під час розгляду справи і вирішення спору відповідач надав довідку від 10.09.2025 №2994 - а.с.76.
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховний Суд у справі №400/3826/21 ЄДРСР 109759334 у п.90.1 вказав: індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з'явилося право на індексацію; п.91 - щодо “фіксованої» суми індексації, то варто зазначити, що Закон України “Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять; п.100 системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Суду підстави дійти висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу ОСОБА_1 відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці; п.87 - Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної» та “індексації-різниці». Верховний Суд висновує у постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17: механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення. У постанові від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд у частині позовних вимог за період з 01.03.2018, вказав, що для правильного вирішення вимог позивача щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018, суди повинні були установити, чи відбувалося у період з лютого 2018 року зростання розміру постійних складових грошового забезпечення позивача. У пункті 102 постанови Верхового Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 ЄДРСР 109759334 міститься висновок щодо застосування абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, а саме: вказано, що позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Правовідносини щодо грошового забезпечення військовослужбовців регулюються: Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011). постановою Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 № 1294, постановою Кабінету Міністрів України від “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889, проте не регулюють питання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв'язку із затримкою з вини роботодавця усіх належних виплат під час звільнення.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 статті 9 Закону №2011).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Дія Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 1-3 Порядку № 159).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII ). Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з статтею 3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Згідно з ч. 1 статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опублікований індекс споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджений порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до п. 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 1, 5 Порядку №1078 нарахування й виплата суми індексації є обов'язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною ( ОСОБА_2 . Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей / https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/standart-dokazuvannya-vnutrishne-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.html).
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Оскільки обставини проходження служби позивачем встановлені у справі №580/1711/22, тому не належать доказуванню в силу ч.4 ст.78 КАС України, проте під час розгляду заяви від 27.03.2025 (а.с.18-19) - позивач вказує про суму виконавчого збору на виконання рішення у справі №580/1711/22 та просить виконати та розглянути звернення відповідно до ч.2 ст.20 Закону України “Про звернення громадян», тому шляхом надання відповіді з додатками відповідач допустив протиправну бездіяльність у контексті немотивованої відповіді - не забезпечення виконання ч.5 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», ч.4 ст.6 Закону України “Про адміністративну процедуру» (висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права), позаяк відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру». Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру», вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України. .
Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними (М.Білак. З повагою до особи / https://zib.com.ua/ua/print/132873-osnovni_principi).
Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Принцип “належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).
Здійснюючи судовий контроль, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення роботодавця під час проходження служби позивачем, що їх винесли принципу “доброго/належного» врядування та обовязків податкового агента.
Добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22).
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду.
Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а).
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, який відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб'єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб'єкта. Рішення, яке приймається суб'єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Суд перевірив доводи сторін і надані докази та дійшов висновку про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 час розгляду звернення ОСОБА_1 та надання немотивованої відповіді, не забезпечення сприяння особі у реалізації права бути почутим з метою моделювати подальшу поведінку в тривалому очікуванні офіційних документів щодо грошового забезпечення та відповіді з урахуванням розмежування передбачених процеду згідно із Законом України «Про адміністративну процедуру» та Законом України 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» зі змінами (ст.20 визначає термін розгляду звернень громадян) щодо реалізації повноважень у спірних правовідносинах адміністративним органом у визначенні Закону України «Про адміністративну процедуру», тому належить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2025 для надання мотивованої відповіді з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо бездіяльності належить відмовити як необгрунтованим (позивач не обгрунтував зміст і характер порушеного права) та не підтвердив доказами суму різниці індексації на час звернення до суду.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору (особа з інвалідністю, посвідчення серії НОМЕР_3 ), підстави для розподілу судового збору відсутні.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.03.2025.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2025.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не належать.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.
Копію рішення суду направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 [ АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ].
Рішення суду складене 07.10.2025 (протягом 10 робочих днів з урахуванням тимчасової непрацездатності та лікування судді).
Суддя Лариса ТРОФІМОВА