Справа № 560/5137/25
іменем України
07 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві і Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 06.02.2025 №221550003765 про відмову в призначенні пенсії за віком,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 21.08.1992 по 30.12.1992 та з 31.12.1992 по 19.01.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , з 20.01.1995 по 01.12.1999 та з 01.12.1999 по 31.03.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_1 та
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 30.01.2025, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням від 06.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у призначенні пенсії за віком, через відсутність необхідного страхового стажу (31 рік), при наявному 25 років 08 місяців 10 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 21.08.1992 по 30.12.1992, з 31.12.1992 по 19.01.1995 (записи про звільнення не засвідчені підписом та не завірені печаткою); з 20.01.1995 по 01.12.1999 (виправлення номеру наказу на звільнення); з 01.12.1999 по 31.03.2001 (відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу). Вважає рішення від 06.02.2025 протиправним, у зв'язку з тим, що не може нести відповідальності за заповнення трудової книжки. Просить задовольнити позовні вимоги.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
До суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до позовної заяви, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис і засвідчується печаткою. Відповідно наданих до заяви документів про стаж та згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 25 років 8 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом на подання відзиву не скористалось.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.08.1986 позивач працював:
з 21.08.1992 по 30.12.1992 слюсарем-ремонтником 3-го розряду в ДП "Новотроїцький маслосирзавод" на посаду слюсар-ремонтник 3-го розряду,
з 31.12.1992 по 19.01.1995 слюсарем-ремонтником 3-го розряду в ОП "Новотроїцький маслосирзавод",
з 20.01.1995 по 01.12.1999 слюсарем-ремонтником 3-го розряду у ВАТ "Новотроїцький маслосирзавод",
з 01.12.1999 по 31.12.2000 слюсарем-ремонтником 3-го розряду, а з з 01.01.2001 по 31.03.2001 контролером сторожевої охорони в ДП "Новотроїцькиймаслосирзавод".
Рішенням від 06.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік), при наявному 25 років 08 місяців 10 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 21.08.1992 по 30.12.1992, з 31.12.1992 по 19.01.1995 (записи про звільнення не засвідчені підписом та не завірені печаткою); з 20.01.1995 по 01.12.1999 (виправлення номеру наказу на звільнення); з 01.12.1999 по 31.03.2001 (відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу).
Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу від 06.02.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058- ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
Положеннями пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком згідно із Законом №1058- ІV слугувала відсутність необхідного стажу роботи (31 рік). До страхового стажу позивача пенсійний орган не зарахував період роботи з 20.01.1995 по 01.12.1999 через виправлення у трудовій книжці номеру наказу про звільнення.
З 20.06.1974 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 (далі - Інструкція № 162).
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення та вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3 Інструкції № 162 записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.
За приписами пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження, заохочення та інше, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис.
Посилання відповідача-1 щодо виправленої дати звільнення у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 15.08.1986 суд вважає необґрунтованим, оскільки неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цих трудових книжках.
Отже, трудовим законодавством України не передбачений обов'язок працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Тому, період роботи з 20.01.1995 по 01.12.1999 слід зарахувати до страхового стажу позивача.
Вирішуючи вимоги щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.1999 по 31.03.2001 суд враховує таке.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Отже, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (згідно даних про сплату страхових внесків).
До 01.01.2004 стаж для призначення пенсії визначався відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ, якою передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Враховуючи, що період роботи з 01.12.1999 по 31.03.2001 підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.08.1986, підстави для відмови у зарахуванні вказаного поріоду до страхового стажу відсутні.
Вирішуючи позовні вимоги про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 21.08.1992 по 30.12.1992 та з 31.12.1992 по 19.01.1995 суд враховує таке.
Відповідно до положень пунктів 17, 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
В матеріалах справи відсутні докази надання позивачем документів, передбачених пунктом 17 Порядку №637, для підтвердження періодів роботи з 21.08.1992 по 30.12.1992 та з 31.12.1992 по 19.01.1995.
Тому, суд вважає правомірною відмову у зарахуванні періодів роботи (з 21.08.1992 по 30.12.1992 та з 31.12.1992 по 19.01.1995) до страхового стажу позивача внаслідок їх не підтвердження записами у трудовій книжці та іншими поданими документами. Тому заявлені вимоги щодо їх зарахування суд вважає необгрунтованими.
За змістом частин 1 і 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведена правомірність рішення від 06.02.2025. Тому це рішення підлягає скасуванню.
Положеннями пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.
Відповідачі не розглянули заяву позивача від 30.01.2025 в порядку, передбаченому пенсійним законодавством, не дослідили та не надали оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком, тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог судовий збір необхідно стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 20.01.1995 по 31.03.2001 та повторно розглянути заяву від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановлених судом обставин.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 484,48 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 , код ЄДРПОУ - 42098368) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук