Справа № 560/17064/25
06 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 01 серпня 2025 року №31, про відмову ОСОБА_1 в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - на утриманні якого перебуває троє дітей, за умови відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
- зобов'язати Комісію із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу в особливий період під час мобілізації, на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - на утриманні якого перебуває троє дітей, за умови відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, з врахуванням висновків суду викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.
Одночасно з позовною заяву 03 жовтня 2025 року подано заяву, в якій ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони усім діючим на території України територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії мобілізаційного характеру, відносно ОСОБА_1 , до набрання рішенням в адміністративній справі щодо визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, законної сили.
В обґрунтування заяви зазначено, що на утриманні позивача знаходяться троє його неповнолітніх дітей. Проте, за результатами розгляду заяви позивача про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, протиправно прийнято рішення про відмову у її наданні. Зазначена відмова оскаржується в судовому порядку. При цьому, станом на день подання позову, позивач з 28.07.2025 перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що у військово-обліковому документі міститься відповідна відмітка. Усі діючі ТЦК та СП на території України мають повноваження провести призов позивача. Проведення призову позивача на військову службу унеможливить в майбутньому виконання рішення суду. Водночас, вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 - 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
ОСОБА_1 зазначає про протиправність відмови у наданні йому відстрочки та оскарження її в судовому порядку. Проте, сама лише незгода з рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення (або імовірне звернення) до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
При цьому, встановити наявність очевидних ознак протиправності відмови, на аргументах протиправності якої ґрунтується мотивувальна частина поданої заяви про забезпечення позову, можливо на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, під час розгляду судової справи по суті.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.
Судження ОСОБА_1 мають суб'єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.
При цьому, ОСОБА_1 не додав жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття дій щодо його призову на військову службу. Тобто твердження ОСОБА_1 про його подальшу мобілізацію базуються виключено на припущеннях.
Посилання позивача на оголошення його у розшук, не є безумовним доказом протиправності таких дій.
Безумовно, рішення, бездіяльність чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів взаємовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Більше того, якщо виходити із припущень ОСОБА_1 щодо негативних наслідків у вигляді призову на військову службу, то суд не погоджується з ними, оскільки положеннями статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено можливість звільнення військовослужбовців з військової служби.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Таким чином, ОСОБА_1 не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 не довів необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, заява про забезпечення позову не належить задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк