Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 жовтня 2025 року № 520/31326/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) за №213050037115 від 07.02.2024 року;
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344), яка полягала у відмові ОСОБА_1 зарахувати періоди з 04.02.1985 року по 13.04.1987 року, з 29.04.1987 року по 05.10.1987року, з 20.04.1989 року по 15.12.1989 року, з 02.01.1990 року по 08.06.1990 року, з 02.01.1992 року по 03.03.1995 року на підставі трудової книжки від 15.09.1980 року серії НОМЕР_2 , період з 07.12.2001 року по 31.12.2003 року на підставі свідоцтва про держану реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 до стажу позивача для призначення пенсії.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) зарахувати період з 04.02.1985 року по 13.04.1987 року, з 29.04.1987 року по 05.10.1987 року, з 20.04.1989 року по 15.12.1989 року, з 02.01.1990 року по 08.06.1990 року, з 02.01.1992 року по 03.03.1995 року на підставі трудової книжки від 15.09.1980 року серії НОМЕР_2 , період з 07.12.2001 року по 31.12.2003 року на підставі свідоцтва про держану реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 до стажу для призначення пенсії, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 та заяви про призначення пенсії від 01.02.2024 року та провести відповідні виплати.
В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку із досягненням 61-річного віку позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI). Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області відмовлено у зарахуванні стажу з 04.02.1985 по 13.04.1987 в зв'язку з виправленням дати наказу при прийнятті на роботу, яке не завірене належним чином; період роботи в колгоспі з 29.04.1987 по 05.10.1987, у зв'язку з відсутністю кількості вироблених трудоднів в колгоспі; період роботи з 20.04.1989 по 15.12.1989, оскільки різниця між датою прийняття та датою наказу про прийняття на роботу складає більш 1 місяця (20.04.1989 - 26.04.1986); період роботи з 02.01.1990 по 08.06.1990, у зв'язку з виправленням дати наказу при прийнятті на роботу, яке не завірене належним чином та відсутністю номера та дати наказу про звільнення з роботи; період роботи з 02.01.1992 по 03.03.1995, у зв'язку з відсутністю номера та дати наказу про звільнення з роботи.
Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 18.11.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 19.11.2024 направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 19.11.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
Позивач 01.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 01.02.2024 розглянуто Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Харківській області.
Рішенням від 07.02.2024 №2130050037115 ГУ ПФУ в Харківській області відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з не зарахуванням до пенсійного стажу періоди з 04.02.1985 по 13.04.1987, у зв'язку з виправленням дати наказу при прийнятті на роботу, яке не завірене належним чином; період роботи в колгоспі з 29.04.1987 по 05.10.1987, у зв'язку з відсутністю кількості вироблених трудоднів в колгоспі; період роботи з 20.04.1989 по 15.12.1989, оскільки різниця між датою прийняття та датою наказу про прийняття на роботу складає більш 1 місяця (20.04.1989 - 26.04.1986); період роботи з 02.01.1990 по 08.06.1990, у зв'язку з виправленням дати наказу при прийнятті на роботу, яке не завірене належним чином та відсутністю номера та дати наказу про звільнення з роботи; період роботи з 02.01.1992 по 03.03.1995, у зв'язку з відсутністю номера та дати наказу про звільнення з роботи.
Крім того на думку позивача йому не зараховано період з 07.12.2001 по 31.12.2003, в який він здійснював підприємницьку діяльність.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 4 Закону №1058-VI закріплено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після досягнення 60-річного віку, звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком.
Для призначення пенсії позивачем пенсійному органу подано трудову книжку НОМЕР_2 , відповідно до записів якої ОСОБА_1 з 04.02.1985 був прийнятий в цех №28 учнем електрозварника (наказ №145 від 30.01.1985 року), згідно запису №9 13.04.1987 позивач звільнений з займаної посади у зв'язку з направленням на роботу.
Крім того, матеріалами справи даний період стажу підтверджується архівною довідкою №01-15/172 від 28.02.2024 про отримані заробітки за період з лютого 1985 року по квітень 1987 року (включно), архівною довідкою №01-15/172 від 28.02.2024 про набутий стаж та розпорядженням №195 від 30.01.1985 року про прийом на роботу.
Згідно запису №10 в трудовій книжці 29.04.1987 позивач прийнятий на роботу по договору електрозварником 4 розряду (протокол №9 від 29.05.1987 року) згідно запису №11 05.10.1987 звільнений у зв'язку з закінченням строку договору (протокол №13 від 05.10.1987 року).
В період з 20.04.1989 (наказ №31 від 26.04.1986 року) по 15.12.1989 (наказ №71 від 15.12.1989 року) ОСОБА_1 працював робітником по вирощуванню культур в колгоспі ім. Тараса Шевченка.
В період з 02.01.1990 позивач прийнятий на роботу штукатуром 3 розряду в кооператив «Супутник» 08.06.1990 звільнений з займаної посади (наказ №38-п від 02.01.1990 року).
02.01.1992 позивач прийнятий на посаду майстра дільниці №1 (наказ №1 від 02.01.1992 року) 03.03.1995 звільнений з займаної посади.
Оскільки позивач вперше звернувся за призначенням пенсії за віком 01.02.2024, то відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону №1058-VI право на призначення пенсії обумовлено наявністю 60 років та не менш ніж 30 роки страхового стажу.
Надаючи оцінку спірному рішенні щодо відмови у призначенні пенсії, у зв'язку з не зарахуванням стажу, суд зазначає наступне.
Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Як судом встановлено вище, у позивача наявна трудова книжка НОМЕР_2 , яка містить чіткі записи про спірні періоди роботи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Суд зауважує, що на ОСОБА_1 не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, у справі № 440/4164/23 від 17.09.2024.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Ураховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Однак ГУ ПФУ в Харківській області таким правом не скористалося. Жодних дій на отримання підтверджуючих документів для зарахування спірного стажу не вчинило.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17 зазначив “[…] За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. […]».
Таким чином, інші документи мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.02.2024 №213050037115 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 04.02.1985 по 13.04.1987, з 29.04.1987 по 05.10.1987, з 20.04.1989 по 15.12.1989, з 02.01.1990 по 08.06.1990, з 02.01.1992 по 03.03.1995 на підставі трудової книжки від 15.09.1980 року серії НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2024 з урахуванням висновків суду.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до пенсійного стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 07.12.2001 по 31.12.2003, суд зазначає наступне.
Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно з розділом XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV підпункту 3 підпункту 31 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до п. 1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно п.4 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до розділу II п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Як зазначає позивач у позовній заяві пенсійним органом не зараховано до пенсійного стажу період здійснення ним підприємницької діяльності з 07.12.2001 по 31.12.2003.
На підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В02 №388675 з 07.12.2001, крім того позивачем надано довідку форми ОК-5, яка починається зі звітного 2004 року, тобто вже після спірного періоду.
В силу приписів пунктів 2.1, 6.1, 7.1, 7.2 та 19.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №11-1 від 06.09.1996 (надалі також Інструкція 11-1, чинна в спірний період роботи позивача), на роботодавця покладається обов'язок щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а у випадку порушення ним встановленого порядку сплати такого збору посадові особи Пенсійного органу України наділені правом накладати на таких роботодавців адміністративні стягнення у вигляді штрафу.
Виходячи із наведеного суд зазначає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає обов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхові внески. Обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі їх сплату закономпокладено на страхувальника. Відповідальність за несплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування/страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює їх нарахування із заробітної плати застрахованої особи.
Позивач здійснював підприємницьку діяльність, відповідно обов'язок зі сплати страхових внесків за себе також покладено на позивача.
Враховуючи викладене, у суду не має можливості встановити чи сплачував позивач за період з 07.12.2001 по 31.12.2003 страхові внески в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Отже, суд приходить до висновку про відмову у зарахуванні періоду з 07.12.2001 по 31.12.2003 на підставі свідоцтва про держану реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №388675 до стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.02.2024 №213050037115 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 04.02.1985 по 13.04.1987, з 29.04.1987 по 05.10.1987, з 20.04.1989 по 15.12.1989, з 02.01.1990 по 08.06.1990, з 02.01.1992 по 03.03.1995 на підставі трудової книжки від 15.09.1980 року серії НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2024 з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мороко А.С.