Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 жовтня 2025 року справа №520/11425/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на
правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач), в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог від 29.05.2025:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» від 18.04.2024 №0003069-1307-2040 (про визначення суми податкового зобов'язання за податковий період - 2023 рік, назва платежу - орендна плата з фізичних осіб, сума податкового зобов'язання - 112 908,03 грн) в частині нарахування орендної плати за січень-грудень 2023 року в сумі 112 908,03 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №484909- 2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023 на суму 56 537,30 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №484908- 2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023 на суму 31 829,82 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №484907-2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023 на суму 28 510,89 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач 28.05.2024 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Представник позивача 29.05.2024 через систему "Електронний суд" надав до суду заяву про зміну підстав позову, яка враховується при розгляді справи.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 26.09.2015 між позивачем (Орендар) та Харківською районною державною адміністрацією (Орендодавець) було укладено договір оренди землі. Позивачем (Орендар) та Харківською районною державною адміністрацією (Орендодавець) було укладено договір оренди землі. Згідно п. 1 вказаного договору Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6325184000:04:001:0239 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в Харківська область, Харківський район, с/рада Вільхівська. Строк договору 49 років. Відповідно до другого абзацу п. 9 вказаного договору оренди розмір орендної плати за землю становить 4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Між позивачем (Орендар) та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (Орендодавець) 25.12.2015 було укладено договір оренди землі. Згідно п. 2 вказаного договору орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6325184000:02:023:0067 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в Харківська область, Харківський район, с/рада Вільхівська. Строк договору 49 років. Відповідно до другого абзацу п. 9 вказаного договору оренди розмір орендної плати за землю становить 4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Між позивачем (Орендар) та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (Орендодавець) 29.09.2015 було укладено договір оренди землі. Згідно п. 2 вказаного договору орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6325184000:04:009:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в Харківська область, Харківський район, с/рада Вільхівська. Строк договору 49 років. Відповідно до другого абзацу п. 9 вказаного договору оренди розмір орендної плати за землю становить 4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином, Позивач є платником орендної плати як користувач земельних ділянок комунальної форми власності з наступними кадастровими номерами: 6325184000:04:001:0239; 6325184000:02:023:0067; 6325184000:01:009:0014.
Так, згідно з даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Витяг №НВ-99235338752023 від 03.07.2023) нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6325184000:04:001:0239 на 2023 рік складає 1 413 432,58 гривень. Таким чином, розмір орендної плати за 2023 рік складає: 1 413 432,58 * 4%=56 537,30 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6325184000:02:023:0067 на 2023 рік складає 712 772,26 грн (Витяг №НВ-9923539262023 від 03.07.2023). Таким чином, розмір орендної плати за 2023 рік складає: 712 772,26 * 4%=28 510,89 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 325184000:01:009:0014 на 2023 рік складає 795 745,48 грн (Витяг №НВ-9923539062023 від 03.07.2023). Таким чином, розмір орендної плати за 2023 рік складає: 795745,48 * 4%=31829,82 грн.
Станом 04.03.2024 згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем «Податковий блок» за позивачем обліковується податковий борг в сумі 112 908,03 грн, що стало підставою формування та направлення податкової вимоги №0003069-1307-2040 від 18.04.2024.
Структура податкового боргу складається із сум заборгованості (з урахуванням переплати 3 969,98 грн), яка виникла по визначеним контролюючим органом грошовим зобов'язанням по орендній платі з фізичних осіб за 2023 рік у податкових повідомленнях - рішеннях від 01.12.2023: №484909-2417-2023-UA63120050000019867 на суму 56 537,30 грн, №484908-2417-2023-UA63120050000019867 на суму 31 829,82 грн, №484907-2417-2023-UA63120050000019867 на суму 28 510,89 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно норм підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII Податкового кодексу України - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Відповідно до норм статті 269 ПК України, платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Приписами підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Відповідно до статті 284.2 ПК України якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.
Статтею 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Відповідно до пункту 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з нормами статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Верховною Радою України 15.03.2022 був прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.14 такого змісту: «Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Таким чином, за змінами підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): 1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та: розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації; 2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями, як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Наказом від 22.12.2022 за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у якому зазначено, зокрема, що територія Вільхівської сільської ради була віднесена до розділу ІІ та визначена як територія тимчасово окупована Російською Федерацією територія України з датою початку тимчасової окупації - 24.02.2022 та датою завершення тимчасової окупації - 30.04.2022.
З 30.04.2022 та на момент виникнення спірних правовідносин територія Вільхівської сільської ради віднесена до частини першої розділу І та визначена як територія можливих бойових дій, отже, на території Вільхівської сільської ради, на момент виникнення спірних правовідносин велися бойові дії, що, як наслідок, звільняє позивача від обов'язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельну ділянку, розташовану на такій території.
Суд зазначає, що факт ведення з 24.02.2022 на території Вільхівської сільської ради бойових дій є загальновідомим та підтверджується відповідним затвердженим переліком територій, що надавало позивачу право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Разом з тим, 11.04.2023 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX (набрав чинності 06.05.2023), яким підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено в наступній редакції:
"69.14. За період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 01.01.2023, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Відповідач посилався на те, що згідно змін, внесених вказаним законом, позивач не мав пільги щодо сплати орендної плати та мав обов'язок сплатити орендну плату в установленому розмірі, в тому числі, за спірний період (січень - грудень 2023 року).
Суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/1999, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Тобто, відповідно до Закону України №2120-IX від 15.03.2022, який було прийнято Верховною Радою України, позивач мав пільгу щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, яка розташована в зоні бойових дій, та, в тому числі у період з 01.01.2023 по 06.05.2023.
При цьому, 11.04.2023 Верховною Радою України було прийнято Закон України №3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023), яким скасовано пільгу по сплаті орендної плати, щодо територій, які віднесені до можливих бойових дій.
Так, податкове зобов'язання визначено за період, у якому не були чинними положення Закону України №3050-ІХ, що суперечить нормам статті 58 Конституції України.
Суд зазначає, що у даному випадку застосування відповідачем положень Закону України №3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 20.10.2020 у справі №826/3694/16.
У постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.
У постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб'єкта приватного права.
У постанові від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06, п. 50-56), де суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Згідно з пунктом 284.2 статті 284 ПК України у разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.
Закон України № 3050-ІХ набрав чинності 06.05.2023.
З урахуванням правила дії закону у часі, з огляду на дату набуття чинності Законом №3050-IX від 11.04.2023, яким змінено редакцію підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (06.05.2023), який до цієї дати на час введення воєнного стану передбачав звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у випадку розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, колегія суддів вважає, що за період січень-квітень 2023 у позивача був відсутній обов'язок зі сплати орендної плати.
Окремо, суд зауважує, що Законом від 11.04.2023 №3050-IX не надавалася приписам нової редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ретроактивної дії.
Отже, суд вважає, що застосування ГУ ДПС у Харківській області редакції підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яка набрала чинності з 06.05.2023, починаючи з 01.01.2023 не відповідає принципу lex retro non agit, та суперечить приписам статті 58 Конституції України
З урахуванням наведеного, суд вважає, що до спірних правовідносини стосовно сплати орендної плати за період січень-квітень 2023 необхідно застосовувати положення, чинного на час їх виникнення та існування, пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, а не норми цього пункту в редакції, чинній з 06.05.2023 та на час прийняття спірного податкового-рішення.
Також суд зауважує, що застосування ГУ ДПС у Харківській області приписів пп.69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у редакції Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
У рішенні ЄСПЛ від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).
За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява №39766/05, пункт 43).
Проте, зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, ураховуючи правильне застосування норм матеріального права, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення №484909-2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023, в частині визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за січень - квітень 2023 рік в сумі в сумі 18 845,77 грн, про протиправність податкового повідомлення - рішення №484908-2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023, в частині визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за січень - квітень 2023 рік в сумі в сумі 10 609,94 грн, про протиправність податкового повідомлення - рішення №484907-2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023, в частині визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за січень - квітень 2023 рік в сумі в сумі 9 503,63 грн та про протиправність податкової вимоги форми «Ф» від 18.04.2024 №0003069-1307-2040, в частині нарахування орендної плати за січень - квітень 2023 рік в сумі в сумі 38 959,34 грн.
В іншій частині податкові повідомлення-рішення №484909-2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023, №484908-2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023, №484907-2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023, податкова вимога форми «Ф» від 18.04.2024 №0003069-1307-2040 є правомірними та не підлягають скасуванню.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При цьому принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову застосовується щодо позовних вимог майнового характеру.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога майнового характеру.
Суд встановив, що звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 4 844,80 грн., тобто за позовну вимогу майнового характеру.
Розрахунок податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області та податкової вимоги форми «Ф», при цьому судом частково задоволено позовні вимоги у частині 77 918,68 грн що у співвідношенні до загальної суми позову становить 33,91%.
Отже, такий самий відсоток судового збору від сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви необхідно стягнути на його користь, що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно 33,91% від сплаченого судового збору за подання цієї позовної заяви становить 1 642,87 грн, що має бути відшкодований за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 484909- 2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023 в частині нарахування орендної плати за січень-квітень 2023 на суму 18 845,77 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 484908- 2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023 в частині нарахування орендної плати за січень-квітень 2023 на суму 10 609,94 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України №484907-2417-2023-UA63120050000019867 від 01.12.2023 в частині нарахування орендної плати за січень-квітень 2023 на суму 9 503,63 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» від 18.04.2024 №0003069-1307-2040 (про визначення суми податкового зобов'язання за податковий період - 2023 рік, назва платежу - орендна плата з фізичних осіб, сума податкового зобов'язання - 112 908,03 грн) в частині нарахування орендної плати за січень-квітень 2023 в сумі 38 959,34 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1642,87 грн (одна тисяча шістсот сорок дві гривні 87 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 07.10.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА