Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 жовтня 2025 року Справа № 520/11550/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить (з урахуванням уточнених вимог): - визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації (далі - відповідач) щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - відповідач-2) в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 у період з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн; - зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними і достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн; - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно, суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу у розмірі 2102 грн; - зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року - 3028 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що всупереч вимог статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон № 1402-VIII), суд першої інстанції протягом спірного періоду здійснював нарахування та виплату суддівської винагороди, обчислюючи її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, що призвело до виплати суддівської винагороди, яка не відповідає встановленому законом розміру. Оскільки виплата суддівської винагороди здійснюється у межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, а місцеві загальні суди здійснює свої повноваження у межах затверджених ДСА України у кошторисі асигнувань, на забезпечення поновлення права на належну суддівську винагороду просить зобов'язати відповідачів виконати забезпечення відповідними бюджетними асигнуваннями й здійснити відповідні нарахування у порядку та розмірі, встановленому законом. Просить позов задовольнити.
Відповідачем-2 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Відповідач-1 здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Так, положеннями частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України, а положеннями статей 148, 149 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частина третя цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що базовий розмір для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні. Законом №1928-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 гривні, який є чинним, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Таким чином, з прийняттям Законом № 1928-ІХ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Відповідач-1 вважає, що відповідач-1 як розпорядник коштів нижчого рівня не має правових підстав для самостійного нарахування та визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного календарного року поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, передбачених Законом №1928-1Х, та встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. Просить у позові відмовити.
Відповідачем-1 не подано до суду відзив на позов.
Третьою особою не подано пояснень ані щодо позову, ані щодо відзиву на позов, який подано відповідачем-2.
13.05.2025 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
22.05.2025 ухвалою суду адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Відповідно до розрахунку суддівської винагороди за період з 01.02.2024 до 30.04.2025 позивачу нараховано: виходячи з розміру прожиткового мінімуми 2102,00 грн у розмірі 320930,36 грн, виходячи з розміру прожиткового мінімуми 3028,00 грн у розмірі 462310,71 грн. Розрахунок наданий ТУ ДСА у Харківській області від 05.05.2025.
Відповідно до положень статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремим приписом Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Враховуючи те, що такі законодавчі положення є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач-2 діяв на законних підставах.
У судовій практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів була сформована усталена позиція, яка зводилась до того, що закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року (зокрема, але не виключно: у постановах від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін.).
У постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаних правових висновків Верховного Суду, й визначаючись у питанні наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", для розрахунку посадового окладу судді виходила з таких міркувань:
"Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 01 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.".
Відступаючи від правових висновків Верховного Суду викладених, зокрема, але не виключно, у постановах від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, Велика Палата з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року зазначила про те, що з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 01 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
За наведеного правового регулювання та відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, враховуючи зміст та обсяг фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах нараховуючи позивачу суддівську винагороду упродовж спірного періоду виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн, - діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що доводить необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Виходячи з висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними оскаржуваних дій відповідача-2, то похідна позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення відповідача-2 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями також не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що у позові необхідно відмовити повністю.
У відповідності до ст. 139 КАС України у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат у цій справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У адміністративному позові ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої суддівської винагороди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач територіальне управління Державної судової адміністрації у Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, будинок № 36, код ЄДРПОУ 26281249;
відповідач Державна судова адміністрація України, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Липська, будинок № 18/5, код ЄДРПОУ 26255795;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна казначейська служба України, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Бастіона, будинок № 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Повне судове рішення складено суддею 06.10.2025.
Суддя М. І. Садова