Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
06.10.2025 р. справа №520/19244/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - відповідач, суб'єкт владних повноважень, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про: 1) визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; 2) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 по 11 липня 2025 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями); 2) зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 по 11 липня 2025 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що з боку суб"єкта владних повноважень мала місце затримка в остаточному повному розрахунку при звільненні (платіж проведено 11.07.2025р. в розмірі 164.302,09 грн) у зв'язку із чим має бути виплачена компенсація втрати частини доходу.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що виплату заявнику на виконання рішення суду здійснено 11.07.2025 на картковий рахунок АТ «Ощадбанк» у сумі 164.302,09 грн (з урахуванням утриманих податків і зборів), що свідчить про відсутність затримки з боку відповідача. Суми, виплачені позивачу, є недоплаченими виплатами за період проходження служби, а не доходом, за який нараховується компенсація втрати частини доходів. Твердив, що за рішенням суду у справі № 520/26034/24 з відповідача вже стягнуто середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2024 по 18.07.2024, що є спеціальним заходом відповідальності за статтею 117 КЗпП України. Отже, правові підстави для додаткового нарахування компенсації втрати частини доходів відсутні.
Суд, вивчивши доводи позову та аргументи відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, всебічно перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник проходив військову службу у лавах Державної прикордонної служби України; відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.01.2024р. №33-ОС заявника звільнено у запас на підставі підп. "б" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) із показником календарної вислуги - 34р. 00м. 10дн.; датою припинення військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 є - 18.01.2024р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024р. у справі №520/7347/24 було визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 31.12.2023 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити з 29.01.2020 по 31.12.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду у справі №520/7347/24 суб"єкт владних повноважень провів низку виплат, а саме: за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. - 12.09.2024 в сумі 300.425,00 грн (з урахуванням утриманого та компенсованого податку на доходи з фізичних осіб - 54.900,00 грн, та утриманого військового збору 1,5 % - 4575,00 грн); перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні - 17.09.2024 в сумі 101 946,76 грн (з урахуванням утриманого та компенсованого податку на доходи з фізичних осіб - 18.629,87 грн та утриманого військового збору 1,5 % - 1552,49 грн).
У зв'язку із невиплатою відповідачем перерахованого грошового забезпечення за період 20.03.2025р. - 31.12.2023р. заявник у межах справи №520/7347/24 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025р. у справі №520/7347/24 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025р. по справі №520/7347/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року по справі №520/7347/24 скасовано. Ухвалено постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задоволено. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 520/7347/24 протягом одного місяця до суду першої інстанції.
Колегією суддів було встановлено, що на виконання рішення суду у цій справі СхРУ ДПС України провело перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів) з 29.01.2020 по 19.05.2023, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а за період з 20.05.2023 по 31.12.2023 перерахунок щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до задоволених позовних вимог та резолютивної частини рішення суду - відповідачем не проведений, а відтак, рішення суду не виконано.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024р. та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025р. по справі №520/7347/24 11.07.2025 відповідачем було виплачено перераховане грошове забезпечення за період 20.03.2025р.-31.12.2023р. в сумі 164.302,09 грн (з урахуванням утриманого та компенсованого податку на доходи з фізичних осіб - 31.130,92 грн, та утриманого військового збору 5 % - 8647,48 грн).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025р. у справі №520/7347/24 було затверджено звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 520/26034/24 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 520/26034/24 на користь позивача було стягнуто середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2024 по 18.07.2024 в сумі 263.960,06 грн.
Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №520/28610/24 було визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020р. по 12 вересня 2024р., відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ(зі змінами та доповненнями). Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020р. по 12 вересня 2024р., відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (зі змінами та доповненнями).
Стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу за платежем у справі №520/7347/24 заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
За приписами ст.43 Конституції України кожен має право на працю, а право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Суд зважає, що суспільні відносини з приводу проходження громадянином публічної військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок та військову службу", Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".
Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу, Кодексу законів про працю, Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в Державній прикордонній службі України.
Оскільки спеціальними актами права з приводу проходження військової служби не передбачено ані порядку та умов проведення розрахунку із військовослужбовцем при звільненні, ані будь-яких застережень з цього приводу, то суд вважає за необхідне поширити на дані відносини дію положень ст.47 Кодексу законів про працю України.
Так, положеннями ст.47 Кодексу законів про працю у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ було визначено, що указано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Утім, згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтю 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Звідси слідує, що ст.116 Кодексу законів про працю України запроваджено два строки розрахунку роботодавцем із найманим працівником у випадку звільнення, а саме: 1) у день звільнення (у разі, коли найманий працівник у цей день працював); 2) не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (у разі, коли заявник у день звільнення не працював).
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що подія несвоєчасного розрахунку при виключенні заявника зі списків особового складу має місце у спірних правовідносинах, позаяк публічна військова служба заявника у ІНФОРМАЦІЯ_1 була припинена 18.01.2024р., у той час як перераховане грошове забезпечення було виплачено суб'єктом владних повноважень лише 11.07.2025р. у сумі 164.302,09 грн.
Суд наголошує, що згідно з ч.ч.2 і 3 ст.9, ст.15 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; індексація грошового забезпечення; одноразова грошова допомога при звільненні.
Водночас із цим, запроваджений Законом України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" грошовий платіж у вигляді компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, тобто за своєю правовою суттю не є винагородою за виконану роботу (не є оплатою праці/служби). Тому саме цей платіж не може бути кваліфікований у якості складового елемента грошового забезпечення військовослужбовця.
Продовжуючи вирішення спору за епізодом спонукання владного суб"єкта до нарахування і виплати компенсації втрати частини доходу, суд зазначає, що механізм компенсації втрати частини доходів громадян у зв'язку з порушенням строків виплати запроваджені Законом України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Частиною 1 ст. 2 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
У силу ч. 2 ст. 2 цього закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Суд зазначає, що з урахуванням правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18 та постанови Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №461/5775/16-а положення ст.2 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у силу ч.5 ст.242 КАС України слід тлумачити як відсутність будь-яких правових перепон для цього у спірних правовідносинах.
Оскільки факт отримання позивачем виплати грошового забезпечення із затримкою внаслідок протиправного діяння владного суб'єкта було встановлено судовим рішенням, то суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення владного суб'єкта від виконання обов'язку за ст. 2 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, а також враховуючи викладені вище міркування з приводу кваліфікації реально вчиненого суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк за відсутності визначених законом підстав ухилився від нарахування і виплати на користь заявника компенсації втрати частини доходу у зв"язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовця, тобто вчинив управлінське волевиявлення у формі бездіяльності, котра не має розумного виправдання дією факторів нездоланної та непереборної сили, а тому підлягає визнанню протиправною.
Відтак, суб"єкта владних повноважень належить обтяжити обов"язком забезпечити реалізацію у спірних правовідносинах управлінської функції відповідно до закону, взявши до уваги, що борг з оплати праці публічного службовця у даному конкретному випадку існував протягом проміжку часу 20.05.2023р. (з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025р. у справі №520/7347/24) - 10.07.2025р. (календарна дата, котра передує події погашення боргу з оплати праці).
Згідно з ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України спосіб захисту порушеного права заявника належить визначити згідно з ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України у відповідності до резолютивної частини даного судового акту.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за платежем по судовому рішенню у справі №520/7347/24.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за платежем по судовому рішенню у справі №520/7347/24 у сумі 164.302,09грн. за період 20.05.2023р. - 10.07.2025р.
Позов в решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко