про залишення позовної заяви без руху
Справа №500/5325/25
07 жовтня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мартиць О.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
10 вересня 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 12 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25 жовтня 2024 року №32/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги на неповнолітню дочку ОСОБА_2 - доньці загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 в період дії воєнного стану,
зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану в інтересах неповнолітньої доньки, Струмінської ОСОБА_4 , про призначення частки одноразової грошової допомоги Струмінській ОСОБА_5 , як доньці загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 в період воєнного стану.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після народження доньки, ОСОБА_1 , в її інтересах, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подачі документів та відповідної заяви для призначення її неповнолітній дочці, частку грошової одноразової допомоги, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Проте, ОСОБА_1 отримала відповідь комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №32/в від 25 жовтня 2024 року, якою у даному призначенні - відмовлено.
Вказує, що варто дійти висновку, що даний позов подано в межах строку, оскільки ОСОБА_1 , ознайомилася із висновком комісії про відмову у призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 лише 19 серпня 2025 року, через обставини, які від неї не залежать, незважаючи на те, що сам витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум датовано 25 жовтня 2024 року.
Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Зобов'язано відповідача подати суду докази разом із поданням відзиву.
30.09.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання Міністерства оборони України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 за пропуском строку звернення до суду.
З цього приводу зазначає, що пасивна поведінка позивача та подальше укладення договору про надання правничої (правової) допомоги не може слугувати належною підставою для визнання пропущених строків звернення до суду поважними.
При вирішенні питання пропуску строку звернення до суду з цим позовом судом враховано таке.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що за приписами частини другої статті 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено вище позивач оскаржує пункт 12 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25 жовтня 2024 року №32/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги на неповнолітню дочку ОСОБА_2 - доньці загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 в період дії воєнного стану.
Разом з тим позов подано до суду 10.09.2025, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як слідує зі змісту позовної заяви, у липні 2024 року позивач, діючи в інтересах своєї малолітньої доньки, ОСОБА_2 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька дитини, який проходив військову службу, військовослужбовця ОСОБА_3 та надала всі необхідні документи для оформлення зазначеної виплати.
Проте, тривалий термін, рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги не було надано, а позивача не повідомлено про результати розгляду її заяви. Неодноразові звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання інформації про стан розгляду залишилися без належної відповіді, що свідчить про порушення прав позивача та її малолітньої доньки.
У зв'язку з викладеним, позивач була змушена звернутися за професійною правничою допомогою для захисту своїх законних прав та інтересів, та отримання рішення за результати розгляду її заяви, відповідно, 25 липня 2025 року укладено договір №25/07 про надання правничої допомоги.
Отже, вирішальним для визначення додержання особою строку звернення до суду з цим позовом є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскарженого рішення.
Крім того визначені процесуальним законом строки звернення до суду, це період часу, протягом якого особа повинна проявити інтерес стосовно захисту своїх прав, свобод та законних інтересів. Строк звернення до суду має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист.
В ухвалі від 12.03.2021 у справі №9901/64/21 Верховний Суд вказав на таке:
"При цьому, варто зауважити, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду."
Частина друга статті 44 КАС України, частина перша статті 45 цього ж Кодексу вказують на те, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Ці норми конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи та їх представників діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Отже, учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
При цьому, поважними причинами пропуску такого строку можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як слідує з встановлених обставин позивач після звернення у липні 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька дитини, тривалий термін не отримувала рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, не було повідомлено про результати розгляду її заяви. Неодноразові звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання інформації про стан розгляду залишилися без належної відповіді.
Позивач не надала доказів звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання інформації про стан розгляду її заяви, не пояснює чому більше року часу не вживала заходів отримання відповіді з метою своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд наголошує, що особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про подання заяви для прийняття рішення і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Перетяка та Шереметьев проти України" (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та №35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.
Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої у відповідності до частини тринадцятої статті 171 КАС України. Недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем протягом п'яти днів з моменту отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати підстави для поновлення строку, та надати відповідні докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання необхідних документів на адресу суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до частини п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 07 жовтня 2025 року.
Суддя Мартиць О.І.