Справа №500/4727/25
07 жовтня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 через представника - адвоката Колодія Артема Сергійовича звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення "Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби",
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 посвідчення "Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби", а саме померлого солдата ОСОБА_2 , як жінці, з якою вони проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, що було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.12.2024 у справі №607/12193/24 встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 03 вересня 2021 року до дня смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У подальшому позивачка звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_9 з метою отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, подавши при цьому відповідну заяву та необхідні документи. Проте відповідач відмовив у видачі цього посвідчення, оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб.
Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки вона як дружина належить до членів сім'ї загиблого та має право на отримання посвідчення, тому просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
19.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, оскільки встановлення рішенням факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім'ї для одержання гарантій, передбачених Законом №2011-XII.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.12.2024 у справі №607/12193/24 встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 03 вересня 2021 року до дня смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії (протокол № 3418 від 13 грудня 2024 року), захворювання, яке отримав солдат ОСОБА_3 , 1980 року народження, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджено військово-обліковими документами: "Масивна крововтрата. Аневризма лівої загальної клубової артерії з розривом" послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №2671, виданим 10.05.2024 року КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 14.05.2024 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Позивачка звернулася до відповідача з заявою про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця, який загинув під час проходження служби.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_9 за вих. №11/1/10842 від 18.07.2025 року, відповідач, відмовляючи у видачі ОСОБА_1 посвідчення "Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби", зазначає, що таке право у ОСОБА_1 виникне при наявності у неї документів, визначених пунктом 6 Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 (зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 року №1366).
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки судом встановлено факт її проживання однією сім'єю із загиблим, отже вона є його дружиною та має право на відповідне посвідчення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон №2011-XII).
За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (частина шоста статті 18 Закону № 2011-XII).
Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - Порядок №379).
Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-XII.
Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).
Відповідно до пункту 15 Порядку №379 посвідчення підлягають поверненню до територіального центру комплектування та соціальної підтримки/уповноваженого органу, який їх видав, зокрема, у разі коли дружина (чоловік) взяла (взяв) інший шлюб.
Таким чином, норми Закону №2011-XII та Порядку №379 чітко окреслюють коло осіб, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені для членів сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов'язку, а саме: батька, матір, дружину, чоловіка або дитину.
Законодавець встановлює не лише право на соціальну підтримку, але й чіткі умови, за яких це право може бути реалізоване. Зокрема, дружина або чоловік військовослужбовця мають право на пільги за умови збереження статусу подружжя шляхом утримання від вступу в новий шлюб. Порушення цієї умови тягне за собою обов'язок повернення відповідного посвідчення.
За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
У заяві зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються:
копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);
документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);
фотокартка члена сім'ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;
висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу).
Відповідач, відмовляючи позивачці у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, вказав на те, що заявниця не долучила документ, що підтверджує сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, в даному випадку свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб.
У цій справі позивачка претендує на отримання статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби, та просить видати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, як дружина померлого ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що офіційного шлюбу між позивачкою та померлим ОСОБА_2 укладено не було, а рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.12.2024 у справі №607/12193/24 лише встановлено факт їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Питання встановлення статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, особі, яка, хоч і проживала спільно із загиблим, але не перебувала в зареєстрованому шлюбі, вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, а згідно з частиною п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 у справі №809/1346/17 дійшов висновку, що відмова у встановленні статусу "Член сім'ї загиблого (померлого)" та видачі "Посвідчення члена сім'ї загиблого" є правомірною, оскільки позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім'ї не мала.
Також Верховний Суд зазначив, що встановлення рішенням суду факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім'ї для одержання гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У постанові від 19.03.2021 у справі №1840/2940/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу "Член сім'ї загиблого (померлого)" та видачі "Посвідчення члена сім'ї загиблого", так як позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім'ї не мала.
Також Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №205/5929/17 висловив позицію, відповідно до якої Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов'язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків.
Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Таким чином, встановлення рішенням факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім'ї для одержання гарантій, передбачених Законом №2011-XII.
Враховуючи встановлені обставини справи, наведені правові висновки Верховного Суду, суд приходить до переконання, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби, та видачі відповідного посвідчення.
З урахуванням викладеного, оцінюючи правомірність дій відповідача, перевіряючи дотримання відповідачем критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі дотримані, відповідач діяв на підставі, у спосіб, що визначені законами України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою в позові питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 07 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Мартиць О.І.