07 жовтня 2025 року м. Рівне №460/6089/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 07.03.2025 №172650010075 щодо відмови у призначенні пенсії за Списком №2, зобов'язання призначити з 27.02.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VІІІ, зарахувавши до стажу по Списку №2 періоди роботи з 25.07.1992 по 08.02.1993, з 27.10.1993 по 03.12.1993, з 06.12.1993 по 04.04.2000 та з 13.03.2005 по 29.03.2005.
Ухвалою судді Махаринця Д.Є. від 04.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розпорядженням керівника апарату суду Рівненського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 №780, відповідно до пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України від 29.11.2024 №529, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 №1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/6089/25 та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи даної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №460/6089/25 визначено головуючим суддею Греська О.Р.
Ухвалою суду від 11.09.2025 адміністративну справу №460/6089/25 прийнято до провадження та повторно розпочато розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позову зазначено про безпідставність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відповідач подав відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач не досягла необхідного віку , передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
28.02.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням відповідача від 07.03.2025 №172650010075 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з відсутністю необхідного віку та пільгового стажу, передбаченого пп.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зазначено, що вік заявниці становить 51 рік 17 днів, страховий стаж становить 39 років 7 місяців 16 днів, пільговий стаж - 30 років 2 місяці 28 днів. До загального страхового стажу заявника зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 25.07.1992 по 08.02.1993, з 27.10.1993 по 03.12.1993, з 06.12.1993 по 04.04.2000 згідно пільгової довідки №391 від 07.02.2025 в якій вказана посада «санітарка прибиральниця», оскільки в наказах про результати атестації робочих місць №26 від 21.03.1995, №15-А від 13.03.2000 відсутня посада «санітарка-прибиральниця» в переліку робочих місць, професій, посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, з 13.03.2005 по 29.03.2005, оскільки атестація робочих місць за умовами праці проводилась пізніше строку (5 років) (попередня атестація робочих місць №15-А від 13.03.2000, наступна №11 від 30.03.2005). Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 12.02.2027.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.03.2025 №172650010075 щодо відмови у призначенні пенсії за Списком №2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003№1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IVвстановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Загальні умови призначення пенсії за віком визначені в частині першій статті 26 Закону № 1058-IV. Водночас відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону № 1058-IV.
Так, частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Разом з тим, до внесення відповідних змін в Закон №1058-IV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначалося Законом №1788-XII, який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.
Водночас, згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Таким чином, зазначена норма передбачає зміст ідентичний частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 регулює положення двох нормативно-правових актів, а саме: стаття 114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII та стаття 13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, які з 23.01.2020 є чинними у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
При цьому, Закон №2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-IV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.
За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, для чоловіків після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, в той час, як положення Закону №1058-IV визначають таке право для жінок після досягнення ними 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак, наявна колізія між нормами Закону №1788-XII (з урахуванням Рішення №1-р/2020) та Закону №1058-IV в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи.
Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (№ 11-1207апп19) сформовано правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (п. 56).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за такого правового регулювання застосуванню у цій справі підлягають саме норми Закону №1788-XII, а не Закону №1058-IV, оскільки положення пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII визначає більш сприятливі умови для жінок при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 (№11-209заі21), які є обов'язковими для врахування судом відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла 51 року.
Пенсійним органом у спірному рішенні обчислено стаж роботи ОСОБА_1 та визначено, що загальний страховий стаж роботи позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 39 років 7 місяців 16 днів, а спеціальний стаж роботи за списком №2 - 30 років 2 місяці 28 днів.
З урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду викладеній в зразковій справі №360/3611/20, та з врахуванням того, що позивачка на час звернення до пенсійного органу досягла 50 років, та її загальний стаж складає не менше 20 років, з них спеціальний (пільговий) стаж за Списком № 2 складає не менше 10 років, пенсійний орган повинен був прийняти рішення про призначення пенсії.
Тож, суд дійшов до висновку, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до порушення права позивачки на призначення пенсії.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 25.07.1992 по 08.02.1993, з 27.10.1993 по 03.12.1993, з 06.12.1993 по 04.04.2000, з 13.03.2005 по 29.03.2005, суд зазначає наступне.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 КЗпП України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п.20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Позивачем до матеріалів справи надано копію своєї трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.02.2025 №7, з яких вбачається, що остання працює в Комунальному підприємстві «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради з 04.05.1992 по 23.06.1992 на посаді палатної санітарки 2-го відділення, з 24.06.1992 по 24.07.1992 на посаді палатної санітарки 9-го відділення, з 24.07.1992 по 08.02.1993 на посаді санітарки-прибиральниці 9-го відділення, з 09.02.1993 по 14.07.1993 на посаді палатної санітарки 3 відділення, з 15.07.1993 по 31.08.1993 на посаді палатної санітарки 9 відділення, з 10.09.1993 по 25.10.1993 на посаді палатної санітарки 9 відділення, з 27.10.1993 по 03.12.1993 на посаді санітарки-прибиральниці 9-го відділення, з 06.12.1993 по 04.04.2000 на посаді санітарки-прибиральниці 9-го відділення, з 05.04.2000 працює на посаді молодшої медичної сестри по даний час включно.
Посада палатної санітарки, санітарки-прибиральниці та молодшої медичної сестри відноситься до Списку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, Список №2 XXIV постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, Список №2 XXIV постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2024 №886, що дає право на оформлення пільгової пенсії. Працювала повний робочий день та безпосередньо обслуговувала психічнохворих. Пільговий стаж складає 32 роки 07 місяців.
У довідці №7 від 07.02.2025 також вказано, що вперше атестація на установі по посаді палатної санітарки, молодшої медичної сестри проводилась в 1995 році (наказ №26 від 21.03.1995). А також відповідно до наказів №15-а від 13.03.2000, №11 від 30.03.2005, №17 від 10.03.2010, №46 від 06.03.2015, №43 від 05.03.2020. Довідка видана на підставі книги наказів, особової карточки Т2 та відомостей про заробітну плату.
Суд зазначає, Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, у розділі XXIV "Установи охорони здоров'я і соціального забезпечення" передбачалися посада молодший медичний персонал код КП 2260000в.
Відповідно до пункту "в" розділу XXIV "Установи охорони здоров'я і соціального забезпечення" Списку № 2 постанови КМУ від 11.03.1994 № 162 визначено, що його дія поширюється на робітників, які безпосередньо обслуговують хворих: у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних установах і відділеннях будинків дитини: молодший медичний персонал (2260000в); середній медичний персонал (2260000в).
Згідно з пунктом 24в розділу XXIV "Охорона здоров'я та соціальна допомога" Списку № 2 постанови КМУ від 16.01.2003 № 36 визначено, що його дія поширюється на працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, молодші спеціалісти з медичною освітою.
Таким чином, роботи на посаді санітарки палатної, санітарки-прибиральниці молодшої медичної сестри в Комунальному підприємстві «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради належать до стажу роботи позивачки, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Крім того, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, та розробленими на виконання вказаної постанови методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Отже, наведеними доказами підтверджено пільговий стаж позивача з 25.07.1992 по 08.02.1993, з 27.10.1993 по 03.12.1993, з 06.12.1993 по 04.04.2000, з 13.03.2005 по 29.03.2005.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
На день звернення за призначенням пенсії позивач набула необхідний страховий стаж 39 років 7 місяців 16 днів, тобто більше 20 років, а також необхідний пільговий стаж 30 років 2 місяці 28 днів, тобто більше 10 років, що визнається відповідачем (зазначено в оскаржуваному рішенні).
Оскільки підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за Списком №2 було недосягнення пенсійного віку на дату звернення, що є помилковим з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про відновлення порушених прав позивача саме шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, за її заявою від 28.02.2025, із зарахуванням до пільгового стажу (за Списком №2) періоду роботи з 25.07.1992 по 08.02.1993, з 27.10.1993 по 03.12.1993, з 06.12.1993 по 04.04.2000, з 13.03.2005 по 29.03.2005.
Згідно з приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, оскільки позивач досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, 11.02.2024, а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 28.02.2025, тобто звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня звернення за пенсією, тобто, з 28.02.2025.
Таким чином, задоволення позовних вимог у спосіб зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відтак, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №172650010075 від 07.03.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 28.02.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, із зарахуванням до її пільгового стажу (за Списком №2) періоду роботи з 25.07.1992 по 08.02.1993, з 27.10.1993 по 03.12.1993, з 06.12.1993 по 04.04.2000, з 13.03.2005 по 29.03.2005.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3, під.2,м. Харків,Харківська обл.,61022. ЄДРПОУ/РНОКПП 14099344)
Повний текст рішення складений 07.10.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО