про залишення позовної заяви без руху
07 жовтня 2025 року м. Рівне№ 460/17818/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обчислення, перерахунку, непризначення, нездійснення, ненадання, неодержання пенсійних виплат, соціальних виплат, доплат, допомоги, захисту непрацездатній за інвалідністю 2 групи довічно ОСОБА_1 , зокрема: з 26.01.2022 по 31.12.2023 та з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтями 37, 39, 51 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; з 01.01.2025 доплати як непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 80% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеними статтею статями 37, 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), щомісячну грошову допомогу у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 визначеному статтею 51 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік); доплати непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що дорівнює 2361 гривні; щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 80% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261; 3) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 500176,20 гривень (п'ятсот тисяч сто сімдесят шість гривень двадцять копійок).
Ухвалою суду від 07.10.2025 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обчислення, перерахунку, непризначення, нездійснення, ненадання, неодержання пенсійних виплат, соціальних виплат, доплат, допомоги, захисту непрацездатній за інвалідністю 2 групи довічно ОСОБА_1 , зокрема, з 26.01.2022 по 31.12.2023 та з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20) зазначає наступне:
для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Відповідно до матеріалів справи, позивач оскаржує дії/бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати пенсійних та соціальних виплат відповідно до статтей 37, 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 26.01.2022 по 31.12.2023 та 01.01.2025; з 01.01.2025 доплати як непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"; щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 80% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261.
У той же час, позивач звернувся до суду з даним позовом 26.09.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
В обґрунтування наявності поважних причин пропуску позивачем строку посилається на те, що такий позов подається до суду без обмеження будь-яким строком, а також на двадцятирічний строк позовної давності, встановлений Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.
Суд вважає безпідставними посилання на статтю VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року та якою встановлюється тридцятирічний строк позовної давності за вимоги відшкодування ядерної шкоди.
Так, за змістом п. і) статті VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, право на відшкодування по цій Конвенції може бути заявлено протягом тридцяти років з дня ядерного інциденту в разі смерті чи тілесного ушкодження.
Отже, мова, в даному випадку, йде про відшкодування цивільної шкоди, завданої внаслідок, зокрема, ядерного інциденту, що спричинив смерть чи тілесні ушкодження, а позивач звернувся з позовом про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, яка в розумінні Закону № 796 спрямована на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, матеріальна шкода (цивільна відповідальність), завдана внаслідок, зокрема, ядерного інциденту у розумінні Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, та грошова допомога у розумінні Закону України № 796, не є тотожними поняттями за своєю формою та змістом.
При цьому як зазначено вище по тексту ухвали, відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз вказаної норми КАС України дозволяє прийти до висновку про те, що застосування строків звернення до суду в адміністративному судочинстві не залежить від того, яким чином відбулося порушення прав, свобод та інтересів позивача, - шляхом вчинення відповідачем протиправної дії, допущення протиправної бездіяльності чи прийняття протиправного рішення, а також від характеру таких дії, бездіяльності та рішення (одноразового, багаторазового, триваючого тощо). Визначальною обставиною в контексті даної норми є те, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свої прав, свобод та інтересів, позаяк, з відповідного моменту розпочинається перебіг строку звернення до суду.
Суд зауважує, що пенсійні, соціальні виплати, щодо яких виник спір, виплачуються щомісячно, тобто чинним законодавством визначені часові межі її виплати, - один раз на місяць.
Таким чином, позивач мав знати про порушення своїх прав протиправною бездіяльністю відповідача кожне перше число місяця, наступного за місяцем, за який мали бути виплачені спірні виплати, у зв'язку з чим розпочинався перебіг відповідного строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, зазначені позивачем у позовній заяві підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом, не можуть вважатися поважними.
Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Також суд звертає увагу позивача, що у зобов'язальній частині позовних вимог ним не зазначено дату з якої вона просить нарахувати та виплатити спірні пенсійні та соціальні виплати.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: 1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску або позовної заяви в новій редакції, в якій зазначити позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення до суду - відповідно до кількості учасників справи; 2) позовної заяви в новій редакції, яка відповідатиме вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, зазначивши в зобов'язальній частині позовних вимог дату, з якої позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити спірні виплати - відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.О. Комшелюк