02 жовтня 2025 року м. Рівне №817/3460/15
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Микита Т.В.,
відповідача: представник Юхименко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП "Радивилівський КХП", позивач) звернулося з позовом до Дубенської об'єднаної державна податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Дубенська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2015 №0000982200 та від 18.08.2015 №0001002200.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 позов Державного підприємства "Радивилівський КХП" до Дубенської ОДПІ задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.08.2015 №0000982200 та від 18.08.2015 №0001002200.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 задоволено частково апеляційну скаргу Дубенської ОДПІ, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 - скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2015 №0001002200.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.08.2024 задоволено частково касаційні скарги Державного підприємства "Радивилівський КХП" та Дубенської ОДПІ задоволено частково: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
09.08.2024 справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 14.08.2024 справу прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.09.2024.
У підготовчому засіданні 10.09.2024 допущено заміну відповідача, Дубенської ОДПІ, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Рівненській області. Підготовче засідання відкладено на 03.10.2024.
У підготовчому засіданні 03.10.2024 допущено заміну позивача, ДП "Радивилівський КХП", його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (далі - ТОВ "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", позивач). Підготовче засідання відкладено на 31.10.2024.
Підготовче засідання 31.10.2024 відкладено за клопотання позивача на 14.11.2024.
Ухвалою суду від 14.11.2024 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.12.2024.
Судове засідання 12.12.2024 відкладено за клопотанням представника позивача на 21.01.2025.
Судове засідання 21.01.2025 відкладено у зв'язку з неявкою представника позивача на 04.03.2025.
У судовому засіданні 04.03.2025 оголошено перерву до 27.03.2025.
Судове засідання 27.03.2025 відкладено за клопотанням представника позивача на 29.04.2025.
Судове засідання 29.04.2025 відкладено за клопотанням представника позивача на 22.05.2025.
Судове засідання 22.05.2025 не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці. Відкладено розгляд справи на 26.06.2025.
Судове засідання 26.06.2025 відкладено за клопотанням представника позивача на 15.07.2025.
Судове засідання 15.07.2025 відкладено за клопотанням представника позивача на 21.08.2025.
Судове засідання 21.08.2025 відкладено за клопотанням представника відповідача на 23.09.2025.
У судовому засіданні 23.09.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що судове рішення будо проголошено о 16.00год. 02.10.2025.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що за результатами проведення планової виїзної перевірки підприємства позивача був складений акт, на підставі якого винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення. У зазначеному акті неправильно відображено завищення валових витрат на основі первинних документів за 2012-2014 роки, оскільки такі витрати були понесені в 2007-2011 роках, що підтверджено первинними документами за попередні роки. Станом на 01.01.2012 на балансовому рахунку 390 "Витрати майбутніх періодів" рахувалися збитки від утримання тваринницьких ферм комбінату хлібопродуктів за 2007-2011 роки. Валові витрати з утримання тваринницьких ферм за попередні роки проаналізовані та відображені в акті попередньої планової перевірки від 05.09.2012 №216/22/00955791. Висновки попередньої планової перевірки і висновки нинішнього акта перевірки пов'язані між собою в частині завищення витрат з утримання тваринницьких ферм і були, серед іншого, предметом спору у справі №2а/1770/5170/2011. Рішенням суду у цій справі було визнано неправомірними висновки контролюючого органу в цій частині. Крім того, висновок відповідача щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток в частині завищення валових витрат в сумі 1665000,00грн та декларування податку на прибуток в сумі 349650,00грн не відповідає фактичним обставинам, оскільки реалізація продуктів тваринництва переробним підприємствам проводилася за діючими на той час ринковими цінами, в тому числі із сплатою податку на додану вартість, що призвело до збитковості та закриття тваринницьких ферм. Позивач, як державне унітарне підприємство, відраховувало частину чистого прибутку (доходу) до державного бюджету, розмір платежів визначався, виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розміру відрахувань частини чистого прибутку (доходу), визначеного відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138. Відтак, відрахування та перерахування до Державного Бюджету частини чистого прибутку (доходу) проведено правильно. У 2007 році відповідно до вимог Рівненського облстатуправління на баланс комбінату хлібопродуктів було оприбутковано в основні засоби вартість земельних ділянок на основі державних актів на право постійного користування та витягів Держкомзему про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок на суму 85000,00грн. Щорічно, починаючи з 2009 року, на підставі витягів з технічної документації про нормативно-грошову оцінку вказаних земельних ділянок проводилася індексація балансової вартості, в тому числі і за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 на суму 13821000,00грн. У зв'язку з тим, що у державних актах на право постійного користування земельними ділянками не було вказано власника земельних ділянок, головним бухгалтером було помилково оприбутковано ці земельні ділянки як основні засоби та проведена індексація вартості земельних ділянок, як власного майна, хоча власником ділянок була Радивилівська міська рада. У жовтні 2014 року після одержання витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому власником земельних ділянок зазначено Радивилівську міську раду, а правокористувачем - ДП "Радивилівський КХП", цю помилку було виявлено. Позивач мав намір до кінця 2015 року усунути помилку під час проведення інвентаризації основних засобів. До закінчення перевірки головним бухгалтером підприємства було проведено коригування та усунення помилки: вартість земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні, була віднесена на позабалансовий облік, зменшено вартість додаткового капіталу. Про усунення вказаної помилки Дубенську ОДПІ було повідомлено листом, який було вручено за два дні до формування акта перевірки. Незважаючи на це, контролюючим органом за наслідками перевірки зафіксовано порушення, розцінено помилкове оприбуткування земельних ділянок, що належать Радивилівській міській раді, як збільшення додаткового капіталу, що не відповідає дійсності. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечила та пояснила суду, що проведеною перевіркою встановлено завищення ДП "Радивилівський КХП" рядка 06.4 Декларації "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" за 4 квартал 2012 року на суму 1665000,00грн. На запит щодо надання копій документів, посадові особи позивача надали відповідь, згідно з якою до інших витрат в додатку ІВ до рядка 06.4.21 включена сума збитків від реалізації продукції тваринництва за попередні роки станом на 01.01.2012 (1666500,00грн) за рахунок сплати ПДВ, яка рахувалася на балансовому рахунку 390 "Витрати майбутніх періодів" та включена в інші витрати декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року. Проте, відповідно до ст.138 Податкового кодексу України податок на додану вартість не може включатися до складу інших витрат звичайної діяльності. Крім того, позивач, як державне унітарне підприємство, відраховувало частину чистого прибутку (доходу) до Державного Бюджету. Перевіркою встановлено, що у 2012 році збільшено додатковий капітал на суму дооцінки основних засобів - 13821000,00грн, про що свідчить подана до Дубенської ОДПІ фінансова звітність підприємства - форма №1 "Баланс", рядок №330 "Додатковий капітал". Сума капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, розраховується відповідно до пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92. У порушення абз.2 п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, позивачем не віднесено до розрахунку частини чистого прибутку суму дооцінки (збільшення вартості) необоротних активів (основних засобів) - 13821000,00грн, в результаті чого занижено частину чистого прибутку за 2014 рік на суму 2073150,00грн. Таким чином, оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.
Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" зареєстроване як юридична особа Радивилівською районною державною адміністрацією 27.12.1991, взяте на облік як платник податків Радивилівським відділенням Дубенської ОДПІ 03.01.1992, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом серії НБ №005098 від 16.06.2011. Основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД є 10.61 Ввиробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (т.1 - а.а.с.100-101).
Посадові особи Дубенської ОДПІ на підставі направлень на перевірку №177 від 10.06.2015, №178 від 10.06.2015, №193 від 25.06.2015, №179 від 10.06.2015 в порядку п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.81.1 ст.81, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведено планову документальну виїзну перевірку ДП "Радивилівський КХП" (ідентифікаційний код юридичної особи 00955791) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.07.2015 №158/22/00955791 (т.1 - а.а.с.9-53, далі - Акт перевірки), в якому зроблено висновки про порушення ДП "Радивилівський КХП", зокрема:
1) пп.14.1.27, п.14.1 ст.14, п.138.4, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 349650,00грн, у тому числі за 4 квартал 2012 року - 349650,00грн;
2) абз.2 п.1 Порядку відрахування до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, що призвело до заниження частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 2073150,00грн за 2014 рік.
06 серпня 2015 року позивач подав до податкового органу заперечення №306/10/1-15 до Акта перевірки, у яких частково заперечував допущення ним порушень податкового законодавства і просив: виключити із Акта перевірки висновки щодо донарахування податку на прибуток в сумі 349650,00грн; виключити із Акта перевірки висновки щодо донарахування частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами в сумі 2073150,00 грн (т.1 - а.с.57).
Листом від 18 серпня 2018 року за №7455/22-217 відповідач повідомив ДП "Радивилівський КХП", що наведені в запереченнях до Акта перевірки пояснення та надані первинні документи не спростовують висновків акта перевірки (т.1 - а.с.70).
18 серпня 2015 року Дубенська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
- №0001002200, яким ДП "Радивилівський КХП" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 437262,50грн, в тому числі: за основним платежем - 349650,00грн, за штрафними санкціями - 87612,50 грн (т.1 - а.с.55);
- №0000982200, яким ДП "Радивилівський КХП" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Частина чистого прибутку до спец фонду ДП" на загальну суму 2591437,50грн, в тому числі: за основним платежем - 2073150,00грн, за штрафними санкціями - 518287,50грн (т.1 - а.с.56).
Зазначені податкові повідомлення-рішення ДП "Радивилівський КХП" оскаржив в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарг позивача рішеннями Головного управління ДФС у Рівненській області від 22.10.2015 №347/10с/17-00-10-04-04/182 та Державної фіскальної служби України від 14.12.2015 №26510/6/99-99-10-01-01-25 податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 18.08.2015 №0001002200 та від 18.08.2015 №0000982200 були залишені без змін, а скарги - без задоволення (т.1 - а.а.с.93-99).
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, Верховний Суд у постанові від 02.08.2024 вказав, що під час нового розгляду справи суду необхідно всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності.
У зв'язку з цим, суд передусім вважає за необхідне зауважити, що справу було розглянуто з урахуванням предмета доказування у цій справі. При цьому, фактичні обставини з'ясовано на підставі тих доказів, які було зібрано судами під час первинного розгляду, оскільки, як пояснив представник позивача, будь-які інші докази (додаткові документи первинного бухгалтерського обліку, податкової звітності тощо) у товариства відсутні з огляду на більш як десятирічний строк, що минув після виникнення спірних правовідносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
За приписами ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18.08.2015 №0001002200, суд зазначає таке.
Як вбачається з Акта перевірки, підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про те, що позивач в порушення вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.4, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України завищив інші витрати в сумі 1665000,00грн за 4 квартал 2012 року, адже податок на додану вартість не може включатися до складу інших витрат звичайної діяльності.
Так, згідно з Актом перевірки, проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 у загальній сумі 2852644,00грн на підставі таких документів - журнала-головної по рахунках: 64 "Розрахунки за податками", меморіальних-ордерів №10-24, видаткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків, прихідних накладних, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, договорів встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.4 Декларації "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" в сумі 1665000,00грн, в т.ч. за 4 квартал 2012 року - 1665000,00грн.
Цей висновок контролюючим органом зроблено також на підставі пояснень, викладених ДП "Радивилівський КХП" у відповіді від 21.07.2015 №288/10/1-15 (т.1 - а.а.с.61-63) на запит Дубенської ОДПІ №6158/17-00-22-28 від 21.07.2015 (т.1 - а.с.71).
У цих поясненнях зазначено, зокрема, що сума збитку від реалізації продукції тваринництва в попередні роки на 01.01.2012 становила 1665000,00грн за рахунок сплати ПДВ, яка рахувалася на балансовому рахунку 390 (Витрати майбутніх періодів) та включена в інші витрати декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2012 року (т.1 - а.с.63).
Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регламентовано розд.ІІІ Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Стаття 139 Податкового кодексу України визначає різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень).
Аналіз положень цієї статті вказує на те, що визначальним чинником, що впливає на фінансовий результат діяльності підприємства є суми витрат, на які такий результат може збільшуватися чи зменшуватися.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капітал) за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Як встановлено судом, у додатку IB до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік ДП "Радивилівський КХП" у рядку 06.4.21 "Витрати, пов'язані з довготривалим (більше 1 року) технологічним циклом виробництва відповідно до пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України" зазначено суму 1665000,00грн (т.1 - а.с.135).
Висновки відповідача про включення позивачем до складу витрат за 4 квартал 2012 року податку на додану вартість, як вбачається з Акта перевірки, базуються на поясненнях посадових осіб ДП "Радивилівський КХП", викладених у листі від 21.07.2025 №288/10/1-15, згідно з якими: "Сума збитку від реалізації продукції тваринництва в попередні роки на 01.01.2012 року становила 1665000,0грн за рахунок сплати ПДВ, яка рахувалась на балансовому рахунку 390 (Витрати майбутніх періодів) та включена в інші витрати декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2012 року" (т.1 - а.с.63).
Однак представник позивача під час розгляду справи по суті стверджував, що витрати в сумі 1665000,0грн утворилися у зв'язку з нерентабельністю тваринницьких ферм, а виникнення збитків пов'язане із обов'язком позивача сплачувати податок на додану вартість до бюджету, на відміну від сільськогосподарських підприємств.
Такі обставини підтвердилися документально під час судового розгляду.
Так, згідно з довідкою ДП "Радивилівський КХП" від 26.01.2016 №30/05-16 про причини утворення збитків від реалізації продукції тваринництва в 2011 році, віднесених у 2012 році на інші витрати в декларації з прибутку підприємства, збитки станом на 01.01.2012 в сумі 1665000,00грн утворилися внаслідок недоодержання прибутку в сумі 1975872,00грн у зв'язку із сплатою податку на додану вартість від реалізації продукції тваринництва. У зв'язку з тим, що на 01.01.2012 на комбінаті рахувалося поголів'я ВРХ та свиней у кількості 489 голів, комбінат хлібопродуктів збитки в сумі 1665000,00грн відніс на витрати майбутніх періодів, оскільки залишок чистого прибутку станом на 31.12.2011 становив 12000,00грн, що підтверджується фінансовою звітністю (т.1 - а.а.с.194-196).
До зазначеної довідки позивач долучив ряд листів, адресованих упродовж 2007 - 2008 років Міністерству аграрної політики України та Державному комітету України з державного матеріального резерву, щодо вирішення питання надання дотації підприємству як сільськогосподарському виробнику та надання дозволу на відокремлення певних збиткових виробничих підрозділів в окремі виробничі підприємства (т.1 - а.а.с.197-209).
Одночасно з листом від 21.07.2025 №288/10/1-15 позивачем відповідачу було надано копії документів згідно з переліком (т.1 - а.а.с.64-85).
Надалі, під час розгляду справи позивач надав суду реєстр актів на списання падежу тварин на тваринницькій фермі за 2011 рік на суму 18726,82грн (т.1 - а.с.150), реєстр розшифровок реалізації продукції тваринництва за 2011 рік на фермі с.Гаї-Лев'ятинські - сума збитків (різниця між собівартістю та виручкою від реалізації), становить - 1646273,74грн (т.1 - а.с.162).
Крім того, на вимогу суду позивачем було надано первинні документи бухгалтерського обліку - оригінали реєстру розшифровок реалізації продукції тваринництва за 2011 рік на фермі с.Гаї-Лев'ятинські та актів падежу у кількості 11шт, реєстру приймальних квитанцій заготівельно-переробних підприємств за 2011 рік та приймальних квитанцій на закупку худоби у кількості 16шт, розшифровок по реалізації тваринництва за період січень-грудень 2011 року (усі оригінали містяться в окремій папці, долученій до матеріалів справи).
Інформація, наведена у таких документах узгоджується з інформацією, що міститься у документах, наданих позивачем під час проведення перевірки, та підтверджує суму збитків позивача за 2011 рік - 1646273,74грн.
При цьому, включення позивачем до складу витрат податку на додану вартість в сумі 1665000,0грн не підтвердилося документально під час розгляду справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що уповноважені особи контролюючого органу під час проведення перевірки виявили неправильне розуміння пояснень, викладених у листі від 21.07.2025 №288/10/1-15, витлумачивши їх як пряме визнання позивачем факту віднесення сум податку на додану вартість до витрат, пов'язаних з довготривалим технологічним циклом виробництва.
Натомість, всупереч вимогам п.5.2 розд.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (що діяв на момент проведення перевірки, далі - Порядок №984), в Акті перевірки відповідач не описав суті встановленого порушення, механізму його виникнення, не послався на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку та інші докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Крім того, судом встановлено, що запис щодо залишку витрат на утримання тваринницької ферми ДП "Радивилівський КХП" станом на 01.01.2012 в сумі 1665000,56грн по шифру рахунку 390 міститься на бланку типової форми №281 (т.2 - а.с.5)
Згідно з меморіальним ордером №27 за грудень 2011 року відображено бухгалтерську проводку Дт390 - Кт441 на суму 1665000,56грн (т.2 - а.с.6).
Таким чином, витрати позивача в сумі 1665000,00грн, які були включені до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, були сформовані позивачем у 2011 році.
З матеріалів справи вбачається, що Дубенською ОДПІ було проведено планову документальну виїзну перевірку ДП "Радивилівський КХП" з питань дотримання вимог, зокрема, податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за наслідками якої складено акт від 05.09.2012№216/22/00955791 (т.2 - а.а.с.8-9).
Результати зазначеної перевірки було оскаржено позивачем в судовому порядку.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 у справі №817/65/13-а визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 24.09.2012 №000192350, яким ДП "Радивилівський КХП" було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 518288,00грн (т.2 - а.а.с.20-26).
Постанова у справі №817/65/13-а набрала законної сили 03.03.2015.
Зазначеною постановою, серед іншого, визнано такими, що не підтвердилися документально, висновки податкового органу щодо заниження позивачем у періоді, що підлягав перевірці, податку на прибуток.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, правомірність формування позивачем витрат у 2011 році підтверджена в судовому порядку.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18.08.2015 №0000982200, суд зазначає таке.
Як вбачається з Акта перевірки, підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стали встановлені контролюючим органом обставини щодо збільшення позивачем у 2012 році додаткового капіталу на суму дооцінки основних засобів 13821000,00грн, про що свідчить подана фінансова звітність підприємства - форма №1 "Баланс", рядок №330 "Додатковий капітал". Однак, в порушення абз.2 п.1 Порядку №138 підприємство не віднесло до розрахунку частини чистого прибутку зазначену суму дооцінки (збільшення вартості) необоротних активів (основних засобів), внаслідок чого занижено частину чистого прибутку за 2014 рік на суму 2073150,00грн (13821000,00грн х 15% = 2073150,00грн).
За приписами п.17 ст.29 Бюджетного кодексу України, частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.
Згідно із п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 №138 ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №138), згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі:
30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;
15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.
Під час розрахунку чистого прибутку (доходу) за 2014 рік його розмір збільшується на суму дооцінки необоротних активів, яка підлягала перенесенню до нерозподіленого прибутку у звітні періоди 2010 - 2013 років, але не менше суми дооцінки необоротних активів, включеної до складу витрат у звітному періоді, які включають у тому числі амортизацію.
Згідно з довідкою Відділу статистики у Радивилівському районі Головного управління статистики у Рівненській області від 06.02.2014 №01-21/52, ДП "Радивилівський КХП" за організаційно-правовою формою є державним підприємством, орган державного управління - Міністерство аграрної політики та продовольства України (код 11064) (т.1 - а.с.24).
На виконання вимог Порядку №138 ДП "Радивилівський КХП", як державне унітарне підприємство, відраховувало частину чистого прибутку (доходу) до державного бюджету. Розмір платежів визначався залежно від обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що у спірному періоді ДП "Радивилівський КХП" мало у постійному користуванні земельні ділянки, власником яких була Радивилівська міська рада Радивилівського району - державні акти на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №269850, серії ЯЯ №269852, серії ЯЯ №269855, серії ЯЯ №269854, серії ЯЯ №269853, серії ЯЯ №269883 (т.1 - а.а.с.87-92).
Відповідно до п.1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстровано в Міністерстві юстиції 18.05.2000 за №288/4509 (далі - Положення №7), положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Норми Положення №7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (п.2 Положення №7).
Згідно з п.4 Положення №7, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
За приписами п.5 Положення №7, земельні ділянки належать до окремої групи основних засобів.
Відповідно до п.п.1, 2 розд.І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 122 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 №1202, зареєстровано в Міністерстві юстиції 01.11.2010 за №1018/18313 (далі - Положення №122), це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі.
Згідно з п.2 розд.ІІ Положення №122, для цілей бухгалтерського обліку нематеріальні активи включають, зокрема, права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки, що перебувають у користуванні державного підприємства на праві постійного користування обліковуються у бухгалтерському обліку як об'єкти основних засобів.
При цьому, за змістом Положення №7, основні засоби - це необоротні активи, залишкова вартість яких підлягає уцінці або дооцінці із включенням відповідних сум до витрат або нерозподіленого прибутку звітного періоду.
Так, відповідно до п.21 Положення №7, при вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об'єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об'єкта, що відображений у складі додаткового капіталу. Відомості про суму перевищення попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок об'єкта, що включені до складу нерозподіленого прибутку, заносяться до регістрів аналітичного обліку основних засобів.
Таким чином, ДП "Радивилівський КХП" в силу наведених положень стандартів бухгалтерського обліку зобов'язане було обліковувати вищезазначені земельні ділянки як основні засоби, а суму дооцінки таких земельних ділянок включати до нерозподіленого прибутку за відповідні періоди.
Як зазначено в акті перевірки, ДП "Радивилівський КХП" відповідно до звіту про фінансові результати за 2014 рік відобразило в рядку 2350 звіту "чистий прибуток" суму 46,1тис.грн. Документальною перевіркою встановлено, що ДП "Радивилівський КХП" у 2012 році було збільшено додатковий капітал на суму дооцінки основних засобів, про що свідчить подана до Дубенської ОДПІ фінансова звітність підприємства, а саме форми №1 "Баланс" в рядку №330 "Додатковий капітал", на суму 13821000,00грн (с.25 акта, т.1 - а.с.с.33-34).
У порушення вимог абз.2 п.1 Порядку №138 ДП "Радивилівський КХП" не віднесено до Розрахунку частини чистого прибутку суму дооцінки (збільшення вартості) необоротних активів (основних засобів) - 13821000,00грн.
Проте, зазначений висновок відповідача під час розгляду справи судом не підтвердився належними та допустимими доказами.
Так, у рядку 2350 "Прибуток (Чистий фінансовий результат)" звіту ДП "Радивилівський КХП" "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)" за 2014 рік відображена сума 46000грн (т.1 - а.с.143-144).
У рядку 330 "Інший додатковий капітал" звіту ДП "Радивилівський КХП" "Баланс" (форма №1) станом на 31.12.2012 містяться дані про збільшення додаткового капіталу упродовж звітного періоду на 13821000,00грн (22410000,00грн (сума на кінець звітного періоду) мінус 8589000,00грн (сума на початок звітного періоду) (т.1 - а.а.с.112-113).
Відповідач у Акті перевірки зазначає про те, що 13821000,00грн - це сума дооцінки основних засобів, яка у 2014 році не була взята до уваги під час розрахунку частини чистого прибутку, не підтверджуючи при цьому такий висновок наведенням бухгалтерських проводок, документів первинного, зведеного бухгалтерського обліку чи податкового обліку позивача.
Згідно з п.6 розд.І Порядку №984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, детальне відображення в акті змісту виявлених порушень є обов'язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.
В порушення наведеного, в Акті перевірки в частині щодо описаного порушення зазначається лише спосіб, у який платнику необхідно відображати у своєму бухгалтерському обліку суму дооцінки основних засобів. На сторінках 25-26 Акта перевірки зазначено таке - дослівно: "Згідно з П(С)БО7 одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт основних засобів. Відповідно сума дооцінки розраховується на кожний окремий об'єкт основних засобів. Відомості про суму перевищення попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок об'єкта основних засобів (дані рахунків бухгалтерського обліку 41 "Капітал у дооцінках" або 42 "Додатковий капітал", якщо залишок рахунку 42 не було перенесено до рахунку 41 заносяться до регістрів аналітичного обліку основних засобів (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів, відомість обліку необоротних активів і зносу). Перенесення суми капіталу в дооцінках до нерозподіленого прибутку відображається за дебетом рахунку 41 "Капітал у дооцінках" (42 "Додатковий капітал" з кредитом рахунку №44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" (т.1 - а.а.с.33-34).
Які бухгалтерські проводки та на підставі яких саме документів первинного обліку було зроблено позивачем, які з цих проводок підтверджують відповідні дані рядка 2350 звіту "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)" за 2014 рік та рядка 330 звіту "Баланс" (форма №1) станом на 31.12.2012 відповідачем в Акті перевірки не зазначено.
Відтак, суд позбавлений можливості встановити, чи було допущено позивачем податкове порушення, відображене в Акті перевірки, чи дійсно ДП "Радивилівський КХП" занизило частину чистого прибутку за 2014 рік на суму 2073150,00грн.
При цьому, досліджені судом меморіальний ордер №17 за липень 2015 року, у якому задокументовано "виправлення проводок за 2012-2015" у зв'язку із помилковим оприбуткуванням хлібкомбінатом земельних ділянок, власником яких є Радивилівська міська рада (т.1 - а.с.137), та лист ДП "Радивилівський КХП" від 21.07.2015 №288/10-1-15 (т.1 - а.а.с.61-63) підтверджують помилкове, на думку позивача, оприбуткування земельних ділянок, власником яких є територіальна громада, та наступне виправлення такої "помилки", і жодним чином не підтверджують вчинення позивачем такого порушення, як "не віднесено до Розрахунку чистого прибутку суми дооцінки (збільшення вартості) необоротних активів (основних засобів) - 13821000,00грн, в результаті чого занижено частину чистого прибутку за 2014 рік в сумі 2073150,00грн за 2014 рік".
Суд звертає увагу на те, що всупереч вимогам п.5.2 розд.ІІ Порядку №984, в Акті перевірки відповідач не описав суті встановленого порушення, механізму його виникнення, не послався на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку та інші докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Крім того, висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.02.2018 №596 судово-економічної експертизи в адміністративній справі №817/3460/15 (т.2 - а.с.75-81) стверджено таке:
1. Відповідно до поданих документів та матеріалів справи не надається за можливе підтвердити документально висновок Дубенської ОДПІ, викладений в розділі 3.1.2 "Валові витрати" Акта від 29.07.2015 №158/22/00955791 "Про результати планової документальної виїзної перевірки Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", код за ЄДРПОУ 00955791, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.14", про завищення задекларованих показників у рядку 06.4 Декларації "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" в сумі 1665000,00грн, в т.ч. за 4 квартал 2012 року - 1665000,00грн.
2. Висновок Дубенської ОДПІ, викладений в розділі 3.6 "Частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями" Акта від 29.07.2015 №158/22/00955791 "Про результати планової документальної виїзної перевірки Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", код за ЄДРПОУ 00955791, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.14", про невіднесення до Розрахунку частини чистого прибутку суми дооцінки (збільшення вартості) необоротних активів (основних засобів) - 13821000,00грн, в результаті чого занижено частину чистого прибутку за 2014 рік в сумі 2073150,00грн за 2014 рік (113821000,00 * 15% = 2073150,00грн) документально не підтверджується.
Висновки судової експертизи від 28.02.2018 №596 відповідають вимогам закону, є обґрунтованими, кореспондують зі встановленими судом фактичними обставинами справи, а тому приймаються судом.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення від 18.08.2015 №0001002200, від 18.08.2015 року №0000982200 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із проведенням експертиз (п.3).
Судом встановлено, що позивачем у цій справі сплачено судовий збір у загальній сумі 58548,38грн.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, сплачений судовий збір у зазначеній сумі належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до ч.5 ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з ч.6 ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Згідно з ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Ухвалою суду від 29.01.2016 у справі №817/3460/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На підтвердження витрат на проведення експертизи позивачем надано платіжне доручення від 07.08.2017 №341 на суму 23808,00грн. з призначенням платежу "Затрати за проведення судової експертизи за матеріалами адміністративної справи №817/3460/15" (т.2 - а.с.158).
Судом встановлено, що витрати позивача на проведення експертизи у зазначеній сумі пов'язані з розглядом цієї справи, розмір є цілком обґрунтованим та співмірним із складністю відповідної роботи, обсягом та часом, витраченим експертом на її виконання.
Відповідно до ч.8 ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення вказаних витрат позивача, а тому заявлені витрати на проведення експертизи в сумі 23808,00грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 18 серпня 2015 року №0001002200 та від 18 серпня 2015 року №0000982200.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати із сплати судового збору в сумі 58548 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сорок вісім) гривень 38коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати, пов'язані із проведенням експертизи, в сумі 23808 (двадцять три тисячі вісімсот вісім) гривень 00коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (вул.Волковенка, буд.11, м.Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500; ідентифікаційний код юридичної особи 00955791).
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, Рівненська область, 33023; ідентифікаційний код юридичної особи ВП 44070166).
Повне рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар