06 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/13382/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30.09.2025 ОСОБА_1 засобами системи "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, що заявлений до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та доплати його грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 20.05.2023 по 31.12.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 20.05.2023 по 31.12.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та доплати його грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01.01.2024, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01.01.2024, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 за вирахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення йому перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 01.01.2025 по 18.06.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2025 по 18.06.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 за вирахуванням виплачених сум.
За приписами частини другої статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті.
У ході з'ясування питання чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, крім іншого, з'ясуванню підлягає питання дотримання строків звернення до суду з позовом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об'єктивні причини.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто, відтоді коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Вищевказані правові висновки відображені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 9901/141/20.
Відповідно до положень статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача під час проходження ним військової служби у складі Військової частини НОМЕР_1 , яка в силу пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України є публічною службою.
Тож таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Вирішуючи питання конкуренції норм КАС та КЗпП, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.
Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 №540-IX КЗпП України було доповнено главою XIX такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 №211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 №651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №580/9690/23.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , з якої за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2025 №266 з 28.08.2025 вибув до нового місця служби.
Предмет спору зводиться до з'ясування обставин правомірності дій відповідача в частині правомірності нарахування та виплати грошового забезпечення з 20.05.2023 по 18.06.2025.
Тож про належні до виплати, але не виплачені роботодавцем суми грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися в момент отримання грошового забезпечення за відповідний місяць починаючи з травня 2023 року але не пізніше звільнення з військової служби 18.06.2025.
Таким чином позовні вимоги, які охоплюють період, що передує тримісячному строку звернення до суду з цим позовом, тобто з 20.05.2023 по 18.06.2025, заявлені з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України, за відсутності заяви позивача про поновлення цього строку.
З урахуванням висновків Верховного Суду, сформульованих в останній з постанов від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, суд констатує факт пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у частині позовних вимог, які охоплюють період з 01.07.2023 по 18.06.2025, за відсутності заяви про його поновлення.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічно, частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Крім того, відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 вказаного Кодексу, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, крім іншого, заявляє вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати у неповному розмірі його грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.06.2025.
Разом з цим позивач не надав доказів, що могли би свідчити про наявність хоча б якихось ознак спору з приводу обставин, про які той веде мову, у вигляді письмової відмови чи принаймні доказів звернення до відповідача та неотримання відповіді у встановлений законом строк з приводу заявлених у позові вимог. Натомість, як слідує зі змісту позову, позивач дізнався про порушення своїх прав з довідки Форми ОК - 5.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, наявність ознак спору є необхідною передумовою для відкриття судом провадження в адміністративній справі.
Про факт звернення до відповідача щодо незгоди виплаченим розміром грошового забезпечення за спірний період та позицією відповідача з цього приводу заявник нічого не повідомляє.
Вказане свідчить про відсутність ознак публічно-правового спору у цій частині вимог на даний час, у зв'язку з чим позивачу слід пояснити суду що саме не вчинив відповідач за відсутності ініціативи самого позивача на вжиття заходів щодо відновлення своїх прав у спосіб визначений законом.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк на усунення недоліків 10 (десять) днів з дня отримання повідомлення про цю ухвалу та роз'яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для повернення позовної заяви в частині вимог за період з 01.07.2023 по 18.06.2025.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку, в частині вимог за період з 01.07.2023 по 18.06.2025, а також позовної заяви із зазначенням не лише пояснень щодо обставин порушення діями відповідача прав позивача, а й наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Б. Супрун