06 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2351/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати у 2023 році ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня незалежності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недоплачену у 2023 році частину щорічної разової грошової допомоги до Дня незалежності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №440/14216/23.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 поновлено провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення права позивача на одержання грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що нарахування та виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік проведені з дотримання вимог чинного законодавства - статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України від 20.03.2023 №2983-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджено копією посвідчення; перебуває на обліку в ГУПФ України в Полтавській області.
У серпні 2023 року позивач отримав грошову допомогу, встановлену Порядком здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754, у розмірі 2900,00 грн, що учасники справи не заперечують.
Посилаючись на неправомірність дій пенсійного органу щодо визначення розміру грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян, урегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII).
01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам (...) II групи - вісім мінімальних пенсій за віком".
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, Законом України від 20.03.2023 №2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", який набрав чинності з 15.04.2023, частину п'яту статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.".
Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12 - 15, частини першої статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частини третьої статей 61 - 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" Кабінет Міністрів України 21.07.2023 прийняв постанову №754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань".
Цією Постановою, серед іншого, затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань.
Також цією Постановою затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі - Порядок №754).
Відповідно до пункту 3 Порядку №754, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року в такому розмірі: 1) особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом цього спору є правовідносини щодо наявності чи відсутності підстав для перерахунку отриманої позивачем грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік.
Суд враховує, що порівняння зазначених вище положень частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону України №367-XIV та Порядку №754, прийнятого на виконання Закону №2983-IX, демонструє очевидну різницю у розмірах щорічної разової грошової допомоги, яка за розміром менша від тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону №3551.
Так, для позивача, який є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, у результаті внесених Законом №2983-IX змін до частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII та передачі повноважень з визначення розміру допомоги Кабінету Міністрів України щорічну разову грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком замінено на щорічну разову грошову допомогу у розмірі 2900,00 грн.
Спірним у цій справі є питання можливості зменшення розміру одноразових соціальних виплат, а також можливості делегування Верховною Радою України повноважень стосовно визначення відповідного розміру виплат Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи цей спір, суд враховує правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23.
Так, відмовляючи у задоволенні подібного позову, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада, як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на наявні фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Згідно з частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на викладене, суд у контексті спірних відносин дійшов висновку щодо правомірності дій пенсійного органу в частині виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, що становить 2900,00 грн.
Підстав для врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.06.2023 у справі №560/8064/22 немає, з огляду на відмінність нормативно-правового регулювання спірних відносин.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, як особа з інвалідністю другої групи.
Інші судові витрати у справі відсутні, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення.
Суддя С.О. Удовіченко