про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/13369/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та скасування доповідної записки,
30 вересня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, у якій позивач просить: 1) визнати дії Національного агентства з питань запобігання корупції при проведенні моніторингу способу життя та прийнятті рішення у формі доповідної записки від 10.07.2025 №282-02/6371-25 за результатами моніторингу способу життя ОСОБА_1 ; 2) скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, прийняте у формі доповідної записки від 10.07.2025 №282-02/6371-25 за результатами моніторингу способу життя ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, органом військового управління, їх посадовою чи службовою особа, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Визначення індивідуального акту наведено у пункті 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 54-1 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб'єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім'ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.
Моніторинг способу життя суб'єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із медіа та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб'єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.
Порядок здійснення моніторингу способу життя суб'єктів декларування визначається Національним агентством у порядку, передбаченому частиною дев'ятою статті 12 цього Закону.
Моніторинг способу життя здійснюється із додержанням законодавства про захист персональних даних та не повинен передбачати надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи.
У разі встановлення невідповідності рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам Національним агентством надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.
Національне агентство повідомляє суб'єкту декларування про результати здійсненого щодо нього моніторингу способу життя протягом п'яти днів з дня його завершення.
У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Особливості моніторингу способу життя суддів, суддів Конституційного Суду України встановлюються статтею 52-2 цього Закону.
За приписами пункту 6 Порядку здійснення моніторингу способу життя суб'єктів декларування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 26 жовтня 2023 року № 236/23 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2023 р. за №1873/40929 (далі по тексту - Порядок № 236/23, який набрав чинності 02.11.2023), рішення про початок здійснення моніторингу способу життя суб'єкта декларування приймається керівником самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства на підставі відповідної доповідної записки про наявність ознак невідповідності рівня життя суб'єкта декларування.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 236/23 за результатами моніторингу способу життя суб'єкта декларування готується доповідна записка, в якій зазначаються: дата початку та підстави здійснення моніторингу способу життя суб'єкта декларування; зміст проведених заходів та їх результати, встановлені факти відповідності/невідповідності рівня життя суб'єктів декларування, невиконання інших вимог Закону; вжиті Національним агентством заходи реагування стосовно суб'єкта декларування в межах прав та повноважень, визначених Законом (за наявності).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 236/23 протягом п'яти днів з дня завершення моніторингу способу життя суб'єкта декларування Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або поштового чи електронного зв'язку надсилає повідомлення такому суб'єкту декларування про результати здійсненого щодо нього моніторингу способу життя.
Як слідує з матеріалів позовної заяви, заступником керівника відділу проведення моніторингу способу життя Управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2 складено на ім'я керівника Управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції Соколова Дмитра доповідну записку стосовно проведення (закриття) моніторингу способу життя суб'єкта декларування ОСОБА_1 №282-02/6371-25 від 10.07.2025, якою запропоновано: керуючись пунктом 9 Порядку здійснення моніторингу способу життя суб'єктів декларування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 26 жовтня 2023 року № 236/23, завершити проведення моніторингу способу життя суб'єкта декларування - ОСОБА_1 , в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області. Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 51-4 Закону повідомити суб'єкту декларування про результати здійснення щодо нього моніторингу способу життя протягом п'яти днів з дня його завершення.
Пунктом 9 Порядку № 236/23 встановлено, що рішення про завершення моніторингу способу життя суб'єкта декларування приймається керівником самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства на підставі доповідної записки особи, яка здійснювала моніторинг способу життя суб'єкта декларування.
За приписами пунктів 12, 13 Порядку № 236/23 у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, Національне агентство складає протокол про таке правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направляється до суду. У разі виявлення на будь-якій стадії здійснення моніторингу способу життя суб'єкта декларування ознак іншого корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.
Аналізуючи наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що складення доповідної записки-це дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію результатів моніторингу способу життя суб'єкта декларування, у тому числі, фіксацію змісту проведених заходів та їх результати, встановлених фактів відповідності/невідповідності рівня життя суб'єктів декларування, невиконання інших вимог Закону, а також вжитих Національним агентством заходів реагування стосовно суб'єкта декларування в межах прав та повноважень, визначених Законом.
За своєю правовою природою доповідна записка не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі доповідної записки керівником самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства приймається рішення про завершення моніторингу способу життя суб'єкта декларування та у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, Національне агентство складає протокол про таке правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направляється до суду, а у разі виявлення на будь-якій стадії здійснення моніторингу способу життя суб'єкта декларування ознак іншого корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 236/23 у разі встановлення доказів того, що суб'єкт декларування набув необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за його дорученням чи в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, Національне агентство порушує перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою або у визначених законом випадках - перед Офісом Генерального прокурора питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Активи, щодо яких судом на підставі поданих доказів не встановлено, що вони або грошові кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів, є необґрунтованими і підлягають стягненню в дохід держави за рішенням суду в установленому законом порядку (частина 2 статті 69 Закону України "Про запобігання корупції").
Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави визначено главою 12 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України.
Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (стаття 291 Цивільного процесуального кодексу України).
Доповідна записка може бути досліджена судом у межах позовного провадження у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, що розглядається в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Водночас, доповідна записка, складена заступником керівника відділу проведення моніторингу способу життя Управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2 стосовно проведення (закриття) моніторингу способу життя суб'єкта декларування ОСОБА_1 №282-02/6371-25 від 10.07.2025, яку оскаржує ОСОБА_1 , та дії щодо складення цієї доповідної записки, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача ОСОБА_1 , тому не можуть бути предметом спору.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.
Наявність у особи права на звернення до суду має вирішуватися на етапі відкриття провадження у справі. При вирішенні цього питання суди мають враховувати поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, яке слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі № 9901/798/18.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки у даному випадку позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та скасування доповідної записки.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-5, 19, 170, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та скасування доповідної записки.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич