Справа № 420/6390/25
07 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 03.03.2025 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови мені, ОСОБА_1 , листом №173-33222/Ф-03/8-1500/25 від 03.01.2025 року, у проведенні виплати одноразової допомоги у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, яка передбачена частиною 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції до 01.01.2023 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , одноразової допомоги у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, яка передбачена частиною 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції до 01.01.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, є вдовою ОСОБА_2 , який був пенсіонером Міністерства оборони України та перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ).
16 липня 2022 року, ОСОБА_2 загинув в авіакатастрофі, що мала місце під час виконання трудових (службових) обов'язків у ТОВ "Авіакомпанія Меридіан" (код ЄДРПОУ 32549596). Подія трапилася в районі аеропорту м. Кавала, Грецька Республіка, де загинуло 8 осіб, включаючи мого чоловіка.
Згідно частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-ХІV), в редакції до 01.01.2023 року, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
В грудні 2025 року, вона звернулась до Відповідача з заявою, в якій просила здійснити виплату одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка, ОСОБА_2 , який загинув внаслідок нещасного випадку, що стався 16 липня 2022 року, під час виконання ним службових обов'язків у ТОВ "Авіакомпанія Меридіан".
До заяви нею були додані, копія паспорту та ІПН, копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про смерть та копія Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) від 31 серпня 2022 року.
Відповідач, листом №173-33222/Ф-03/8-1500/25 від 03.01.2025 року відмовив позивачу у проведенні такої виплати.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Відповідач з поданим позовом не погодився та вважає його таким, що задоволенню не підлягає. У поданому до суду відзиві зазначає, що ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою від 18.12.2024 про здійснення одноразової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку від 16.07.2022. До заяви долучені наступні документи: акт цивільного стану про смерть ОСОБА_2 ; довідка № 131/1.2 від 26.08.2022; довідка № 65д від 26.08.2022; паспорт громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_2 ; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 22.08.1992; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ; тимчасовий акт спеціального розслідування нещасного випадку, затвердженого 31.08.2022.
Листом Головного управління № 173-33222/Ф-03/8-1500/25 від 03.01.2025 надано пояснення яким чином може бути подана заява до Пенсійного фонду України для призначення страхових виплат особі, яка має право на такі виплати у разі смерті потерпілого.
Відповідно до п.6 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (зі змінами та доповненнями) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується: одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Разом з тим, відповідно до п.п. 5 п. 5.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Фонду соціального страхування від 25.02.2021 № 7) (далі - Порядок) для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
Згідно даних тимчасового акту розслідування нещасного випадку ОСОБА_2 на час настання нещасного випадку був зареєстрований та проживав за адресою : АДРЕСА_1 .
Натомість, згідно заяви позивача місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
Вказує, що на теперішній час відсутня Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків між Україною та Грецькою республікою, отже, документ, який підтверджує смерть потерпілого, має бути легалізований на території України.
З таких обставин, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 є вдовою ОСОБА_2 .
Згідно Акту цивільного стану про смерть ОСОБА_2 виданого компетентним органом Грецької Республіки, останній загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок тяжких поранень голови, грудної клітини, живота, верхніх та нижніх кінцівок. Авіакатастрофа.
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 16 липня 2022 р. о 22 год 47 хв (за Київським часом) в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Меридіан» (далі - ТОВ «Авіакомпанія «Меридіан»), код згідно з ЄДРПОУ - 32549596, без підпорядкування від 30.08.2022 комісія, утворена наказом Державної служби України з питань праці від 19 липня 2022 р. № 120 провела спеціальне розслідування групового нещасного випадку (авіакатастрофи), що стався в районі аеропорту м. Кавала (Грецька республіка).
Кількість потерпілих - 8 осіб, в тому числі 8 із смертельними наслідками.
Згідно висновків вказаного Акту комісія із спеціального розслідування одноголосно визнала нещасний випадок з ОСОБА_2 пов'язаним з виробництвом, як такий, що стався під час виконання потерпілим посадових обов'язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства, та підпадає під дію пп. 1 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. № 337.
Відповідно до довідки від 19.08.2022 № 27/02-14 виданої приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гурської Валентини Семенівни останнім « 19» серпня 2022 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , « ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , єдиним спадкоємцем якого є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка своєчасно прийняла спадщину.
Як свідчать матеріли справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою від 18.12.2024, у якій просила здійснити виплату їй одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка, ОСОБА_2 , який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, що мав місце 16 липня 2022 року під час виконання службових обов'язків у ТОВ "Авіакомпанія Меридіан". Подія трапилася в районі аеропорту м. Кавала, Грецька Республіка, де загинуло 8 осіб, включаючи мого чоловіка.
До вказаної заяви були долучені: довідка № 65д від 26.08.2022; копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_2 ; копія довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ; копія свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 22.08.1992; акт цивільного стану про смерть ОСОБА_2 ; акт розслідування нещасного випадку від 30.08.2022 року.
Відповідач, листом №173-33222/Ф-03/8-1500/25 від 03.01.2025 року вказав, що для призначення страхової виплати в разі смерті потерпілого, заявнику необхідно звернутись до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України або в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, надавши разом із заявою про призначення виплати необхідні документи, передбачені Законом № 1105.
Разом з цим також повідомлено, що на теперішній час відсутня Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків між Україною та Грецькою республікою.
Отже, документ, який підтверджує смерть потерпілого, має бути легалізований на території України.
Відповідно до частини 5 статті 36 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачується одноразова допомога.
При цьому нормами Закону № 1105 не визначено коло осіб, що належать до членів сім'ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Звернуто увагу, що документом, що підтверджує факт спільного проживання членів сім'ї, є документ про реєстрацію місця проживання (разом з потерпілим на час його смерті за однією адресою), виданий згідно із вимогами Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Згідно даних тимчасового акту розслідування нещасного випадку ОСОБА_2 на час настання нещасного випадку був зареєстрований тат проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно заяви місцем реєстрації заявника є АДРЕСА_2 .
Таким чином, у разі неспівпадінні адреси зареєстрованого місця проживання, зокрема, дружини та померлого потерпілого на дату настання нещасного випадку територіальні органи Пенсійного фонду України можуть керуватися судовим рішенням щодо визначення кола осіб, які мають право на одноразову допомогу сім'ї.
Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 в період з 02.02.2009 по 16.07.2022 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом № 1105-ХІV.
Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону сформовані, зокрема, в постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 803/879/17, від 21 травня 2018 року у справі № 428/11236/16-а, від 31 серпня 2018 року у справі № 451/1464/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 804/3477/16, від 22 січня 2019 року у справі № 583/1159/16-а та від 21 лютого 2019 року у справі № 204/2001/17(2-а/204/121/17).
Згідно зі статтею 36 Закону № 1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-ХІV, страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Згідно зі статтею 44 Закону № 1105-XIV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Відповідно до статті 45 Закону № 1105-ХІV фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:
1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку.
Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV (в редакції станом на дату настання нещасного випадку) встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується:
- одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату;
- одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Таким чином, положеннями Закону № 1105-XIV встановлено два різні види одноразової грошової виплати: одноразова допомога сім'ї померлого та одноразова допомога дитині чи особам, що перебували на його утриманні.
Подібний підхід сформульований Верховним Судом, зокрема у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 360/1239/19, де Суд вказав, що законодавець чітко розмежував страхові виплати, які виплачуються сукупно на сім'ю потерпілого (100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату) та окремо кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого (20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату).
Як було встановлено судом, позивачка звернулася до Фонду соціального страхування із заявою про призначення страхових виплат, у зв'язку зі смертю годувальника.
Проте відповідачем фактично не було розглянуто по суті вказану заяву, а повідомлено, що для призначення страхової виплати в разі смерті потерпілого, заявнику необхідно звернутись до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України або в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, надавши разом із заявою про призначення виплати необхідні документи, передбачені Законом № 1105.
Окрім того, останнім було повідомлено, що згідно даних тимчасового акту розслідування нещасного випадку ОСОБА_2 на час настання нещасного випадку був зареєстрований тат проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно заяви місцем Вашої реєстрації є АДРЕСА_2 .
Таким чином, у разі неспівпадінні адреси зареєстрованого місця проживання, зокрема, дружини та померлого потерпілого на дату настання нещасного випадку територіальні органи Пенсійного фонду України можуть керуватися судовим рішенням щодо визначення кола осіб, які мають право на одноразову допомогу сім'ї.
Надаючи оцінку вканим обставинам суд зазначає наступне.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Право на свободу пересування і вибору місця проживання як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (пункт 1 статті 13), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 12), Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 2). Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до частин першої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з частиною шостою статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Водночас, відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, врегульовуються Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV).
Відповідно до статті 2 вказаного Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Положеннями статті 3 Закону № 1382-IV також встановлено, що:
вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Таким чином, аналізуючи вказані положення, суд зазначає, що Конституцією України кожній фізичній особі гарантуються свобода пересування та вільний вибір місць постійного або тимчасового проживання, кількість яких не обмежується.
Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону сформовані, зокрема, у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 233/4008/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 234/9663/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 243/7507/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 263/11240/17 та від 20 лютого 2018 року у справі № 219/9030/17.
Конституційний Суд України в рішенні від 20 грудня 2019 року № 12-р/2019, на підставі системного аналізу положень Закону № 1382-IV, який за його преамбулою відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, дійшов висновку, що Закон № 1382-IV не передбачає можливості обмеження права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання людини залежно від реєстрації її місця проживання або постійного проживання у певному населеному пункті.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07 лютого 2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Пунктом 4 цього Порядку визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою.
Мета та порядок реєстрації місця проживання визначаються положеннями Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX.
Відповідно до статті 3 цього Закону реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
Таким чином, суд доходить висновку, що встановлений державою обов'язок особи зареєструвати єдине місце проживання зумовлено характером такого інструменту державного управління, з огляду на застосування останнього з метою реалізації, зокрема виборчих прав, надання низки адміністративних послуг, в тому числі і для ведення офіційного листування з державними органами.
Повертаючись до спірних правовідносин, що виникли у цій справі, суд зазначає, що дійсно, положеннями Порядоку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 було визначено, що для отримання одноразової допомоги на сім'ю в разі смерті потерпілого встановлено обов'язкову вимогу щодо наявності однакового зареєстрованого місця проживання родини (дружини, дітей).
У той же час, на час подання заяви позивачем Порядок № 11 втратив чинність, у зв'язку із набранням чинності постановою Правління Пенсійного фонду України від 26 січня 2024 року № 4-1, якою затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - Порядок № 4-1).
Пунктом 1 розділу IX Порядку № 4-1 визначено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачуються такі страхові виплати:
одноразова допомога сім'ї потерпілого;
одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого;
щомісячна страхова виплата особам, які втратили годувальника.
Відповідно до пункту 3 розділу IX Порядку № 4-1 визначено, що для призначення страхових виплат у разі смерті потерпілого особи, які мають право на такі виплати, подають в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або вебпорталу Пенсійного фонду до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 2 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа.
Особи, які мають право на виплати у разі смерті потерпілого, мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються:
акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;
виписка з акта огляду МСЕК про встановлення причинного зв'язку з травмою або захворюванням, отриманим на виробництві (у разі наявності);
довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку;
надані заявником документи, що підтверджують смерть потерпілого, родинні стосунки та право на одержання утримання від потерпілого.
У даному разі позивачем до відповідача було подано письмову заяву про виплату одноразової виплати відповідно до частини шостої статті 42 Закону № 1105-XIV (в редакції станом на дату настання нещасного випадку) до якої було долучено визначені статтею 43 Закону № 1105-XIV та пунктом 3 розділу IX Порядку № 4-1 документи, а саме акт розслідування нещасного випадку та документи, що підтверджують смерть потерпілого, родинні стосунки та право на одержання утримання від потерпілого.
Положеннями статті 41 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що заява подається до адміністративного органу, до компетенції якого належить вирішення порушеного в ній питання (ч. 1 ст. 41).
Заява в письмовій формі може бути подана до адміністративного органу шляхом особистого звернення, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (ч. 2 ст. 41).
У випадках, передбачених законодавством, заява може бути подана до адміністративного органу через:
1) центр надання адміністративних послуг;
2) інший уповноважений відповідно до закону орган, посадову або службову особу (ч. 3 ст. 41).
Положеннями частини першої статті 37 Закону № 1105-XIV (в редакції станом на дату звернення позивача з заявою про здійснення виплати) визначено, що для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Згідно частини другої статті 37 Закону № 1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до пунтку 1 розділу ІІ Порядку № 4-1 заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає страхову виплату) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
За осіб, які не досягли повноліття або є недієздатними, цивільна дієздатність яких обмежена, заява подається їхніми законними представниками.
Згідно пунтку 3 розділу ІІ Порядку № 4-1 незалежно від виду страхової виплати, щодо якої звертається особа, під час подання заяви особа надає:
паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України) у разі призначення виплат на дитину;
документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).
Особа може пред'явити копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в електронній формі.
Інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Судом встановлено, що позивачем під час подання заяви від 18.12.2024 не були дотримані вимоги частини третьої статті 41 Закону України «Про адміністративну процедуру» та частини другої статті 37 Закону № 1105-XIV, а саме остання була подана не за встановленою Порядком № 4-1 та Законом № 1105-XIV порядку, про що відповідач правомірно повідомив у своєму листі №173-33222/Ф-03/8-1500/25 від 03.01.2025 року про необхідність звернення до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України або в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням електронного підпису.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відстутність підстав для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №173-33222/Ф-03/8-1500/25 від 03.01.2025 року у проведенні виплати одноразової допомоги у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, яка передбачена частиною 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції до 01.01.2023 року, оскільки останньою не було дотримано вимог до звернення з відповідною заявою.
У той же час, суд вважає за необхідне повідомити позивача, що відмова у задоволенні заявлених останнім позовних вимог не позбавляє останнього повторно звернутись до відповідача з відповідною заявою у передбаченому Порядком № 4-1 та Законом № 1105-XIV порядку.
Одночасно з цим, суд вважає необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності наведені відповідачем у листі №173-33222/Ф-03/8-1500/25 від 03.01.2025 року доводи про те, що у разі неспівпадінні адреси зареєстрованого місця проживання, зокрема, дружини та померлого потерпілого на дату настання нещасного випадку територіальні органи Пенсійного фонду України можуть керуватися судовим рішенням щодо визначення кола осіб, які мають право на одноразову допомогу сім'ї.
Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що позивач та ОСОБА_2 проживали за однією адресою, а саме АДРЕСА_2 .
Факт зазначення у Акті розслідування нещасного випадку ОСОБА_2 іншої адреси вказану обставину не спростовує та жодним чином не впливає на можливість отримання позивачем відповідної виплати.
Так само, у вказаному листі відповідачем було безпідставно зазначено, що на теперішній час відсутня Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків між Україною та Грецькою республікою.
Отже, документ, який підтверджує смерть потерпілого, має бути легалізований на території України.
Відповідно до статті 14 Угоди між Україною та Грецькою Республікою про правову допомогу в цивільних справах, яка ратифікована Законом N 244-IV від 22.11.2002 документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони. Це стосується також копій та перекладів, що засвідчені відповідним чином.
Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж і на території другої Договірної Сторони.
Як свідчать матеріали справи позивачем до відповідача та до суду надано копію перекладу Акту цивільного стану про смерть ОСОБА_2 , який було видано відповідною установою Грецької Республіки, однак не в повному обсязі, а саме без копії вказаного документу мовою оригіналу, який би містив печатку та підпис компетентної особи.
Отже, за умови надання позивачем вказаного документу в повному обсязі, а саме разом з його текстом мовою оригіналу скріпленого печаткою та засвідченого підписом компетентної особи Грецької Республіки під час повторного звернення з відповідною заявою до відповідача жодної легалізовації на території України не потребуватиме.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому адміністративний позов позивача задоволенню не підлягає.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83;; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Роман КАРАВАН
.