Справа № 420/18147/25
07 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в особі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами окремого позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), третя особа, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, до відповідача, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), третя особа, ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) ВП №76417359 від 28.05.2025 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
Позивач вважає рішення про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправним. Позивач стверджує, що не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин невиплата нарахованих сум пенсії за умов відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів. Адже він діяв у порядку, встановленому законом: здійснив нарахування, включив нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставив безпосередню виплату пенсії у відповідну чергу.
Проведення такої виплати, на думку позивача, не може бути здійснено за рахунок власних коштів пенсійного органу, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
(б) Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на відзив.
(в) Позиція третьої особи
Третя особа не скористалася своїм правом на надання письмових пояснень до позову.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
01.07.2025 суд відкрив провадження у справі з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-273, 287 КАС України, зупинив провадження у справі до отримання витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження.
30.09.2025 на призначене судове засідання сторони не з'явилися, суд ухвалив поновити провадження у справі на підставі ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.
IV. Обставини, встановлені судом
29.10.2024 відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76417359 на підставі виконавчого листа №420/22377/24, виданого 08.10.2024 Одеським окружним адміністративним судом, який своїм остаточним рішенням від 19.09.2024 :
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.04.2019 ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №9/3-403 від 09.12.2021, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань станом на 05.03.2019, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі №420/11311/22 та раніше виплачених сум.
19.03.2025 позивач (боржник) направив відповідачу лист, в якому боржник повідомив, що 19.03.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/22377/24 провів нарахування третій особі пенсії з 01.04.2019 перерахунок пенсії.
Розмір пенсії третьої особи з 01.04.2025 становить 18602,66 грн.
Сума доплати за період з 01.04.2019 по 31.03.2025 з урахуванням фактично виплачених сум склала 212125,87 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Додатково боржник повідомив, що покладені судом зобов'язання будуть здійснені після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Позивач додав до цього листа копії рахунки. Так само вказані копії рахунків із підтвердженням нарахованих сум містяться в матеріалах справи.
Також суд встановив, що позивач включив нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставив у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії.
28.05.2025 відповідач за невиконання судового рішення виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік затверджено постановою КМУ від 11.10.2024 №1156. Бюджет Головного управління, передбачений на 2024 рік для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду вичерпано.
КМУ бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Позивач діє на сьогодні на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 3 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішеннями суду.
Станом на квітень 2025 року в автоматизованій базі даних Пенсійного фонду України обліковується 802,9 тис. рішень суду, на виконання яких за рахунок коштів державного бюджету належить виплатити 81,2 млрд. грн.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Зміст даних спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо існування законних підстав у відповідача для застосування штрафних санкцій до позивача за невиконання рішення суду без поважних причин. Для цього суду необхідно встановити, чи були у позивача поважні причини для невиконання рішення суду.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений ч. 2 та ч. 3 ст.14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно, виходячи з предмету спірних правовідносин, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Порядок виконання рішень суду, за якими боржник повинен вчинити певні дії, встановлений ст.63 Закон №1404 - VIII. Зокрема частини 2 і 3 ст.63 Закону №1404 - VIII визначають :
“ [...] У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження».
Відповідальність за невиконання рішення суду, зокрема умови, підстави та розмір застосування штрафних санкцій встановлені в ст. 75 Закону №1404 - VIII:
“1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення».
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи, необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, якщо судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд бере до уваги доводи позивача, що виконання судового рішення в повному обсязі, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
З процитованої норми права випливає, що виплати пенсій здійснюються територіальними управліннями Пенсійного фонду України області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Тобто, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління Пенсійного фонду не має.
Окрім того слід акцентувати увагу, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
За такого правового регулювання випливає висновок, що негативні наслідки для боржника за невиконання рішення суду наступають лише у випадку, якщо це пов'язано з неповажними причин, а відтак державний виконавець, на час прийняття рішення про накладення штрафу, має встановити такий факт.
Суд враховує, що існує усталена практика Верховного Суду з вирішення подібних судових спорів.
Так, в постанові від 31.03.2021 у справі №360/3573/20 Верховний Суд пояснив, що поважними, в розумінні норм Закону №1404 VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Також суд враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають виважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Варто також відзначити, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а та від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Звертаючись до обставин цієї справи, позивач, посилається на відсутність виділення коштів для виплати, як на поважну причину невиконання рішення суду в повному обсязі.
Суд звертає увагу, що станом на квітень 2025 року в автоматизованій базі даних Пенсійного фонду України обліковується 802,9 тис. рішень суду, на виконання яких за рахунок коштів державного бюджету належить виплатити 81,2 млрд. грн. КМУ на 2025 рік бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затвердив, Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішеннями суду.
Позивач вніс інформацію про потребу в коштах відносно третьої особи ОСОБА_1 для виконання рішення суду у справі №420/22377/24 в автоматизовану систему обробки пенсійної документації у підсистему “Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Аналіз фактичних обставини справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням того, що позивач здійснив відповідні нарахування, включив відповідні суми пенсії до реєстру судових судових рішень та поставивши у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії дає підстави для висновку, що несплата боржником у повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена його недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
VI. Судові витрати
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім), 00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, оскільки позивач, на користь якого прийняте рішення, є суб'єктом владних повноважень, впродовж розгляду справи свідки не залучалися та експертизи не призначалися, суд не здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 268-273, 287 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) ВП №76417359 від 28.05.2025 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до ст.272 КАС України судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО