Справа № 420/17390/25
02 жовтня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд
у складі колегій суддів:
головуючого судді Скупінської О.В.,
суддів Білостоцького О.В., Завальнюка І.В.,
при секретарі Подобіній О.М.,
за участю
представників позивача Іорданова В.П., Педака І.В.,
представника відповідача Тихонової І.С.,
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про визнання зловживання позивачем процесуальними правами у адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛЕС» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 02.06.2025 надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛЕС» до Національного банку України, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України від 05 травня 2025 року № 21/461-рк «Про накладання штрафу на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВЕЛЕС».
Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що 11.04.2025 від Національного банку України на е-пошту позивача надійшло повідомлення про початок адміністративного провадження - вих. № 21/0011/27693 від 10.04.2025, в якому зазначалося про те, що в результаті здійснення безвиїзного нагляду за діяльністю ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» було виявлено порушення вимог законодавства про фінансові послуги - порушення строків надання звітності за 2024 рік, який зафіксовано у Довідці про порушення (№ В/21- 009/46651 від 10.04.2025). 05 травня 2025 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийнято Рішення № 21/461-рк «Про накладання штрафу на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВЕЛЕС», відповідно до якого було накладено штраф за порушення вимог пункту 30 розділу IV Правил № 123 у розмірі 84000,00 грн. Вважаючи таке рішення НБУ протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 справу №420/17390/25 передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу): Скупінській О.В.
Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 03.06.2025 визначено суддів: Завальнюк І.В. та Білостоцький О.В.
09.06.2025 колегією суддів постановлено позовну заяву ТОВ «СК «ВЕЛЕС» залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
11.06.2025 від представника позивача надійшло дві ідентичні заяви (вх. №ЕС/58618/25 та №ЕС/58564/25) про долучення позову в новій редакції із визначенням ціни позову у розмірі 84000,00 грн, та долучено платіжну інструкцію №VEL413 від 10.06.2025 про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою колегії суддів від 16.06.2025 прийнято до розгляду позовну заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛЕС» та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами загального позовного провадження колегією у складі трьох суддів під головуванням судді Скупінської О.В; призначити підготовче засідання у справі.
24.07.2025 від представника відповідача Національного банку України надійшла заява (вх. №ЕС/75450/25), в якій заявник просить суд визнати подання позовної заяви у справі № 420/17390/25 зловживання ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» своїми процесуальними правами та залишити її без розгляду.
В обгрунтування зазначив, що дії ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» свідчать про зловживання процесуальними правами, оскільки товариство 02.06.2025 двічі подало ідентичні позови з однаковим предметом, підставами та до одного відповідача, при цьому навмисно зазначило невірний код ЄДРПОУ Національного банку України, що унеможливило доступ відповідача до матеріалів справ № 420/17370/25 та № 420/17390/25. Такі дії є несумлінними, суперечать завданню адміністративного судочинства та кваліфікуються як зловживання процесуальними правами. Отже, відповідно до ч. 3 ст. 45 КАС України позовна заява ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» підлягає залишенню без розгляду або поверненню як така, що подана з порушенням принципу добросовісності та зловживанням процесуальними правами.
У підготовчому засіданні представник Національного банку України подану заяву підтримала.
Представник позивача пояснив, що друга позовна заява була подана у зв'язку із тим, що у Електронному кабінеті не було відображено реєстрації першої позовної заяви. У подальшому, відразу, як стало відомо про реєстрацію двох позовних заяв, 05.06.2025 було подана заяву про повернення позовної заяви та вона була повернута.
Судом встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі 420/17370/25 від 09.06.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Розглянувши подане відповідачем клопотання, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України) та статтею 45 КАС України врегульоване питання щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.
При цьому, згідно частини другої статті 45 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
За приписами частини третьої статті 45 КАС України в разі якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Наведеними приписами КАС України встановлено наслідки, які можуть бути застосовані судом у разі визнання зловживанням процесуальними правами дій вчинених учасником справи, зокрема та не виключно передбачених частиною другою 45 КАС України.
Слід врахувати, що наведений у частини другій статті 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 09.11.2021 у справі №826/9751/14, від 12.07.2022 у справі №640/16646/21, в ухвалі від 16.08.2022 у cправі №908/2049/20) висловлював позицію про те, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
Зловживання правом на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відміною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів, заяв, клопотань.
Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому, вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.11.2021 у справі № 826/9751/14.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що визнання певних дій сторони або особи, що приймає участь у справі зловживанням процесуальними правами дії, є правом суду, а не його обов'язком. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 580/4217/24.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) охоплює повноваження суду обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, справедливості.
Відтак подання до суду заяви про повернення позову належить до процесуальних прав позивача, якими останній розпоряджається вільно на власний розсуд, що відповідає принципу диспозитивності судочинства.
Також представником відповідача до заяви про залишення позову без розгляду не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність саме умислу дій позивача, які направлені на порушення завдань адміністративного судочинства, або доказів того, що позивач свідомо вчиняє дії, спрямовані на втручання у процес автоматизованого розподілу справ.
При цьому, при прийнятті рішень суд не повинен перешкоджати особам у реалізації їх прав в доступі до правосуддя та забезпечувати виконання завдань адміністративного судочинства.
У справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Суд зазначає, що станом на дату відкриття провадження у даній справі, відкритих проваджень щодо позовних заяв до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду не було.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на завдання та основні принципи адміністративного судочинства, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду внаслідок зловживання процесуальними правами.
Керуючись ст. ст. 45, 149, 242, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача Національного банку України (вх. №ЕС/75450/25 від 24.07.2025) про залишення заяви позивача без розгляду у зв'язку із зловживанням процесуальними правами - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 07.10.2025.
Головуючий суддя О.В.Скупінська
Судді О.В.Білостоцький
І.В.Завальнюк