Справа № 420/33758/25
07 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Дімов Дмитро Петрович, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, шляхом внесення інформації про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
визнати протиправною постановку (взяття) на військовий облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову:
шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дій, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням по справі за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання внести відомості до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних («Оберіг»);
шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання внести відомості до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних («Оберіг»).
В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що 25.05.2016 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за ст.75-а гр. II - розкладу хвороб відповідно до Наказу МО України №402 від 14.08.2008 позивач визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку, що підтверджується записом в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 31.05.2016. Процедурно рішення про виключення з військового обліку означає, що позивач втратив статус військовозобов'язаного та на нього не поширюються обов'язки з військового. Однак, з відповіді №1/9089 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.08.2025 вбачається, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , автоматичною базою з 19.06.2025 взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, позивач вважає факт повторного взяття його на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 свідчить, що порушення його прав уже настало та існує реальна небезпека надалі заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення судом, що обумовлює необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дій, пов'язані з мобілізацією та призовом на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили даного рішення по справі.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи наведене, суд розглядає подану позивачем заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, представником позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що з метою захисту прав позивача та уникнення мобілізації подано вказану заяву.
Суд зазначає, що сама по собі «можливість» настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
В цьому контексті варто врахувати і те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та з долучених до позовної заяви додатків не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи. До заяви про забезпечення позову також не додано доказів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Суддя зауважує, що надання оцінки правомірності дій відповідача можливо лише під час розгляду справи по суті на підставі оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача. Позивачем жодним чином не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені заявником у заяві доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України.
Керуючись ст.ст.150, 151, 152, 154, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.С. Пекний