Справа №380/853/25
про прийняття звіту про виконання судового рішення
06 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.09.2025 про виконання рішення суду в адміністративній справі №380/853/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №380/853/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково, шляхом:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.02.2023 пенсії за вислугу років ОСОБА_1 максимальним розміром.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 без обмеження її розміру максимальним розміром.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
09.09.2025 до суду звернувся представник позивача із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Обґрунтовано подану заяву тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25 не виконано відповідачем, оскільки розмір пенсії позивача надалі обмежено максимальним розміром - 35582,12 грн.
Ухвалою суду від 11.09.2025 за заявою позивача встановлено судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25. Зобов'язано відповідача в строк протягом 30 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду.
17.09.2025 до суду від представника відповідача надійшов звіт (заперечення) про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25. У вказаному звіті представник відповідача зазначив, що на виконання вищевказаного судового рішення Головним управління здійснено перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 без обмеження її розміру максимальним розміром.
При цьому, як зазначив представник відповідача, включення у пенсійну виплату суми нарахованої індексації за 2025 рік відповідно до Постанови №209 не було предметом розгляду у межах адміністративної справи №380/835/25.
При вирішенні питання про прийняття звіту, суд виходить з такого.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
У справі Сорінг проти Об'єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України.
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відтак розгляд звіту суб'єкта владних повноважень здійснюється за нормами КАС України в редакції Закону №4094-ІХ.
Згідно частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За нормами частин першої-третьої 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Дослідивши поданий відповідачем звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25 суд встановив, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023. Перерахунок проведений на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19353-суд від 03.01.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 станом на 01.02.2023. Станом на 01.02.2023 підсумок пенсії з надбавками становив 35582,12 грн., в тому числі: основний розмір пенсії (70 % * 50831,60) 35582,12 грн.
Підсумок пенсії (з надбавками): 35582,12 грн. та не обмежується максимальним розміром.
Станом на 01.03.2024 підсумок пенсії з надбавками становить, в тому числі: основний розмір пенсії (70 %* 50831,6) 35582,12 грн.; з урахуванням індексації 2024 (35582,12*0,0796) 1500, 00 грн,; підвищення як учаснику бойових дій 590,25 грн.; доплата 40,00 грн.
Підсумок пенсії (з надбавками): 38892,87 грн., та не обмежується максимальним розміром.
Станом на 01.10.2025 підсумок пенсії з надбавками становить 40392,87 грн., в тому числі: основний розмір пенсії (70 %* 50831,6) 35582,12 грн.; з урахуванням індексації 2024 (35582,12*0,0796) 1500, 00 грн,; з урахуванням індексації 2025 (370/82, 123*0,1150) 1500,00 грн.; підвищення як учаснику бойових дій 590,25 грн.; доплата 40,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками): 40392,87 грн., з урахуванням максимального розміру 38892,87 грн. Доплата пенсії за період з 01.02.2023 по 31.07.2025 становить 394003,60 грн. Доплата пенсії за період з 01.03.2024 по 31.07.2025 становить 56 282,75 грн.
Таким чином суд доходить висновку, що розмір пенсії позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25 не обмежується максимальним розміром.
При цьому суд враховує, що включення у пенсійну виплату суми нарахованої індексації за 2025 рік відповідно до Постанови №209, не було предметом розгляду у межах адміністративної справи №380/835/25, адже Постанова №209 прийнята Кабінетом Міністрів України 25.02.2025 та чинна з 01.03.2025 (Урядовий кур?єр 2025, Nє 42 від 26.02.2025).
Отже, на час звернення позивачем до суду у справі 380/853/25 розмір його пенсії ще не переглядався відповідно до Постанови №209, відповідно ця постанова не була предметом розгляду у справі №380/853/25.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про виконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25.
Враховуючи долучені відповідачем докази виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність у суду підстав для встановлення нового строку подання звіту або ініціювання судом питання про накладення нового штрафу.
Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 12, 241, 248, 256, 293-295, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.09.2025 про виконання рішення суду в адміністративній справі №380/853/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Желік О.М.