07 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5828/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.02.2025 №110130018178;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 період її роботи з 04.05.1994 по 30.04.1998 рік згідно з Трудовою книжкою Серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1982 року, розглянувши повторно заяву ОСОБА_1 від 19 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.02.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.02.2025 №110130018178 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу.
Вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи: з 04.05.1994 по 30. 03.1998, оскільки запис про звільнення не засвідчений відбитком печатки та підписом відповідальної особи.
Вважає відмову протиправною, оскільки усі періоди роботи підтверджені записами у трудовій книжці від 01.08.1982 року НОМЕР_1 . При цьому, не може нести відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, адже записи були внесені відповідальним працівником роботодавця.
З цих з цих підстав просить позов задовольнити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надало суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначає, що заява позивача від 19.02.2025 була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення №110130018178 від 27.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу.
До страхового стажу згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 01.08.1982 не враховано період роботи з 09.09.1987 по 13.09.1988, оскільки запис про звільнення не засвідчений відбитком печатки та підписом відповідальної особи.
Вважає, що оскільки у позивача відсутній необхідний для призначення пенсії страховий стаж, право позивача на призначення пенсії відсутнє.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, надало суду пояснення щодо позову, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права на пенсію за віком через недостатній страховий стаж.
Вказує, що заява позивача від 19.02.2025 про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області. За результатами розгляду заяви та доданих документів прийнято рішення №110130018178 від 27.02.2025 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю визначеного Законом страхового стажу 31 рік. До страхового стажу не зараховано період роботи з 04.05.1994 по 30.04.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1982, оскільки в записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи та не завірений печаткою.
Разом із позовною заявою позивачем подано суду заяву про залучення до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Будь-яких інших клопотань від учасників справи не надходило.
29.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Витребувано за ініціативою суду докази по справі.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
19.02.2025 позивач звернулася до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с. 39).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.
Рішенням №110130018178 від 27.02.2025 відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Зокрема, до страхового стажу не враховано періоди роботи: з 04.05.1994 по 30.04.1998, оскільки в записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи та не завірений печаткою. Підтверджено страховий стаж позивача 27 років 05 місяці 29 днів (а.с. 14).
10.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивачу про вказане рішення листом №1100-0305-8/14825 (а.с. 13).
Відповідно до записів у трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1982, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 15-23), 01.01.1993 позивач прийнята за переведенням із ОРСа Смолинського рудоуправління кондитером 4 разряду згідно наказу №1лс від 01.01.1993 (запис №17);
- 01.02.1993 наказом №5лс від 01.02.1993 переведена кондитером 5 разряду ресторану (запис №18);
- 30.04.1994 звільнена за переведенням в ресторан від колгоспу ім. Ватутіна (наказ №66лс від 29.04.1994, запис №19);
- 04.05.1994 позивач прийнята за переведенням на роботу кондитера в ресторан «Міраж» колгоспу ім. Ватутіна (наказ №2 від 04.05.1994, запис №20);
- 30.04.1998 звільнена за власним бажанням (наказ №4 від 30.04.1998, запис №21).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
У спірний період порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 1 Інструкції №58 визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають (п. 1.2. Інструкції №58).
Відповідно до пунктів 2.27 - 2.28 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв'язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України".
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень вказаного пункту Інструкції №58 вбачається, що у разі звільнення особи записи у трудовій книжці мають бути засвідчені підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи.
Разом з тим, суд зазначає, що обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1982, а саме: з 04.05.1994 по 30.04.1998, оскільки запис про звільнення не засвідчений відбитком печатки та підписом відповідальної особи.
Разом із тим, суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Так, трудова книжка НОМЕР_1 містить записи про те, що позивач у період з 04.05.1994 по 30.04.1998 працювала кондитером у ресторані «Міраж» від колгоспу ім. Ватутіна із зазначенням професії, номерів та дат наказів про прийняття та звільнення.
Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства, записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей. При цьому, перед записом про звільнення наявний підпис уповноваженої особи (інспектора по кадрах) роботодавця та печатка колгоспу ім. Ватутіна. Така ж печатка міститься на записі №20 про прийняття на роботу. Тобто записи про роботу позивача у спірний період двічі засвідчені печаткою роботодавця.
Відтак, суд вважає, що факт роботи позивача у ресторані «Міраж» від колгоспу ім. Ватутіна підтверджується записом в трудовій книжці в повному обсязі.
Також, згідно наступного запису №22 вбачається, що позивача 22.09.1998 було прийнято на роботу кондитером 5 розряду у ВАТ «Кіровоградський хлібозавод».
Суд враховує, що записи у трудовій книжці про звільнення з роботи в ресторані «Міраж» колгоспу ім. Ватутіна та прийняття на роботу у ВАТ «Кіровоградський хлібозавод» є хронологічно послідовними.
Наявність у трудовій книжці усіх обов'язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем, однак з певним порушенням законодавства (підпис уповноваженої особи роботодавця та печатка підприємства міститься між записам про прийняття на роботу та звільнення), що на переконання суду не може бути підставою для не зарахування позивачу періоду його роботи до страхового стажу.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису законодавством не передбачено. Недоліки, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, а отже, й не можуть впливати на його право на пенсійне забезпечення.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як наголошує Європейський Суд з прав людини, розглядаючи спори щодо протиправності рішень суб'єкта владних повноважень, "…не застосовуйте закон відповідно до його букви, якщо це призведе до порушення легітимних цілей закону".
Суд також зауважує, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Натомість, відповідачем не надано суду доказів здійснення будь-яких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки та як наслідок правомірність не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Водночас, у контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 04.05.1994 по 30.04.1998 згідно записів Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1982, тому рішення №110130018178 від 27.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Заяву про призначення пенсії від 19.02.2025 позивач подала за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2025 про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 04.05.1994 по 30.04.1998.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення №110130018178 від 27.02.2025, діяв не на підставі Конституції та законів України.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача сплачений при подачі до суду позовної заяви судовий збір у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №110130018178 від 27.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2025 про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 04.05.1994 по 30.04.1998.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Повне найменування учасників:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненська області (код ЄДРПОУ 21084076, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028).
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вулиця Соборна, 7а, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК