06 жовтня 2025 року справа №320/17377/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову позивачу у перерахунку пенсії за віком, яке оформлене листом від 28.03.2023 №2600-0202-8/57876;
зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком позивачу з урахуванням заробітної плати згідно листа Державної служби статистики України від 07.02.2023 №05.6-16/28-23 щодо середньомісячної заробітної плати працівників по галузі «Будівництво» по Україні у 1981-1992 роках та за видом економічної діяльності «Будівництво» по Україні у 1996-2003 роках та здійснити виплату з урахуванням вже отриманих сум пенсії з 08.03.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення від 28.03.2023 №2600-0202-8/57876 про відмову у перерахунку пенсії за віком позивачу згідно листа Державної служби статистики України від 07.02.2023 №05.6-16/28-23 щодо середньомісячної заробітної плати працівників по галузі «Будівництво» по Україні у 1981-1992 роках та видом економічної діяльності «Будівництво» по Україні у 1996-2003 роках.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 21.02.2023 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі листа Державної служби статистики України від 07.02.2023 №05.6-16/28-23 щодо середньомісячної заробітної плати працівників по галузі «Будівництво» по Україні у 1981-1992 роках та видом економічної діяльності «Будівництво» по Україні у 1996-2003 роках.
Листом від 28.03.2023 №2600-0202-8/57876 Головне управління відмовило позивачу у перерахунку пенсії, оскільки згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підприємство з назвою Парк культури і відпочинку «Жовтневий» (перейменовано ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» не ліквідовано, інформація про втрату документів відсутня.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян врегульовано приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону №1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено умови призначення пенсій за віком.
Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19, від 17 вересня 2024 року у справі № 440/4164/23 на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, тому що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Також Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, зокрема, у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 415/4914/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 159/4315/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17 та від 26 квітня 2021 року у справі № 348/2180/16-а, згідно з якою, певні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 26.07.1976 по 26.02.2003 працював на будівельних роботах, які були зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні йому пенсії за віком.
У зв'язку із тим, що ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» (код ЄДРПОУ 04012678) перебувало в стані припинення, адвокатом позивача неодноразово вчинялися дії щодо отримання довідки про розмір заробітної плати позивача за період з 28.07.1981 по 30.06.1992.
Так, зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/618/19 (910/17826/21) про банкрутство ПАТ «Трест «Київміськбуд-3», останнього зобов'язано надати ОСОБА_1 довідку про розмір заробітної плати за період з 28.07.1981 по 30.06.1992 в ПАТ «Трест «Київміськбуд-3», згідно додатку №5 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи встановлено, що вказана ухвала Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 виконана не була, у зв'язку із чим на адвокатський запит від 02.02.2023 №365, Державною службою статистики України листом від 07.02.2023 №05.6-16/28-23 надано інформацію щодо середньомісячної заробітної плати працівників по галузі «Будівництво» по Україні у 1981-1992 роках та за видом економічної діяльності «Будівництво» по Україні у 1996-2003 роках.
Однак, відповідачем лист Державної служби статистики України від 07.02.2023 №05.6-16/28-23 прийнято не було, оскільки згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підприємство з назвою Парк культури і відпочинку «Жовтневий» (перейменовано ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» не ліквідовано, інформація про втрату документів відсутня.
Разом з тим, сам факт неможливості Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перевірку відповідності відомостей щодо заробітної плати позивача наданим документам, не є підставою для відмови у врахуванні заробітної плати, зазначеної в листі Державної служби статистики України від 07.02.2023 №05.6-16/28-23.
У постанові від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17 Верховний Суд зазначив, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
З урахуванням вищевикладеного, суд звертає увагу, що неврахування наданої позивачем довідки про заробітну плату є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
З підстав викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60грн. (квитанція від 10.05.2023), тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, яке оформлене листом від 28.03.2023 №2600-0202-8/57876.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати, згідно листа Державної служби статистики України від 07.02.2023 №05.6-16/28-23 щодо середньомісячної заробітної плати працівників по галузі «Будівництво» по Україні у 1981-1992 роках та за видом економічної діяльності «Будівництво» по Україні у 1996-2003 роках та здійснити виплату з урахуванням вже отриманих сум пенсії з 08.03.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.