про залишення позовної заяви без руху
06 жовтня 2025 року м. Київ № 911/651/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське" про визнання недійсним договору дарування,
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Київській області (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (далі - другий відповідач) про визнання недійсним договору дарування від 07.07.2021 № 460, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» та застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнення в дохід держави об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1198292732222), який розташований за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став'янка), кадастровий номер: 3222210100:01:095:0005.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.02.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у даній справі та встановлено відповідачам строк для подачі відзивів на позовну заяву та інших документи, що підтверджують заперечення проти позову упродовж п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
На адресу Господарського суду Київської області від Головного управління ДПС у Київській області надійшло клопотання (вх. № суду 1828/25 від 11.03.2025) про зупинення провадження у справі, в якому позивач просив суд зупинити провадження у справі № 911/651/25 до прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі № 420/12471/22.
Вказане клопотання мотивоване тим, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у справі № 420/12471/22 вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 щодо підсудності спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства. У зв'язку з тим, що питання розгляду справ зазначеної категорії в рамках юрисдикції господарського суду знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду, позивач зазначав про необхідність зупинення провадження у даній справі до прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі № 420/12471/22.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2025 у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупинено провадження у справі № 911/651/25 до закінчення перегляду судових рішень у подібних правовідносинах в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 420/12471/22.
До Господарського суду Київської області надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Київській області (вх. № 3706/25 від 02.06.2025), у якій позивач, посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, зазначає, що спори за позовами контролюючих органів про визнання правочинів недійсними та застосування передбачених законодавством наслідків їх недійсності, які виникають у зв'язку з реалізацією повноважень органів Державної податкової служби у сфері податкового контролю, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. З огляду на викладене, позивач просить направити матеріали справи № 911/651/25 за встановленою юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2025 року закрито провадження у справі № 911/651/25 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю “Узинський цукровий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю “Обухівське» про визнання недійсним договору дарування від 07.07.2021 № 460, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю “Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Обухівське» та застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнення в дохід держави об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1198292732222), який розташований за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став'янка), кадастровий номер: 3222210100:01:095:0005. Задоволено заяву Головного управління ДПС у Київській області (вх. № суду 3706/25 від 02.06.2025) про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Передано справу № 911/651/25 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» про визнання недійсним договору дарування від 07.07.2021 № 460, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» та застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнення в дохід держави об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1198292732222), який розташований за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став'янка), кадастровий номер: 3222210100:01:095:0005 за встановленою юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків та вказав що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушені її права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування від 07.07.2021 № 460, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» та застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнення в дохід держави об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1198292732222), який розташований за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став'янка), кадастровий номер: 3222210100:01:095:0005.
Таким чином, звертаючись 20.02.2025 року з цією позовною заявою за захистом своїх прав, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження що свідчать про існування обставин, які об'єктивно, а не суб'єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені процесуальним законодавством.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Головного управління ДПС у Київській області - залишити без руху.
Надати позивачам десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.