про повернення позовної заяви
06 жовтня 2025 року м. Київ № 320/45110/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 з позовом до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 05.08.2025 ВП №78050997.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн; надати документальне підтвердження дати отримання спірної постанови, а також, за необхідності, заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску (у разі пропуску такого строку).
15 вересня 2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про продовження процесуального строку, мотивована відсутністю об'єктивної змоги протягом встановленого судом строку виконати таку вимогу ухвали суду від 09.09.2025 як надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Заявник пояснив, що Міністерство оборони України є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оборони і військового будівництва. ВЧ НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня, що утримується за рахунок кошторису Міністерства оборони України та фінансується за рахунок і в межах коштів державного бюджету. Заявник наголосив на своєчасному зверненні до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України стосовно фінансування існуючої заборгованості по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки». Проте, станом на день звернення із означеним клопотанням до суду, заявки-розрахунки, необхідні для сплати судового збору за подання позовної заяви №320/45110/25 не задоволені. Одразу після надходження коштів на розрахунковий рахунок ВЧ НОМЕР_1 судовий збір буде сплачено в повному обсязі та надано підтверджуючі документи на адресу суду.
В порядку усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2025 позивачем надано докази на підтвердження дати отримання спірної постанови державного виконавця 05.08.2025 ВП №78050997, дослідивши які, судом встановлено, що датою отримання спірної постанови позивачем є 22.08.2025.
Враховуючи означену обставину, суд констатує своєчасне звернення позивача до суду з позовною заявою.
Дослідивши заяву про продовження строку для усунення недоліків, суд зазначає таке.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 3 Закону України “Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою зазначеної статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який поданий суб'єктом владних повноважень або юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону № 3674-VI).
Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).
Зі змісту позовної заяви виходить, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Таким чином, позовна заява містить одну вимогу майнового характеру, а сума судового збору, яка має були сплачена позивачем за звернення до суду з позовною заявою, становить 2422,40 грн (3028,00 грн * 0,8).
Суд наголошує на тому, що позивач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, зокрема і в частині сплати судового збору, та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Подані заявником докази не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на його рахунок, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати, або продовження строку для усунення недоліків позовної заяви (на невизначений термін).
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи та бюджетні установи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді звільнення, розстрочення чи відстрочення від сплати судового збору, або продовження строку для усунення недоліків позовної заяви та виправляти допущені органами державної влади та бюджетними установами помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно.
А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною для несплати судового збору та, як наслідок, не є підставою для продовження строку усунення недоліків позовної заяви.
Правові висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постановах від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 13 листопада 2018 року у справі №804/958/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 тощо.
Відповідного до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 560/3102/20, від 04 березня 2021 року у справі № 580/3133/20, від 30 серпня 2021 року у справі № 520/7668/2020, від 09 лютого 2023 року у справі №580/4611/21.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що станом на момент постановлення цієї ухвали позивач не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Дудін С.О.