06 жовтня 2025 року м. Київ Справа №320/14645/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить суд:
1. Визнати незаконною бездіяльність щодо не скасування арешту з предмету іпотеки (машиномісце №27, у вбудованому паркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заг. площею 14,2 м. кв.) після повернення виконавчого листа 22.03.2023р., накладений 27.12.2022р. за № 48839759, старшим державним Департаменту державної виконавчої служби Міністерству юстиції України Григорян О.Г. в рамках виконавчого провадження № 70612164;
2. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерству юстиції України, скасувати арешт накладений 27.12.2022р. за № 48839759, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерству юстиції України Григорян О.Г. в рамках виконавчого провадження № 70612164 з майна яке є предметом іпотеки від 31.03.2020, а саме машиномісце №27, у вбудованому паркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заг. площею 14,2 м. кв.
22.07.2025 ухвалю суду задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, визнано поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до суду з цим позовом та поновлено строк звернення до суду; провадження в адміністративній справі відкрито та справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
29.07.2025 відповідачем через систему "Електронний суд" подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із непідсудністю даного спору адміністративному суду враховуючи положення ст. 287 КАС України та зазначено що в межах виконавчого провадження № 70612164 перебував наказ, виданий Господарським судом міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18602/17, рішення, дій чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ. Додає, що позивач не є стороною у виконавчому провадженні № 70612164.
Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Положеннями частини першої статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 22.01.2020 у справі №340/25/19, для визначення юрисдикції таких спорів необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
В даній справі позивач оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо не знаття арешту накладеного у ВП № 70612164 на майно боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу постановою від 22.03.2023 на підставі пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Спір стосується нерухомого майна, яке було предметом іпотеки з 2020 року позивача згідно укладеного із ОСОБА_2 договору на забезпечення останньою договору позики.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача про закриття провадження у справі, спір підсудний даному адміністративному суду, решта доводів відповідача не спростовують позиції суду, у зв'язку з чим, клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 19, 241, 243, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Войтович І. І.