06 жовтня 2025 року м. Київ № 320/13587/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у відмові згідно листів від 13.06.2023 за вих.№ 8439, від 06.10.2023 за вих.№ 14638 в призначенні грошового забезпечення на користь дружини - ОСОБА_1 за чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти за особливих обставин;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення та виплату додаткової винагороди, а також інші види грошового забезпечення, які належать чоловіку - ОСОБА_2 , на користь дружини ОСОБА_1 , починаючи з 15.05.2023 (дата набрання рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі № 195/347/23 законної сили) і за весь період перебування чоловіка у статусі зниклого безвісти за особливих обставин.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що військовослужбовець ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісти за особливих обставин. Рішенням суду було встановлено факт проживання позивача із ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Надалі, позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення військовослужбовця, однак отримала відмову, у зв'язку із відсутністю ступеня спорідненості та з посиланням на п. 7 Порядку № 884. Вважає рішення відповідача протиправним у зв'язку із чим, просить зобов'язати останнього до вчинення відповідних дій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , проживала разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.07.2018, як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації 24.02.2022, ОСОБА_2 добровольцем вступив до лав Збройних сил України на посаді стрільця-помічника гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону до Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 у званні молодшого сержанта поблизу Бахмутського району Донецької області.
Починаючи із 08.06.2022 ОСОБА_2 перестав виходити на зв'язок та повідомленням від 13.06.2022 № 3052 позивача, як дружину, було поінформовано, що ОСОБА_2 , 08.06.2022 зник безвісти захищаючи Україну.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі № 195/347/23 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу було задоволено. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вважається безвісти зниклим, проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 16.07.2018 до 08.06.2022.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі № 195/347/23 є таким, що набрало законної сили і не скасовано станом на сьогодніщній день.
Позивачка вважає, що зазначене свідчить про те, що вона має право на реалізацію прав та інтересів, як дружина зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , зокрема, і на отримання його грошового забезпечення.
Позивачем направлялись заяви до відповідача з підтверджуючими документами про виплату грошового забезпечення та виплату додаткової винагороди, які належать ОСОБА_2 . Так, до відповідача направлялась заява від 17.05.2023, до якої було дадано, в тому числі, рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі № 195/347/23.
Відносно вказаної заяви від 17.05.2023 відповідач листом від 13.06.2023 за вих. № 8439 відмовив позивачу у виплаті вказаного грошового забезпечення.
Також, листом від 06.10.2023 за вих.№ 14638 відповідач відмовив у задоволенні заяви про виплату грошового забезпечення, зазначивши про те, що у ОСОБА_2 є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 .
Крім того, позивачем повторно направлялась заява від 05.12.2023 про здійснення виплати грошового забезпечення, як дружини зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що вищезазначені протиправні дії відповідача щодо відмови у здійсненні на її користь грошового забезпечення та виплати додаткової винагороди, які належать її чоловіку - ОСОБА_4 , порушують положення ч. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також норми п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
Наведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2011 ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011 передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами ч. ч. 2-4 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 9 Закону № 2011 за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (п. 2 Порядку № 884).
Пунктом 3 Порядку № 884 встановлено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пунктом 7 Порядку № 884 передбачено, що право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Таким чином, і ч. 6 ст. 9 Закону № 2011, і п. 7 Порядку № 884 конкретизують коло осіб сім'ї військовослужбовця, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема, таке право має дружина зниклого безвісті військовослужбовця.
Згідно з приписами п. 5 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до положень п. 5, 6 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в п. 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у п. 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в п. 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (п. 2 Розділ ХХХ Порядку № 260).
З наведеного слідує, що за безвісно відсутнім військовослужбовцем зберігаються виплати грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім'ї за їх заявою на ім'я командира військової частини. У свою чергу, командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У даному випадку, спірним питанням у цій справі є обґрунтованість рішення відповідача щодо права на призначення та отримання грошового забезпечення позивачем, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків, дітей або утриманців військовослужбовця).
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.04.2023 у справі № 195/347/23 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу було задоволено. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вважається безвісти зниклим, проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 16.07.2018 до 08.06.2022.
Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України шлюб є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно норм ст. 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків у подружжі.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Суд не приймає до уваги, посилання позивача на те, що рішенням суду встановлено факт спільного проживання її із ОСОБА_2 , а відтак, є членом сім'ї безвісти зниклого військовослужбовця, оскільки, як зазначено вище, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу, не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя та такий факт не підтверджує в позивачки статусу дружини, адже саме особа із таким статусом має право на отримання грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.
Згідно з абз 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї, є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
В постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц, Верховний Суд вказав на юрисдикцію спору у справі про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу для отримання одноразової соцдопомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця.
Так, вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для отримання одноразової соціальної допомоги пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за особою певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами особи з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за особою певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаний з будь-якими цивільними правами та обов'язками особи, їх виникненням, існуванням та припиненням.
Суд зауважує, що у відповідності до положень ч. 6 ст. 9 Закону № 2011, і п. 7 Порядку № 884 право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності, зокрема особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, тобто така особа за доведеності певних обставин може бути віднесена до інших осіб, які маються право на утримання грошового забезпечення безвісті зниклого військового службовця у разі відсутності дружини (чоловіка) такого військовослужбовця.
Однак, суд зазначає про те, що позивач не просить встановити юридичний факт про утримання її безвісті зниклим в даному спорі, і такий може бути предметом розгляду іншого спору. Відтак, фактичне спільне проживання чоловіка та жінки, не є шлюбом у розумінні законодавства, тому приписи ч. 6 ст. 9 Закону № 2011 та положення п. 7 Порядку № 884, які мають імперативний характер в частині визначення кола осіб сім'ї військовослужбовця, не підлягають розширеному тлумаченню і не розповсюджуються на позивачку. Крім того, суд наголошує, що право на отримання грошового забезпечення має саме один із подружжя, відтак, факт спільного проживання позивача із зниклим військовослужбовцем, не свідчить про те, що вона має офіційний статус дружини.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про правомірність відмови відповідача у виплаті позивачу грошового забезпечення безвісті зниклого ОСОБА_2 позивачу. У зв'язку з цим, відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення відповідно до вимог Порядку № 844.
При цьому, суд наголошує, що в межах розгляду даної справи та з урахуванням предмету, заявленого в позовних вимогах, суд не надає правової оцінки наявності чи відсутності підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця іншим членам сімґї чи з інших передбачених підстав (особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців).
Відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, протиправних дій щодо позивача не допустив.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.