ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" жовтня 2025 р. справа № 300/1307/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Окуневич М.В. в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.02.2025 №926030142382 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання зарахувати до стажу державної служби період роботи з 07.06.1989 по 19.04.2022 та призначити з 13.02.2025 пенсію за віком, згідно Закону України “Про державну службу» у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках Галицької міської ради Івано-Франківської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», з підстав не віднесення посади позивача в органі місцевого самоврядування до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України “Про державну службу». Зазначила, що посади на яких вона працювала в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад державної служби. Відтак, оскаржуване рішення винесено відповідачем протиправно, а тому слід зобов'язати зарахувати такий стаж до стажу державної служби та призначити пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представники відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечили з мотивів, наведених у відзивах на позовну заяву, які міститься в матеріалах справи. Вказали про відсутність підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу», з огляду на відсутність необхідного стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за Законом України “Про державну службу». Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця. Просили в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.02.2025 року звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу». Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2025 прийнято рішення №926030142382 про відмову у призначенні пенсії позивачці відповідно до Закону України “Про державну службу». Підставою для відмови було те, що вона працювала на посадах в органі місцевого самоврядування, які не передбачені статтею 25 Закону України “Про державну службу» та які не відносяться до посад державної служби крім періоду з 28.02.2000 по 22.07.2001 (а.с. 8-9).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року за № 2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016 року) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року за №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).
Водночас, з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII (далі - Закон № 889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України “Про державну службу» від 19 грудня 1993 року за №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 №822/254/18, від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону України “Про державну службу» в редакції Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
В свою чергу, відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за №283 (далі - Порядок №283).
Так, згідно з абзацом 4 пункту 2 Порядку №283 обчислення до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах, зокрема, керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
У зазначеному додатку міститься перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, періоди роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до яких віднесено, серед іншого, - виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку обчислення).
Також абзацом 13 пункту 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що відповідно до статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі, коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Згідно статті 15 даного Закону при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, особам, які займають посади, віднесені до п'ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг.
Як встановлено судом, відповідно до записів трудової книжки від 15.10.1987 серії НОМЕР_1 , позивачка з 07.06.1989 року займала посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії при Галицькій міській раді, з 09.04.1998 року - посаду головного бухгалтера, з 28.02.2000 року призначена на посаду завідувача відділу обліку і звітності Галицької міської ради, 19.12.2019 року назву посади змінено на “Начальник відділу обліку і звітності», 19.04.2022 звільнена з посади.
Також суд зазначає, що позивачка 09.04.1998 року прийняла присягу державного службовця та їй присвоєно 11 ранг VI категорію державного службовця згідно статей 25, 26 Закону України “Про державну службу», 23.07.2001 прийняла Присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Відтак, позивачка з 07.06.1989 по з 09.04.1998 займала посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії Галицької міської ради, а згідно абзацу 4 пункту 2 Порядку №283 періоди роботи в управлінні, самостійних відділах та структурних підрозділах у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів зараховується до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Положенням про централізовані бухгалтерії при виконавчих комітетах сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) Рад народних депутатів, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 22.12.1980 № 655 (далі - Положення №655), централізовані бухгалтерії при виконкомах сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) Рад народних депутатів створювалися як самостійні структурні підрозділи за рішеннями виконкомів районних (міських) Рад народних депутатів за рахунок загальної чисельності працівників апарату управління, фонду заробітної плати цього апарату усіх установ, які перебувають на бюджеті району (міста), для ведення обліку виконання бюджету і кошторисів видатків установ, що перебувають на сільських, селищних і міських бюджетах.
Централізовані бухгалтерії за вказівкою голови виконкому сільської, селищної, міської (міста районного підпорядкування) Ради народних депутатів звітують перед виконкомом відповідної Ради про свою роботу, а також подають виконкому періодичні і річні звіти для розгляду ходу виконання бюджету і затвердження Радою народних депутатів річного звіту про його виконання (пункт 5 Положення №655).
Тобто на вказаній посаді в міській раді позивач була бухгалтером, основними функціями та завданнями якої, відповідно до Положення №655 було, серед іншого: складання проектів сільського, селищного бюджету, бюджету міста районного підпорядкування; облік змін до бюджету, нарахування і виплата в установлені строки заробітної плати працівникам бюджетних установ і виконкомів сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) Рад народних депутатів та особам нештатного (позаспискового) складу, а також правильне утримання податків із заробітної плати штатного і нештатного (позаспискового) складу та своєчасне перерахування утриманих сум до бюджету; складання та аналіз місячних, квартальних і річних звітів про виконання бюджету і позабюджетних коштів та подання цієї звітності в установлені строки до фінансового органу та інше.
Отже, централізовані бухгалтерії є структурними підрозділами відповідних виконкомів Рад народних депутатів, а тому період роботи у таких бухгалтеріях повинен бути зарахований до стажу роботу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2025 у справі №260/182/24.
З 09.04.1998 по 19.04.2022 позивачка займала посади головного бухгалтера, завідувача (начальника) відділу обліку і звітності Галицької міської ради, що відповідає п'ятій та шостій категорії посад встановлених в органах місцевого самоврядування відповідно до статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
При цьому період роботи з 28.02.2000 по 22.07.2001 на посадах, що відносяться до державної служби відповідачем не заперечується, проте відомостей про врахування відповідачем даного періоду до стажу державної служби немає.
Як вже зазначено судом, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
З наведеного слідує, що позивачка у спірний період займала посади в органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а отже суд вважає, що позивач має право на зарахування вказаних вище періодів до стажу державної служби, які є необхідними для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Отже, враховуючи, що позивачка з 07.06.1989 по 19.04.2022 працювала на державній службі, в органах місцевого самоврядування, обіймала посади віднесені до відповідної категорії посад державної служби, спірні періоди роботи з 07.06.1989 по 19.04.2022 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Доводи відповідача, що займані посади у вказаний період роботи в органах місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених Законом України “Про державну службу», з огляду на прийняття позивачем присяги посадової особи місцевого самоврядування, є безпідставними.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до рішення від 20.02.2025 №926030142382 у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу» відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII - є протиправною.
Що стосується посилань відповідача на відсутність підстав для врахування довідок Галицької міської ради Івано-Франківської області про складові заробітної плати для державного службовця та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 за №1-3, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII “Про державну службу».
Суд зазначає що вказані довідки видані Галицькою міською радою Івано-Франківської області у відповідності до вимог Порядку №622 та Постанови №1-3 та які були долучені до поданої заяви від 13.02.2025.
Відтак, твердження відповідача щодо відсутності підстав для врахування довідок про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) є безпідставними.
Згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як встановлено судом, позивач 13.02.2025 року звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», а тому з вказаної дати позивача слід перевести на таку пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, територіальним органом Пенсійного фонду України щодо розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
З огляду на наведене в задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з цього приводу слід відмовити.
Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність рішення від 20.02.2025 №926030142382 та враховуючи наявність у позивачки стажу державної служби, необхідного для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби позивачки період роботи з 07.06.1989 по 19.04.2022, перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» починаючи з 13.02.2025, з урахуванням довідок Галицької міської ради Івано-Франківської області про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивачки.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2025 №926030142382 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 07.06.1989 по 19.04.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 13.02.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», з урахуванням довідок Галицької міської ради Івано-Франківської області про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд).
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ - 20987385, вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107;
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.